|
|
|
ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ РЕЗЕРВІВ ПІД ЗНЕЦІНЕННЯ ВАРТОСТІ КРЕДИТНОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ БАНКІВ
| |
| 19.05.2010 11:51 |
|
Автор: Нетребчук Лариса Олександрівна, старший викладач Київського національного торговельно-економічного університету
|
|
[Банківська справа. Фінанси і кредит. Фінансовий аналіз. Фінанси суб'єктів господарювання] |
Кредитна заборгованість банків є основною складовою їх активів. Знецінення кредитної заборгованості впливає на вартість як кредитного портфелю банку, так і на ринкову вартість самого банку, тому даній проблемі банки повинні приділяти значну увагу.
Отже, основними компонентами кредитної заборгованості є: а) основна сума заборгованості (час виплати якої ще не настав або прострочений), в т.ч. сума, на яку зменшена кредитна заборгованість позичальника у випадку реструктуризації заборгованості); б)проценти, нараховані по кредитній заборгованості; в)проценти по кредиту, отримані після розпізнання передумов втрати вартості заборгованості; г) комісії з кредитного обслуговування.
Для визначення втрати вартості кредитної заборгованості необхідно визначити кредитні заборгованості, яким загрожує втрата вартості, виміряти потенційні втрати вартості по заборгованості та розрахувати ставки повернення для визначення суми резервів.
Втрата вартості кредитної заборгованості – це ситуація, коли на день здійснення перегляду, балансова вартість кредитної заборгованості вище дисконтованої вартості очікуваного грошового потоку даної заборгованості. При цьому суттєвою кредитною заборгованістю є кредитна заборгованість позичальника, у якого загальна сума заборгованості вище так званого «порогу відсікання» (ліміту). Наприклад, для бланкових кредитів – це 100 тис. грн., для іпотечних кредитів – 5 млн.грн. Такий поріг визначається банком самостійно.
На сьогоднішній день визначення кредитних заборгованостей, яким загрожує втрата вартості, відбувається на індивідуальній та груповій основі.
Коли банк здійснює формування резервів під кредитну заборгованість на індивідуальній основі, використовується наступна формула:
R = V – Σ (cj / (1+ EIR)^t) (1)
де R – резерв; V – балансова вартість кредитної заборгованості; EIR – ефективна процентна ставка для даної заборгованості на дату виникнення обставин індивідуальної втрати вартості; ci - прогнозована величина і-го грошового потоку при реструктуризації; ti – тривалість періоду до дати надходження чергового потоку.
При використанні портфельного методу визначення резерву використовують наступну формулу:
R = V – C * RR (2)
де R – резерв; V – балансова вартість кредитної заборгованості; RR – очікувана ставка повернення, визначена для групи кредитних заборгованостей; С – сальдо кредитного портфеля в момент виникнення передумов втрати вартості разом з передбаченою сумою реструктуризації.
Банк визначає суму резерву як різницю між балансовою вартістю наданого кредиту та теперішньою вартістю оцінених майбутніх грошових потоків (за винятком майбутніх кредитних збитків, які не були понесені), дисконтованих за первісною ефективною ставкою відсотка. Але спочатку визначає наявність об'єктивних доказів зменшення корисності окремо для кожного кредиту, що оцінюється на індивідуальній основі. В іншому разі банк уключає кредит до групи кредитів з подібними характеристиками кредитного ризику й оцінює його на портфельній основі.
Список використаної літератури:
1. Інструкція з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України: Затв. Постановою НБУ від 27.12.2007 N 481.
2. Ковалев А.П. Кредитный риск-менеджмент.- К.:Сузір’я, 2007.-406 с.
e-mail: netlar@ukr.net
|
|
 Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|
Голосування 
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter