|
|
|
СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПРОБЛЕМИ МОДЕРНІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОГО ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ В УКРАЇНІ
| |
| 19.05.2010 10:15 |
|
Автор: Білоус Ірина Дмитрівна, студентка спеціальності «Державний фінансовий контроль» Вінницького торговельно-економічного інституту КНТЕУ, Сабатин Альона Вікторівна, студентка спеціальності «Державний фінансовий контроль» Вінницького торговельно-економічного інституту КНТЕУ
|
|
[Облік і аудит. Бухгалтерський облік. Управлінський облік. Податковий облік. Контроль і ревізія] |
Сучасна розбудова Української держави орієнтується на нові принципи її діяльності, а відповідно й нові підходи до видів діяльності, функцій державних органів та їх структурної побудови. Складовою частиною контролю будь-якої держави є фінансовий контроль, який забезпечує своєчасність і точність фінансового планування, наповнення доходної частини бюджетів, розподіл, перерозподіл коштів та їх законне, ефективне, цільове використання.
Система державного фінансового контролю, яка побудована в Україні, не повною мірою забезпечує на належному рівні фінансово-бюджетну. Це є наслідком низки проблем, які створюють тенденції щодо зростання кількості та обсягів основних фінансових порушень.
Основною метою діяльності державного фінансового контролю необхідно визначити забезпечення попередження та недопущення фінансово-бюджетних порушень. Проблема полягає в тому, що система державного фінансового контролю не відповідає основним сучасним європейським вимогам.
Розгляду даного питання присвячені наукові праці О.П. Гетьманець, В.М. Король, А.О. Монаєнко, В.Ф. Піхоцького, С. Подковенко, Ю.О. Соболівської.
Метою даної статті є проведення аналізу сучасного стану державного фінансового контролю, дослідження проблем його розвитку та модернізації.
Наразі в Україні практично відсутня цілісна нор¬мативно-правова база, що на державному рівні ре¬гулювала б функціонування системи фінансового управління і контролю. Окремі законодавчі поло¬ження закладені і в Бюджетному кодексі України, і в Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність, і більш детально - у Концепції розвитку державного внутрішнього фінансового контролю [1].
Водночас спостерігається дублювання діяльності різних контролюючих органів. Зокрема, нині в Україні фінансовий контроль здійснюють численні не пов’язані між собою органи: Рахункова палата, Міністерство фінансів (Державне казначейство), Державна податкова адміністрація, Державна митна служба, Міністерство економіки, Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку, Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг, Національний банк, Пенсійний фонд, Фонд державного майна, Державний комітет фінансового моніторингу та інші.
Нині недостатньо налагоджена співпраця органів державного відомчого та незалежного фінансового контролю, координація їх дій. Разом з тим, діяльність органів державного фінансового контролю ускладнюється і внаслідок недосконалості та суперечливості чинного законодавства і нормативно-правових актів, які дають змогу по-різному трактувати та розцінювати фінансові операції, показники господарської та бюджетної діяльності, а також надто низького рівня належного попереднього та поточного контролю як з боку органів управління, так і розпорядників бюджетних коштів усіх рівнів.
Із вищезазначеного можна зробити висновок, що в країні склалася, з одного боку, надмірно розгалужена, а з іншого – недостатньо мобільна та дієздатна система органів державного фінансового контролю. Як наслідок, цілісної системи фінансового управління і контролю у державі не існує, але в сис¬темі державних органів України існують окремі її елементи, функціонування яких базується на загальній концепції державного внутрішнього фінансового контролю [2].
В Україні термін "контроль" традиційно трактують як інспектування, ревізії, перевірки та ін., тобто лише як виявляючі фіскальні заходи, водночас у країнах Євросоюзу під цим терміном розуміють частину функцій менеджменту. Кажучи «я контролюю», європейські керівники мають на увазі «я цілком володію ситуацією та здатен управляти про¬цесом». Саме тому замість персональної відповідальності керівника та його зацікавленості у побудові надійної системи фінансового управління і контролю у нашій країні спостерігається відсторонення керівників від цієї діяльності та перекладання окремих функцій на головних бухгалтерів, ревізорів тощо [1].
Посібники, описи систем та методологія практичного запровадження фінансового управління і контролю в Україні перебувають на стадії розробки. Системного документування попередніх кроків на шляху розвитку аудиту в державі запроваджено не було [3]. До того ж високий рівень плинності кадрів у державному секторі унеможливлює формування так званої інституційної пам'яті, оскільки також не було поставлено завдання використання матеріалів багаторічних напрацювань.
На даний час, в умовах глобальної економічної кризи, найголовніше завдання підрозділів Державної контрольно-ревізійної служби – це запровадження ефективного контролю за виконанням затверджених Урядом антикризових заходів. Ключовим завданням програми діяльності Уряду, у виконані яких необхідно вказати найактивнішу участь, - забезпечення наповнення бюджету та підвищення ефективності бюджетних витрат. Головною метою контролю в цьому аспекті повинно стати недопущення протиправного вилучення фінансових ресурсів з економіки.
До інших галузей, що найближчим часом потребуватимуть посиленої уваги державних ревізорів і аудиторів, належать такі: будівництво - через взяття державою курсу на кредитування та співфінансування довгострокових інфраструктурних та інноваційних проектів загальнодержавного значення і звершення будівництва житла; сільське господарство - у зв'язку з наданням сільськогосподарським підприємствам права обирати спеціальний режим оподаткування: фінансово-банківські установи - оскільки вони одержують цільові кошти Стабілізаційного фонду, відповідальність за використання яких несе Уряд [1].
Найбільше занепокоєння викликає стан дотримання законодавства у суб’єктів господарювання із статутним капіталом 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв). Зазначене свідчить про недосконалість існуючих на даний час механізмів контролю держави за діяльністю цих суб’єктів. Для вирішення цієї проблеми Головним КРУ розроблено заходи, суть яких полягає у проведенні фінансового аудиту окремих господарських операцій на підприємствах-монополістах. Метою даного заходу є запобігання фінансовими порушенням, законності використання бюджетних коштів, правильності ведення бухгалтерського обліку, складанні достовірної фінансової звітності, що загалом сприятиме зміцненню фінансової дисципліни в державі [4].
Таким чином, на сучасному етапі розвитку України обов’язковим і неодмінним елементом фінансової політики держави є організація та функціонування чіткої системи фінансового контролю. З урахуванням цього, її вдосконалення має здійснюватись не автономно, а як системний і першочерговий захід у загальній системі перебудови фінансового механізму, оскільки в Україні ще не склалося цілісної системи державного фінансового контролю, а її основні елементи, які функціонують, діють розрізнено, не координовано за умов недосконалої, а часом і суперечливої нормативно-правової бази, яка регламентує їх діяльність.
Список використаної літератури:
1. Дмитренко Г.В. Модернізація державного фінансового контролю в Україні // Статистика України. – 2009. - №3. – С.118-123
2. Дмитренко Г.В. Проблеми удосконалення державно фінансового контролю в контексті зарубіжного досвіду // Економіка та держава. – 2009. - №7. – С.76-79
3. Монаєнко А. О. Роль фінансового контролю у забезпеченні фінансової дисципліни в Україні // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. праць. Вип. 2 (24). – Д., 2006. – С. 160–164.
4. Піхоцький В. Ф. Удосконалення і розвиток державного фінансового контролю та аудиту за надходженням коштів Державного бюджету України та їх використанням // Фінанси України. – 2007. – № 3. – С. 75–82.
e-mail: vtei_conf@ukr.net
|
|
 Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|
Голосування 
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter