Поняття фондозброєності виробництва, а також фактори (вартість основних виробничих фондів та чисельність працівників підприємства), що визначають рівень показника фондоозброєності, регламентуються низкою нормативно-правових актів органів державної влади. Тому з’ясування сутності вказаного поняття з точки зору чинного законодавства є першим та одним з найважливіших кроків на шляху оцінювання та управління ним.
Огляд нормативно-правових актів свідчить про відсутність правового регламентування сутності поняття «фондоозброєність виробництва», натомість достатньо повно у законодавстві розкрито сутність факторів, що визначають рівень показника фондоозброєність виробництва.
Так, у п. 1.17 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. (з останніми змінами від 19.04.2010 р.) дається визначення термінів «основні фонди» - це матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом [1].
На виконання постанов Кабінету Міністрів України від 04.05.1993 р. №326 «Про Концепцію побудови національної статистики України та Державну програму переходу на міжнародну систему обліку і статистики» було затверджено Державний класифікатор України ДК 013-97 «Класифікація основних фондів» (КОФ) [5]. Використання зазначених класифікацій дає змогу не тільки віднести той чи інший актив до основних засобів підприємства, а й у розрізі окремих груп основних засобів виявити їх вплив на значення показника фондоозброєності виробництва.
В Україні методики оцінки фінансового стану підприємств регламентуються Положенням про порядок здійснення аналізу фінансового стану підприємств, що підлягають приватизації, що затверджене наказом Міністерства фінансів України та Фонду державного майна України №49/121 від 26.01.2010 р., Методичними рекомендаціями по аналізу фінансово-господарського стану підприємств та організацій, що містяться у листі ДПА України №759/10/20-2117 від 27.01.2010 р. [3, с. 192-193]. Фондоозброєність виробництва є одним із численних фінансових показників, від яких і залежить фінансовий стан підприємств, а дані методики і визначають, як цей показник розраховувати (методичні засади його розрахунку).
На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 04.05.93 р. № 326 «Про Концепцію побудови національної статистики України та Державну програму переходу на міжнародну систему обліку і статистики» було розроблено національний класифікатор України «Класифікатор професій» [5]. Використання зазначених класифікацій дає змогу спостерігати за чисельністю працівників, обліку складу і розподілу кадрів за професійними угрупуваннями різних рівнів класифікацій, які впливають на значення показника фондоозброєності виробництва.
Трактування поняття «фондоозброєність виробництва» можна знайти у працях вітчизняних та іноземних науковців. Зокрема, Г. Кіндрацька [2, с .173] вказує, що фондоозброєність виробництва – це обсяг виробничих основних засобів (фондів) основного виду економічної діяльності у вартісному вимірі, що припадає на одного працівника підприємства. З точки зору Л. Шваб [4, с. 109] фондоозброєність виробництва обчислюють відношенням середньорічної вартості основних фондів до середньоспискової чисельності промислово-виробничого персоналу. За словами А. Кіт [4, с. 108], фондоозброєність характеризує ступінь озброєності фондами одного працівника і показує, яка частка загальної вартості основних фондів підприємства припадає на одного середньооблікового працівника.
Узагальнюючи можна зробити висновок про відсутність різноплановості та різноспрямованості щодо розуміння у літературі сутності поняття фондоозброєності виробництва. Відтак, фондоозброєність виробництва - це економічнийпоказник, якийхарактеризуєоснащеністьпрацівниківпідприємствсфериматеріальноговиробництваосновнимивиробничимифондами(коштами); визначаєтьсяяквідношеннявартостіосновнихкоштівпідприємствадосередньоїрічноїобліковоїчисельностіпрацівників.
Таким чином, якщо питання регулювання факторів, що визначають рівень фондоозброєності виробництва досить чітко урегульовані на державному рівні, спостерігається постійний контроль над дотриманням усіх змін та доповнень до законів, виконань наказів, що мають відношення до основних засобів підприємств чи їх працівників, то сутності даного поняття не зазначено. Відтак, пропонується органам державної влади закріпити у відповідних нормативно-правових актах сутність поняття фондоозброєності виробництва з метою створення правової основи для управління ним.
Список використаної літератури:
1. Закон України «Про оподаткуванняприбуткупідприємств» від 28.12.1994 р. (зізмінамивід19.04.2010 р.) .// Інфодиск “Законодавство України”. – 2010. – травень.
2. Кіндрацька Г. І. Економічний аналіз: [підручник]/ Г. І. Кіндрацька, М. С. Білик, А. Г. Загородній; За ред. проф. А. Г. Загороднього. – 3-тє вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2008. – 487 с.
3. Маслак О. О. Облік і аналіз зовнішньоекономічної діяльності: [навч. посібник]/О.О. Маслак, В. Й. Жежуха.–Львів: «Новий Світ - 2000», 2009.– 312с.
4. Петрович Й. М. Економіка підприємства: [підручник]/ Й. М. Петрович, А. Ф. Кіт, О. М. Семенів та ін.; За загальною редакцією Й. М. Петровича. – Львів: «Новий Світ - 2000», 2004. – 680 с.
5. Постанова КабінетуМіністріввід 04.05.1993 р. №326 «Про концепціюпобудовинаціональної статистики України та Державнупрограму переходу на міжнародну систему обліку і статистики» .// Інфодиск “Законодавство України”. – 2010. – травень.
e-mail: mykhailyak@ukr.net |
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter