|
|
|
ІНДИКАТОРИ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ БАНКІВ
|
16.05.2010 16:27 |
Автор: Нестерова Євгенія Олександрівна, студентка Київського національного торговельно-економічного університету
|
[Банківська справа. Фінанси і кредит. Фінансовий аналіз. Фінанси суб'єктів господарювання] |
Фінансова стійкість банку залежить від багатьох аспектів його діяльності, має складну структуру та є складовою загальної стійкості банку. До неї відносять інтегральні фінансово-економічні показники діяльності банку: обсяг, структуру капіталу, рівень фінансових результатів, достатність ліквідності, параметри діяльності, пов’язані з інформаційно-аналітичною підтримкою управління фінансами. Ознакою стійкості банку є здатність перебувати у відносно менш уразливому становищі під час криз та здатність їх переборювати [1, с. 111, 115].
Усі індикатори фінансової стійкості банку поділяють на 4 групи. Першою є група показників, заснована на достатності банківського капіталу. В цій групі розраховують такі показники: а)коефіцієнт надійності, динаміка якого є індикатором фінансового стану банку – у разі зростання показника, стійкість підвищується і навпаки; аритмія показника свідчить про ризик втрат по формуванню стійкої ресурсної бази, можливі проблеми з поточною ліквідністю; б)коефіцієнт фінансового важеля, що є індикатором здатності банку залучати кошти на фінансовому ринку; в)коефіцієнт співвідношення капіталу та активів, який показує рівень фінансування активів за рахунок власного капіталу.
Друга група показників заснована на аналізі структури зобов'язань, серед яких виділяють коефіцієнт клієнтської бази, що є індикатором рівня розвитку клієнтської бази та її частки у залучених та запозичених коштах; коефіцієнт співвідношення депозитів строкових та до запитання, що показує стабільність ресурсної бази, яка вважається більш стабільною при превалюванні строкових депозитів.
Третя група показників заснована на аналізі якості та структури активів, який проводиться за допомогою наступних показників: а)частки прострочених кредитів у кредитному портфелі банку, що не повинна перевищувати 10% (перевищення оптимально встановленого значення є індикатором неправильного управління активами банку та недоотримання доходів і неможливості прогнозування якості кредитного портфелю); б)коефіцієнту покриття проблемної заборгованості капіталом, який характеризує, наскільки ризик за проблемними кредитами покривається розміром власного капіталу.
Четверта група показників базується на розрахунку показників динаміки та зіставленні темпів зростання окремих показників. До них належать: коефіцієнт приросту активів, обчислюючи який потрібно звернути увагу на необхідність врахування індексу інфляції; коефіцієнт приросту капіталу, який є індикатором того, чи встигає приріст капіталу за приростом активів, чи фінансування відбувається за рахунок інших джерел, таких як боргові зобов’язання чи запозичення. Позитивною для банку є тенденція випередження темпів приросту капіталу над темпами приросту активів [2, c. 110].
Моніторинг та аналіз наведених індикаторів дозволяють сформувати висновки про існуючі показники та ймовірність виникнення відхилень у розвитку банку, розробити пропозиції щодо застосування інструментів управління банком. Чутливість індикаторів фінансової стійкості до впливу зовнішніх та внутрішніх «шоків» визначається за допомогою стрес-тестування – комплексу аналітичних інструментів, що застосовуються з метою визначення ключових ризиків шляхом отримання оцінки впливу надзвичайних, але цілком вірогідних, макро- та мікроекономічних шоків [2, с. 109].
Список використаної літератури:
1. Коваленко В.В. Науково-методологічні основи фінансової стабільності банківської системи та індикатори її оцінки // Фінанси України. – 2008. – №7. – С. 111 – 121.
2. Кривенко Л.В., Лук’янець О.В. Методичні підходи до визначення оцінки фінансової стійкості банківської системи // Вісник Університету банківської справи НБУ. – 2008. – № 3. – С. 108 – 111.
e-mail: nestj@meta.ua
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|