|
|
|
НЕДЕРЖАВНІ ПЕНСІЙНІ ФОНДИ У СИСТЕМІ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ПРАЦІВНИКІВ ПІДПРИЄМСТВ
|
05.05.2010 20:27 |
Автор: Гриненьків Оксана Іванівна, студентка Національного університету «Львівська політехніка», Гриненьків Андрій Іванович, студент Національного університету «Львівська політехніка»
|
[Банківська справа. Фінанси і кредит. Фінансовий аналіз. Фінанси суб'єктів господарювання] |
На сьогодні проблема становлення недержавного пенсійного забезпечення є особливо актуальною. В структурі населення нашої держави зменшується частина людей працездатного віку. Як наслідок, відбувається посилення навантаження пенсіонерів на працездатне населення. Ця проблема назріла в багатьох країнах світу, незалежно від рівня їх економічного розвитку, що обумовлено старінням населення, зміною його вікової структури, ускладненням економічної ситуації.
Нині у багатьох країнах запроваджено багаторівневі пенсійні системи, оскільки жодна країна не в змозі за рахунок солідарної пенсійної системи забезпечити гідний рівень життя усіх громадян. При цьому солідарна пенсія людини переважно становить близько 30 % усієї суми пенсії, решта – це виплати з коштів нагромаджених працівником протягом трудового життя [3].
Однією з найефективніших вважають систему пенсійного забезпечення Великобританії. У цій системі громадяни можуть отримати базову державну пенсію, державну пенсію за вислугу років і недержавну пенсію. Новаторською вважають пенсійну систему Чилі, у якій за формування пенсійних нагромаджень повністю відповідають громадяни. Успішною є пенсійна система Мексики, в якій пенсійні резерви повністю акумулюються за накопичувальним принципом [4].
В Україні, з метою удосконалення пенсійного забезпечення у 2004 році були прийняті Закони "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"[1] та "Про недержавне пенсійне забезпечення"[2]. Згідно яких було визначено, що система пенсійного забезпечення в державі складатиметься з трьох рівнів: солідарної системи, накопичувальної системи та системи недержавного пенсійного забезпечення. Згідно нововведень, на ринку виник новий суб’єкт господарювання – недержавний пенсійний фонд, який може діяти як:
- відкритий пенсійний фонд - створюються з метою надання послуг з недержавного пенсійного забезпечення третім особам, його учасниками можуть бути фізичні особи незалежно від місця та характеру їх роботи;
- корпоративний пенсійний фонд - створюються роботодавцями для задоволення інтересів власних працівників. При цьому роботодавці беруть на себе зобов'язання сплачувати додаткові пенсійні внески на користь своїх працівників;
- професійний пенсійний фонд - створюються об'єднаннями громадян або юридичних осіб за професійною ознакою. Учасниками таких фондів є громадяни, пов'язані за родом професійної діяльності.
Важливим, є те, що, система недержавних пенсійних фондів дозволяє залучати кошти роботодавців до формування пенсійних заощаджень їх працівників. Передбачається, що в майбутньому для роботодавців, які використовують шкідливі умови виробництва, здійснення пенсійних відрахувань на користь своїх працівників поступово стане обов'язковим (такі відрахування здійснюватимуться у професійні або корпоративні пенсійні фонди).
Важливою особливістю у співпраці недержавних пенсійних фондів і підприємств є те, що працівникам цих підприємств, у разі досягнення пенсійного віку виплатять нагромаджені ними гроші та інвестиційний дохід. Крім того, кожен учасник фонду може отримати разову виплату коштів не залежно від терміну закінчення договору. Така виплата здійснюється якщо працівник, за яким були проведена сплата внесків виїжджає на постійне місце проживання за кордон, має критичний стан здоров'я чи став інвалідом. При цьому, у разі смерті працівника всі його пенсійні нагромадження в повному обсязі отримують члени сім’ї [3]. Таким чином кожен працівник за яким підприємство уклало договір недержавного пенсійного забезпечення отримує додатковий соціальний захист.
Загалом, при співпраці роботодавця з недержавним пенсійним фондом працівник отримує низку переваг. Зокрема такий договір дає можливість: отримання працівником додаткової пенсії, яка за розміром може значно перевищувати пенсію з солідарної системи; формувати свої пенсійні накопичення не за рахунок власних коштів, а за рахунок сплати пенсійних внесків до недержавного пенсійного фонду за рахунок роботодавця, що можна вважати додатковим бонусом до оплати праці та соціального захисту.
Роботодавцю запровадження укладання договору недержавного пенсійного забезпечення на користь свої працівників теж дає низку можливостей: розширити та посилити систему соціального захисту працівників підприємств; посилити позитивний імідж роботодавця; стимулює працівників ефективніше працювати; створює довгостроковий інвестиційний ресурс у формі пенсійних активів, що можна використовувати відповідно до вимог законодавства на задоволення інвестиційних потреб підприємства; дозволяє оптимізувати витрати на оплату праці (пенсійні внески у встановленому законодавством обсязі дозволено відносити на валові витрати, а саме до 15% нарахованої зарплати на кожного працівника).
Отже, можемо зробити висновок, що діяльність на ринку недержавних пенсійних фондів є важливим і потрібним доповненням до системи загальнообов'язкового пенсійного забезпечення. При цьому співпраця підприємств і недержавних пенсійних фондів має позитивний вплив, як на самих працюючих так і на імідж підприємства. З іншої сторони, й недержавні пенсійні фонди мають змогу розширити напрями своє діяльності та збільшити об’єми своїх продаж.
Список використаної літератури:
1. Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 9 липня 2003 р.
2. Закон України "Про недержавне пенсійне забезпечення" № 1057-IV від 9.07.2003 р.
3. Сальникова Т. Недержавна пенсія: головне – надійність // Вісник пенсійного фонду України. – 2008. – № 6. – С. 20-21.
4. Сальникова Т. Пенсійне забезпечення: світовий досвід // Вісник пенсійного фонду України. – 2008. – № 7. – С. 24-26.
e-mail: coolbebe@mail.ru
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|