|
|
|
СТРАТЕГІЧНІ ЗАСАДИ ЕКОНОМІЧНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА УКРАЇНИ З КРАЇНАМИ СНД ТА МОЖЛИВІ СЦЕНАРІЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ СПІВДРУЖНОСТІ
| |
| 19.06.2010 12:15 |
|
Автор: Кержковська Діана Романівна, студентка факультету міжнародних економічних відносин Інституту міжнародних відносин Національного авіаційного університету
|
|
[Міжнародна економіка та бізнес. Міжнародні відносини. Зовнішньоекономічна діяльність] |
Однією з найскладніших проблем стратегії зовнішніх економічних відносин України є визначення раціонального співвідношення різних векторів у рамках курсу на входження країни в систему світогосподарських зв’язків. Нині інтеграція України у світове господарство здійснюється різними, але одночасно взаємозалежними шляхами: з Європейським Союзом (ЄС) – як стратегічна мета, з СНД – виходячи з економічної доцільності.
Визначення країн СНД як потенційно важливого регіону для активізації зовнішньоекономічної діяльності та розвитку української економіки обумовлюється тісною взаємодією в межах колишнього єдиного народногосподарського комплексу; можливістю доступу до сировинних ресурсів; відносною близькістю ринків збуту продукції; можливістю обміну продукцією, яка є менш конкурентоспроможною в інших регіонах світу; залишками кооперації між підприємствами країн Співдружності.
Концептуальними засадами політики України стосовно СНД завжди були пріоритет економічних підвалин функціонування Співдружності, зверхність національних правових норм при вирішенні спільних проблем, орієнтація на двосторонні зв'язки, за допомогою яких можна ефективніше враховувати специфічні умови партнерів, особливо на сучасному складному етапі докорінної трансформації національних економік.
У системі взаємозв'язків у рамках СНД за весь період існування відбулися глибокі зміни, які потребують ретельного аналізу з метою вироблення адекватної нинішньому стану та перспективі цієї організації політики України.
По-перше, відносини у форматі СНД безповоротно втратили характер внутрішніх господарських зв'язків у рамках єдиного економічного комплексу, що склався в умовах централізованої планової економіки. Починаючи з 1993 року, коли остаточно розпалася "рубльова зона", усі країни Співдружності будують стосунки між собою на принципах міждержавних економічних відносин, орієнтуючись при цьому на умови світової торгівлі.
По-друге, міждержавні економічні зв'язки базуються на засадах дотримання суверенітету та національно-державних інтересів країн, що входять до СНД, незалежно від їхнього економічного потенціалу.
По-третє, увесь регіон СНД перестав бути зоною торгівлі, закритою для світової спільноти. Ця територія у ході політичних та економічних реформ була швидко втягнена у загальносвітові господарські процеси. Нині ринок Співдружності стає місцем конкурентної боротьби міжнародних монополій та транснаціональних корпорацій, де стикаються інтереси світового бізнесу.
По-четверте, на тлі відкриття регіонального ринку СНД відбуваються процеси його внутрішньої структуризації, відзначаються тенденції субрегіональної інтеграції та формування угруповань окремих країн як за участю Росії, так і без неї.
Поточний стан економічних процесів у країнах СНД характеризується взаємодією двох тенденцій, що взаємовиключають одна одну:
― відцентровою, обумовленою необхідністю залучення зовнішніх джерел фінансування, інвестицій і нових технологій як у Росію, так і в усі держави Співдружності в умовах обмежених можливостей Заходу і його виборчої тактики на запобігання інтеграції СНД;
― доцентровою, обумовленою необхідністю підтримки виробничої сфери, спільного ринку промислової продукції, необхідності використання транспортної інфраструктури й енергосистеми, а також залежності більшості країн Співдружності від російських нафтогазових постачань.
Обидві тенденції рівнозначні для більшості країн СНД принаймні на етапі стабілізації економіки, а стратегічно виправданою і реальною уявляється перша тенденція, як головна в технологічних і економічних реформах, а друга буде реалізовуватися як підпорядкована їй у формі конкретних, як правило, двосторонніх проектів.
Виходячи з практичних результатів економічних реформ в усіх зазначених країнах, можна констатувати:
― реальна ситуація не відповідає декларованим ідеям консолідації, пріоритету інтересів Співдружності у зовнішньоекономічній діяльності і довгостроковій стратегії на економічну і виробничу інтеграцію;
― дотепер в країнах СНД не сформульована чітка та довгострокова економічна стратегія, адекватна реальним соціально-економічним можливостям і спільним цілям навіть обмеженого кола держав-учасниць;
― характер документів, що підписуються, і частота нарад на вищому рівні в СНД аперіодичні й у головному підпорядковані політичній кон'юнктурі Росії, яка за період 1991-2010 pp. демонструвала різкі переходи від "щедрості старшого брата" до жорсткого прагматичного підходу до оцінки реальних можливостей, зокрема, з поетапної реалізації економічних програм.
Тож, аналізуючи сучасний стан зовнішньої торгівлі України в роботі було окреслено її характерні ознаки: українська економіка суттєво залежить від кон’юнктурних коливань на ринках СНД; екстенсивність розвитку експорту України не супроводжувалася прогресивними структурними змінами експортоорієнтованих галузей економіки; залежність української економіки від монопольних постачальників енергоносіїв; від’ємне сальдо в зовнішній торгівлі України з країнами СНД та ЄС дещо компенсується за рахунок торгівлі послугами.
Крім виявлення основних позитивних та негативних моментів в організації зовнішньоекономічних зв’язків України з країнами СНД, аналіз дозволив з’ясувати основні причини, що стримували розвиток взаємної торгівлі між країнами СНД, а саме: відсутність обґрунтованої стратегії розвитку, що зумовлює неефективний характер здійснення зовнішньоторговельних операцій; значні відмінності в національних законодавчих базах, що стримували формування в рамках СНД загального ринкового простору; порушення двосторонніх угод про вільну торгівлю шляхом введення ввізних мит; труднощі збуту за умов скорочення платоспроможного попиту потенційних імпортерів.
У цілому, незважаючи на низьку ефективність СНД як міжнародної організації, Співдружність не вичерпала потенціал багатостороннього співробітництва. Зазначене особливо актуально в умовах глобальної фінансово-економічної кризи, коли більшість країн світу намагаються консолідувати свої зусилля для подолання кризових явищ (у рамках ООН, G-8, G-20, ЄС тощо).
Можливі сценарії трансформації СНД:
Принципово можливими сценаріями трансформації Співдружності, як економічної інфраструктури, на оглядну перспективу можуть бути такі.
Блок малоймовірних сценаріїв:
― Відновлення на теренах СНД єдиної держави типу колишнього СРСР – один з найнеймовірніших векторів розвитку подій. Більшість країн зазначеного об'єднання ні об'єктивно, ні суб'єктивно не зацікавлені в цьому.
― Реінтеграція країн-членів Співдружності під російською егідою, тобто формування економічного й політичного союзу 12 країн СНД з Росією у ролі "ядра". Сподівання прихильників такого варіанта на нежиттєздатність та близький колапс нових суверенних держав, які через деякий час нібито будуть вимушені потрапити в економічну та політичну залежність від РФ – ілюзорні. Цей варіант, на думку вітчизняних експертів, виключений навіть за умови тривалої економічної стагнації цих країн.
― Вихід взаємовідносин СНД на рівень, досягнутий Західною Європою у рамках ЄС, – також не реальний. Це обумовлено тим, що в країнах Співдружності відсутні ключові інтеграційні передумови, зокрема, однорідний та високий рівень базових технологій, виробництв та конкурентоспроможність їхньої продукції на зовнішніх ринках, відносно близький рівень макроекономічних показників та стабільність політичної ситуації.
Блок імовірних сценаріїв:
― Стале співіснування, що формується реальними й життєво необхідними пріоритетами, зокрема в галузі енергетики, енергоресурсів, транспорту, продовольства, але без передумов до створення наддержавних адміністративна-управлінських структур. При цьому можливе формування тимчасових "тематичних" структур, спрямованих на реалізацію у рамках СНД конкретного проекту, в т.ч. за участю західного капіталу. Цей сценарій на сьогодні є найбільш привабливим і таким, що відповідає можливостям зазначених країн.
― Остаточна й легітимна трансформація СНД у консультативний орган з обмеженими функціями, насамперед у гуманітарній сфері, а також у внутріполітичній кон'юнктурі країн Співдружності. При цьому згадані країни формують свої економічні зв'язки на двосторонній основі та диверсифікують зовнішні контакти. По суті, на сучасному етапі розвитку, СНД є більшою мірою консультативним органом, аніж інститутом формування та реалізації економічних проектів, оскільки члени згаданого утворення лише демонструють активну інтеграцію, декларують наміри вироблення спільних рішень в інтересах всіх членів, хоча на практиці будують відносини у Співдружності на двосторонній, а в кращому випадку дрібногруповій основі.
― Економічний сценарій. Даний сценарій відображає шлях інтеграції, який активно відстоює Україна і який полягає у створенні інтеграційного угруповання в рамках світової системи економічних відносин та її регулятивних підсистем. Основою такої інтеграції мають стати принципи ГАТТ/СОТ та виключення зі сфери діяльності СНД політичних та військових питань. Інтересам та реальним можливостям України відповідає така модель взаємодії в рамках СНД, яка б консолідувала більшість країн Співдружності на реалізації двох інтеграційних напрямів – економічному та гуманітарному.
Список використаної літератури:
1. Бондар П.Р. Країни СНД. – Питання Економіки, 2010. – №2. – 120 с.
2. Купчишин О. Співробітництво – з СНД, інтеграція з Європою // Політика і час. – 2008. – N7. – С. 13.
e-mail: chuleta@ukr.net
|
|
 Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|
Голосування 
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter