|
|
|
ПРОБЛЕМИ ФІНАНСУВАННЯ БЮДЖЕТНИХ УСТАНОВ ТА ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ
| |
| 04.06.2010 22:11 |
|
Автор: Гущина Альона Сергіївна, студентка обліково-економічного факультету Національного університету державної податкової служби України
|
|
[Облік і аудит. Бухгалтерський облік. Управлінський облік. Податковий облік. Контроль і ревізія] |
Актуальність теми. За роки незалежності України відбулися певні зміни в економічній, соціальній, духовній сферах нашого суспільства. В Україні зроблені вагомі зрушення у напрямі ринкового господарювання – проведена масова приватизація об’єктів, створена відповідна інфраструктура тощо. Але досить велика робота має бути проведена для того, щоб ринкові методи господарювання ввійшли у свідомість кожного, підприємці навчилися виготовляти конкурентоспроможну продукцію, піднявся рівень якості продукції тощо.
Для вирішення цих економічних та, пов’язаних з цим, соціальних питань необхідні подальші ринкові перетворення, включаючи і сферу бюджетних відносин.
Всі ці проблеми досліджувались науковцями нашої країни такими як: Атамас П.Й., Джога Р.Т., Бутинець Т.А., Свірко С.В., Лемішовський В.І., Дідик А.М.
Сьогодні правовому режиму використання бюджетних коштів бюджетними установами та іншими одержувачами притаманні жорсткі обмеження, обумовлені нестачею бюджетних коштів, суворою економією їхнього витрачання, запобігання збільшенню інфляції і недопущення подальшого спаду життєвого рівня населення.
Головними напрямками роботи по удосконаленні фінансування бюджетних установ є :
- підвищення відповідальності Центральними органами виконавчої влади за проведення державної політики у відповідних галузях і сферах;
- упорядкування і раціоналізація мережі підвідомчих установ;
- суттєве скорочення кількості головних розпорядників коштів державного бюджету та переведення на казначейське обслуговування практично всіх операцій державного бюджету.
У бюджетній сфері залишилося ще багато нерозв’язаних проблем. Для вирішення цих проблем необхідно:
- підвищити якiсть основних макроекономічних показників з обов’язковим проведенням попередньої незалежної експертизи їх коректності;
- здійснити розрахунки балансу фінансових ресурсів держави та вдосконалення на цій основі бюджетно-фінансових та грошово-кредитних пропозицій економіки України;
- перейти до середньострокового бюджетного планування як, основи формування державного бюджету на визначений рік;
- перейти від багатоканальної до одно канальної системи фінансування закладів, установ та організацій бюджетної сфери, а також окремих бюджетних програм, зокрема в частині передачі функцій фінансування лише одному головному розпоряднику;
- здійснити витрати державного та місцевого бюджетів виключно на конкурсній основі;
- децентралізацію оплати рахунків бюджетних установ.
У 2000 році до бюджету вперше включено позабюджетні кошти бюджетних установ та організацій, що дало можливість більш реально оцінити фінансову забезпеченість відповідних структур і підвищити прозорість державних фінансів.
Однак і тут виникають деякі проблеми. По-перше, не кожна бюджетна установа надає платні послуги, здає приміщення в оренду, або продає продукцію власного виробництва. Тобто вони не мають можливості формування спеціального фонду. По-друге, не завжди коштів спеціального фонду вистачає для задоволення певних потреб або на здійснення непередбачуваних витрат.
Акумулювання коштів спеціального фонду за рахунок частини доходу від виробничої та господарської діяльності є ефективним напрямом удосконалення управління коштами та забезпечує їх більшу мобільність задля забезпечення розвитку бюджетної установи. Але перерахування коштів із спеціального фонду повинно здійснюватись лише на підставі обґрунтованих детальних розрахунків потреби забезпечення виробничої діяльності згідно з фінансовим планом діяльності установи. Це підвищує ефективність використання коштів фонду та надійність отримання фінансових результатів від виробничо-господарської діяльності господарств, а отже сприяє поповненню коштів спеціального фонду державного бюджету.
Шляхом економії бюджетних коштів може скорочення чисельності державних службовців. Від кількісних показників слід перейти до якісних. Тільки тоді кількість зловживань бюджетними коштами значно скоротиться, а держслужбовець цінуватиме свою посаду і, як наслідок, ефективніше працюватиме.
Висновок:
Прийняття Бюджетного кодексу не розв’язало всіх проблем у бюджетній сфері. Головне на сьогодні усвідомлювати, що це тільки півкрок, півзахід, і зупинятися на досягнутому ні в якому разі не можна. Лише тоді громадяни відчують, що вони живуть у демократичному, суспільстві, у державі, яка по-справжньому дбає про добробут своїх громадян, коли бюджет стане фінансовою конституцією держави, і всі бюджетні процеси будуть зрозумілими й ефективними для всіх його учасників.
Список використаної літератури:
1. Клименко О.М. Фінансування бюджетних установ: принципи, методи, бухгалтерський облік. // Сіверянський літопис, 2001, № 4 (40). – с. 168-171.
2. Указ Президента України “Про впровадження режиму твердого обмеження бюджетних витрат і інших державних витрат, заходів щодо забезпечення надходжень доходів ц бюджет і запобіганню фінансової кризи” від 21 січня 1998 року.
3. Вечірко В.М., к.е.н., Боровик П.М. Вдосконалення фінансування бюджетних установ./ Шоста Всеукраїнська наукова конференція Науковий потенціал України 2010.
e-mail: alena_sergeevna@bigmir.net |
|
 Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|
Голосування 
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter