На шляху свого розвитку багато компаній стикаються з необхідністю залучення фінансових ресурсів. Коли розширення бізнесу за допомогою власних коштів стає вже неможливим, а обсяги банківських позик виявляються недостатніми, то постає питання пошуку довгострокових та порівняно недорогих альтернативних джерел фінансування підприємств. Одним з найбільш ефективних варіантів є залучення капіталу шляхом проведення первинного публічного розміщення акцій (ІРО – Initial Public Offering).
Аналіз останніх публікацій і досліджень свідчить про те, що питання ІРО недостатньо висвітлено у вітчизняній літературі. Проблеми фондового ринку в Україні досліджували такі вчені як В. Козаков, А. Пересада, О. Мозговий, І. Бланк, Є. Шаповалов, В. Оскольський. В той же час вітчизняних дослідників, які займаються безпосередньо питаннями ІРО наразі практично немає. Таким чином, на сьогоднішній день існує проблема теоретичного обґрунтування і практичних рекомендацій щодо первинного публічного розміщення акцій українськими компаніями на міжнародних ринках.
Одним із способів залучення зовнішніх інвестицій є первинна публічна пропозиція акцій. З огляду на різні підходи до визначення ІРО та сучасні тенденції світової практики, Initial Public Offering (первинна публічна пропозиція) – це публічне розміщення акцій певного емітента на біржовому або позабіржовому ринку, коли їх купує широке коло інвесторів.
Першою ціллю виходу компаній на ІРО є залучення великого фінансового капіталу на довгостроковій основі. За даними компанії ДАГДА, за результатами першої хвилі IPO буму українські емітенти з-за кордону залучили через 60 приватних та публічних розміщень близько 6 млрд. дол. США.
Наступною ціллю, заради якої компанії вдаються до ІРО, є об’єктивна оцінка вартості підприємства. Ця об’єктивність зумовлена виходом компаніями на новий рівень, на міжнародний ринок.
Третя мета полягає у позиціонування компанії як публічного інституту. Компанію, чиї акції котируються на міжнародних біржах, сприймають як серйозного партнера, оскільки виконавши всі вимоги ІРО, компанія стає «прозорою» і зрозумілою усім потенційним інвесторам.
Отже, приймаючи рішення про вихід на IPO, компанія має усвідомлювати відповідність певним вимогам, які можна поділити на три основні групи:
1. Вимоги до фінансової звітності. Під цим розуміється, що компанія має відповідати міжнародним стандартам упродовж як мінімум останніх трьох років і пройти аудит, причому обов'язково однієї з компаній «великої трійки».
2. Прозорість управлінської схеми компанії та схеми її власності. Мова йдеться про чіткий розподіл повноважень менеджменту всіх ланок.
3. Захист прав інвесторів. Ключові власники мають вибудувати схему управління бізнесом, яка б не викликала підозр у інвесторів.
Від моменту початку підготовки IPO до фактичного розміщення акцій, як правило, проходить досить багато часу – півтора-три роки. Умовно цей процес можна поділити на такі етапи:
1) підготовчий етап (до розміщення), під час якого підбирається команда учасників IPO, партнерів, обирається торгівельний майданчик, узгоджується план дій та конфігурація IPO; приймаються формальні рішення органами емітента і складаються формальні документи; запускається рекламна кампанія; проведиться due-diligence тощо.
2) основний етап, коли безпосередньо розміщуються акції на біржі.
3) завершальний етап (після розміщення), який передбачає оцінку успішності IPO та подальшу регулярну роботу над «публічністю» компанії.
До основних переваг ІРО належать отримання значного капіталу на довгостроковій основі; доступ до нових ринків капіталу; об’єктивна оцінка вартості бізнесу; підвищення ліквідності майна; підвищення іміджу компанії; оптимізація корпоративної структури.
Однак процес виходу на ІРО має ряд недоліків, серед яких: великі витрати на підготовку, безпосереднє проведення і подальшу підтримку; втрата конфіденційності інформації, розкриття структури власності; успіх залежить від масштабів компанії та виключно від фінансової привабливості активів.
Таким чином, підсумовуючи все вищезазначене, можна сказати, що ІРО є перспективним інструментом залучення інвестиційного капіталу і можливістю компаній виходу на міжнародні ринки. Успіх проведення компанією ІРО залежить від дуже багатьох чинників і виконання великої кількості вимог. Але більшість з них є нічим іншим як здоровими принципами ведення бізнесу. Тому, виходячи на ІРО, компанія не лише отримує необхідні інвестиції, але й «оздоровлює» свій бізнес.
Список використаної літератури:
1. Костенко Н., Євтушенко Н. Первинна публічна пропозиція акцій (IPO) як спосіб виходу компанії на світові фондові ринки // Схід. – №4 (76)
2. Ritter, Jay R., Ivo Welch. "A Review Of IPO Activity, Pricing, And Allocations," Journal of Finance, 2002, v57(4,Aug), 1795-1828.
3. Шлык П.В. Экономическая сущность первичного публичного размещения акций // Представительная власть. Законодательство, Комментарии, Проблемы. — 2007. — Вып. № 1 (74).
4. IPO от А до Я: справочник эмитента // Рейтинговое агентство «Эксперт-Рейтинг». — Киев, Украина. — Декабрь, 2007.
e-mail: anna.pozd@gmail.com |
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter