|
|
|
ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК МІЖ ЕКОНОМІЧНИМ, РЕГУЛЯТИВНИМ ТА БАЛАНСОВИМ КАПІТАЛОМ БАНКІВСЬКИХ УСТАНОВ
| |
| 03.10.2010 16:42 |
|
Автор: Ковальчук Олександр Володимирович, аспірант Львівської комерційної академії
|
|
[Банківська справа. Фінанси і кредит. Фінансовий аналіз. Фінанси суб'єктів господарювання] |
Останнім часом провідні банки світу з метою оцінки фактичного рівня ризиків почали застосовувати показник економічного капіталу, який у діяльності вітчизняних банків раніше практично не використовувався. Процес поглинання банківської системи України іноземними фінансовими інституціями, зумовить впровадження і у вітчизняних банківських установах концепції застосування показника економічного капіталу при здійсненні процесу управління ризиками. Однак застосування концепції розрахунку даного показника при побудові та впровадженні установами банківського типу власних систем ризик-менеджменту, потребує забезпечення його чіткого розмежування між поняттями регулятивний та балансовий капітал банку.
Національний банк України визначає економічний капітал (капітал під ризиком) як метод кількісної оцінки ризику, який полягає у визначенні величини (економічного капіталу), яка постійно перебуває під ризиком і відтак може бути втрачена навіть під час звичайної діяльності. Математично капітал під ризиком визначається як добуток величини позиції, що наражає банк на ризик, волатильності об'єкта, який утворює позицію, фактора довірчого інтервалу і тривалості позиції [2; 3].
Регулятивний капітал виконує роль індикатора платоспроможності банку і є одним з найважливіших напрямків здійснення банківського нагляду з метою отримання достовірної інформації про величину власних ресурсів фінансових установ даного типу [4]. Основним призначенням показника регулятивного капіталу є покриття негативних наслідків різноманітних ризиків, які банки беруть на себе в процесі своєї діяльності для забезпечення захисту вкладів, підтримання відповідного рівня фінансової стійкості й стабільної діяльності банків. Регулятивний капітал банку складається з основного (1-го рівня) капіталу та додаткового (2-го рівня) капіталу. Основний капітал вважається незмінним і таким, що не підлягає передаванню, перерозподілу та повинен повністю покривати поточні збитки. Додатковий капітал має менш постійний характер та його розмір піддається змінам [1].
Проте між економічним та регулятивним капіталом є суттєві відмінності, які не дозволяють ототожнювати вищенаведені поняття. Зокрема регулятивний капітал банку є регламентований Уповноваженим органом (Центральний банк країни) і діє упродовж всього економічного циклу (період чинності відповідного нормативного документу). Економічний капітал визначає сам банк на певну дату за певний період. На регулятивний капітал Регулюючий орган накладає обмеження (норматив мінімального розміру регулятивного капіталу (Н1) в Україні згідно вимог НБУ повинен складати 120 млн. грн.). При розрахунку економічного капіталу обмежень немає або ж їх може встановлювати банк, що відображає міру сукупного ризику, який приймає на себе дана установа («апетит до ризику»).
Існує дві ситуації, що відображають взаємозв’язок між економічним та регулятивним капіталом банку. Перша ситуація характеризується тим коли економічний капітал менший за регулятивний. У даному випадку можна стверджувати, що банк веде без ризикову діяльність. Друга ситуація передбачає, що економічний капітал перевищує величину регулятивного капіталу. Тоді прийнято вважати, що банк веде ризикову діяльність, зумовлену або розширенням існуючого кола ризиків або підвищення рівня прийнятих раніше ризиків, які можуть призвести до неочікуваних збитків. Проте у даному випадку рівень фінансової стійкості банку завжди буде вищим у порівнянні з першою ситуацією. Випадок коли економічний та регулятивний капітал банку знаходяться на одному рівні на практиці трапляється досить рідко. Це зумовлено тим, що ідеально збалансувати всі види ризиків, які визнає банк, оцінивши їх величину та утримувати на допустимому рівні впродовж заданого часового горизонту, є досить складним завданням, а відтак існує постійна зміна величини економічного капіталу. Крім того банківські установи намагаються тримати рівень регулятивного капіталу значно вище від мінімального, що зумовлене загрозою накладення санкцій зі сторони Регулятора, що також створює труднощі з можливістю урівноважити економічний та регулятивний капітал банку.
Балансовий та економічний капітал банку також характеризується певним взаємозв’язком. Зокрема чим більшою кількістю балансового капіталу володіє банк у порівнянні з економічним капіталом, тим захищенішими почуваються вкладники та кредитори банку. Проте дана ситуація неповністю задовольняє інтереси акціонерів банку, змушуючи їх додатково здійснювати інвестиції. Якщо додаткова капіталізація банку буде реалізована зі ініціативи власників то це буде зумовлено підвищенням показника прибутковості капіталу (ROE показник віддачі на власний капітал), що мотивуватиме інвесторів додатково збільшити свою частку в фінансовій установі. Проте враховуючи «золоте правило ризик-менеджменту» (чим більша дохідність тим більший ризик), збільшення капіталу банку, зумовлено зростанням рівня прибутковості веде до підвищення величини ризику на який наражається банк, а відтак призводить до нарощення економічного капіталу до необхідного рівня. Тому зростання балансового капіталу установи банку повинно супроводжуватись зростанням величини економічного капіталу до такого значення, при якому не відбувається перевищення величиною балансового капіталу рівня останнього, оскільки надлишок балансового капіталу над економічним характеризується недосконалою структурою банківського капіталу та недостатньо ефективним його використанням, зменшуючи тим самим показник віддачі на власний капітал.
Зворотна ситуація коли балансовий капітал є меншим від економічного капіталу характеризується надмірною вразливістю банку до ризиків, які виникають при здійсненні операцій, а відтак несе загрозу припинення здійснення банківської діяльності та початком процедури банкрутства і ліквідації фінансової установи даного типу.
Отже, розглянувши взаємозв’язок між економічним, регулятивним та балансовим капіталом банку можемо констатувати, що оптимальним для банку є такий рівень економічного капіталу, який би не перевищував величину балансового капіталу і наближався би до рівня регулятивного капіталу, що характеризувало б міру надійності та стабільної роботи фінансової установи даного типу.
Список використаної літератури:
1. Інструкція «Про порядок регулювання діяльності банків в Україні», затв. Постановою Правління НБУ від 28.08.2001 р. № 368. - http://zakon.rada.gov.ua/.
2. Методичні рекомендації щодо організації та функціонування систем ризик-менеджменту в банках України, затв. Постановою Правління НБУ від 02.08.2004 р. № 361. - http://zakon.rada.gov.ua/.
3. Методичні вказівки з інспектування банків «Система оцінки ризиків», затв. Постановою Правління НБУ від 15.03.2004 р. №104. - http://zakon.rada.gov.ua/.
4. Беляков А.В. Банковские риски: проблемы учета, управления и регулирования (2-е изд). Управленческая методическая разработка. - "БДЦ-пресс", 2004 г.
e-mail: oleksandr.kovalchuk@kredobank.com.ua
|
|
 Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|
Голосування 
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter