|
|
|
СТРАТЕГІЧНИЙ АНАЛІЗ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ З МЕТОЮ АДАПТАЦІЇ ЇХ ДО ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНОГО СЕРЕДОВИЩА ФУНКЦІОНУВАННЯ
| |
| 03.10.2010 15:54 |
|
Автор: Кравченко Любов Олександрівна, здобувач кафедри менеджменту Міжнародного університету бізнесу і права (м. Херсон)
|
|
[Економіка та підприємництво. Менеджмент підприємств та організацій] |
Аналіз функціонування підприємств Миколаївської області виявив значні недоліки як у теорії, так і практиці управління їх розвитком, а також адаптації до інноваційно-інвестиційного середовища функціонування. На наш погляд, вирішення основних проблем розвитку та функціонування підприємств необхідно будувати на потужних і комплексних методологічних розробках, які враховували б системний характер економічних явищ, інституційну складову господарських відносин, індивідуальні цільові орієнтири підприємців-власників і дозволили б використовувати світові науково-технічні досягнення з урахуванням вітчизняних особливостей ведення бізнесу.
Сучасний рівень результатів, досягнутих в проблематиці, пов’язаній з підвищенням ефективності функціонування підприємств за рахунок інноваційних та інвестиційних ресурсів, базується на дослідженнях вітчизняних вчених-економістів, таких як В.Д.Ванькович, Н.Б.Демчишина, Б.В.Губський, С.В.Захарін, І.В.Зятковський, Н.А.Непогодіна, І.І.Федулова тощо 1,2,3,4,5,6,7,8,9,10. Проте, незважаючи на здобутки, окремі аспекти удосконалення інноваційно-інвестиційного механізму забезпечення ефективного функціонування підприємств в нестабільному економічному і політичному середовищі ще не знайшли повного, комплексного висвітлення в економічній літературі.
Ми вважаємо, що підприємствам, незалежно від їх організаційно-правових форм власності та видів діяльності, необхідно звернути увагу на стратегічне управління, становлення й розвиток концепції якого сприяв формуванню і визнанню одного з основних інструментів аналітичної системи - стратегічного аналізу. У той же час тривалий шлях розвитку, високий динамізм зовнішнього середовища вплинули на різноманіття методів і підходів до проведення стратегічного аналізу, а також на його зміст. Акцентуючи увагу на розкритті сутності стратегічного аналізу, можна зробити наступні висновки:
1. Стратегічний аналіз представляє собою процес дослідження стану підприємства й включає аналіз зовнішнього середовища й внутрішнього потенціалу. Основне завдання стратегічного аналізу - оцінка впливу ключових факторів на сьогодення підприємства та його майбутнє.
2. Стратегічний аналіз є аналітичною основою всіх інших функцій процесу стратегічного управління, окрім аналізу. Інтеграція результатів стратегічного аналізу відбувається на стадії стратегічного планування, тобто в рамках розглянутої функції стратегічного управління відбувається трансформація інформації, отриманої в ході стратегічного аналізу, у стратегічний план, що, в свою чергу, припускає одночасне й взаємозалежне протікання процесів стратегічного аналізу та стратегічного планування.
3. Здійснення стратегічного аналізу є базою для побудови стратегічного управління на підприємстві. Це виражається у:
- практичному обґрунтуванні реальності цілей підприємства;
- забезпеченні відповідності обраної стратегії цілям підприємства;
- аналітичній підтримці процесу розробки, формулювання й вибору стратегії;
- оцінці вихідного стану підприємства;
- прогнозуванні майбутнього стану зовнішнього середовища й положення підприємства в ньому.
4. Стратегічний аналіз є діючим інструментом постійного контролю над ходом виконання обраної стратегії й підтримки процесу розробки нових стратегій, найбільшою мірою відповідних до мінливих умов навколишнього середовища.
Ми вважаємо, що поступово стратегічний аналіз перетворюється у інструмент, що сприяє “реорганізації” підприємства в організацію, яка навчається. У процесі стратегічного аналізу відбувається нагромадження стратегічної інформації, яка використовується для прогнозування й оцінки тенденцій впливу зовнішніх факторів, стратегічного потенціалу підприємства й конкурентоспроможності; менеджери накопичують досвід роботи з інформацією стратегічного характеру, що також є одним із джерел нагромадження досвіду й навчання в реальному часі.
Таким чином, ми розглядаємо стратегічний аналіз як логічний і змістовний метод, сутність якого полягає в інформаційно-аналітичному забезпеченні процесу стратегічного управління підприємством. Він представляє собою складну систему складових його аналізів, дослідження динаміки зовнішнього середовища, внутрішнього потенціалу підприємства й портфельний аналіз.
Реалізація масштабних і довгострокових дій, у тому числі і досягнення стратегічних цілей, потребує стратегічного бюджету, який, в свою чергу, залежить від можливостей фінансування, сформульованих в однойменній стратегії. Фінансова стратегія визначає поведінку підприємства на ринку, формування його ринкової позиції у зв’язку зі станом і використанням фінансових ресурсів. По суті мова йде про вироблення базової фінансової концепції підприємства, пов’язаної з ефективним управлінням грошовим обігом підприємства, формуванням коштів у певній пропорції, використанням фінансових ресурсів за цільовим призначенням. З урахуванням місця фінансової стратегії в стратегічному управлінні підприємством, можна говорити, що вона випливає із корпоративної стратегії. Разом з тим, беручи до уваги фінансово-економічні взаємовідносини між суб’єктами ринку, відносини між ними й державою з приводу формування й використання фінансових ресурсів, фінансова стратегія виступає також і як природне обмеження при формуванні стратегічних цілей і корпоративної стратегії господарюючих суб’єктів. Більше того, найчастіше саме за результатами формування фінансової стратегії, може бути змінена корпоративна стратегія.
На нашу думку, фінансова стратегія може бути представлена у вигляді узагальнюючої моделі дій, необхідних для досягнення поставлених фінансових цілей в рамках корпоративної стратегії (стратегічних цілей) шляхом координації, розподілу й використання фінансових ресурсів підприємства, і тому запропонована нами модель включає наступні взаємозалежні блоки:
- фінансові цілі й завдання;
- внутрішні й зовнішні фактори формування;
- методи реалізації стратегії, що включають поточне та оперативне фінансове планування;
- рівні реалізації фінансової стратегії;
- результативність (ефективність) фінансової стратегії.
Наявність зворотного зв’язку показує, що за оцінками результативності можуть і повинні бути внесені відповідні зміни як у сформовану фінансову стратегію, так і у фінансові цілі. Включення в дану модель блоку реалізації стратегії надає їй цілісного характеру.
Проведений аналіз свідчить, що з погляду на досягнення генеральної мети розвитку підприємства модель організуючих і координуючих дій у процесі управління фінансовою діяльністю на підприємствах формує економіко-організаційний механізм управління фінансовою стратегією господарюючого суб’єкта. Проте, ми вважаємо, що формування адекватної фінансової стратегії розвитку суб’єкта господарювання неможливе без удосконалення податкової політики та податкового управління на підприємстві, які можуть скласти предмет окремого наукового дослідження.
Список використаної літератури:
1. Ванькович Д.В. Аналіз фінансових джерел формування інвестиційних ресурсів в Україні / Д.В.Ванькович, Н.Б.Демчишик // Фінанси України.- 2007.- №7. - С. 72-84.
2. Губський Б.В. Інвестиційні процеси в глобальному середовищі / Б.В. Губський. - К.: Наукова думка, 1998. - 386 с.
3. Захарін С.В. Інвестиційне забезпечення відтворення основних фондів / С.В. Захарін // Економіка України. - 2007.- №5. - С. 43-51.
4. Зятковський І.В. Державна підтримка нових форм інноваційної діяльності промислових підприємств: організаційні та фінансові аспекти / І.В.Зятковський // Актуальні проблеми економіки. - 2007.- №6. - С. 73-82.
5. Інвестування української економіки: Монографія / За ред. А.І. Сухорукова. - К.: Національний інститут проблем міжнародної безпеки, 2005. - 440 с.
6. Інноваційний розвиток економіки: модель, система управління, державна політика / За ред. Л.І. Федулової. - К.: Основа, 2005. – 552 с.
7. Конкурентоспроможність національної економіки / За ред. Б.Є. Кваснюка. - К.: Фенікс, 2005. - 582.
8. Красильников А. Эволюционные модели в теории экономического роста / А. Красильников // Вопросы экономики. – 2007. - №1. - С. 66-81.
9. Ляшенко В.І. Регулювання розвитку економічних систем: теорія, режими, інститути / В.І.Ляшенко. - Донецьк: ДонНТУ, 2006. – 423 с.
10. Непогодіна Н. А. Сутність і місце інвестиційної стратегії у загальній стратегії розвитку підприємства туристичної галузі / Н. А. Непогодіна // Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки. - 2007.- Т. 2., №3. - С. 80-84.
e-mail: nadya_dmitrenko@mail.ru
|
|
 Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|
Голосування 
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter