|
|
|
ФІНАНСУВАННЯ БЮДЖЕТНОГО ДЕФІЦИТУ
| |
| 26.04.2010 18:52 |
|
Автор: Мізецька Анастасія, студентка спеціальності «Фінанси і кредит» Чернiвецького торговельно-економiчного iнституту КНТЕУ, Чернишова Владлена, студентка спеціальності «Фінанси і кредит» Чернiвецького торговельно-економiчного iнституту КНТЕУ
|
|
[Банківська справа. Фінанси і кредит. Фінансовий аналіз. Фінанси суб'єктів господарювання] |
Дефіцит бюджету являє собою різницю між державними доходами і видатками. Це означає, що держава стає позичальником фінансових коштів у населення, банків і підприємств або іншої держави, у міжнародних фінансових організацій. Економісти схильні вважати, що небезпеку для економіки представляє не дефіцит як такий, а джерела фінансування та природа дефіциту [3, с.332].
Рівень бюджетного дефіциту визначається як відношення обсягу дефіциту до валового внутрішнього продукту, виражене у відсотках. Допустимим або відносно безпечним рівнем бюджетного дефіциту визнається його значення в межах 2-3 %. Вважається навіть, що дефіцит бюджету на рівні 2-3% є кращим за профіцит, оскільки він стимулює економіку, а профіцит свідчить про нераціональне використання ресурсів.
Розрізняють структурний і циклічний дефіцит бюджету. Структурний пов’язаний з надмірним заниженням податків або підвищенням видатків, а циклічний – у зв’язку зі спадом ВВП [2, c.210].
Існує три основні способи фінансування дефіциту державного бюджету:
–грошово-кредитна емісія (монетизація);
– внутрішні і зовнішні позики (боргове фінансування);
– збільшення податкових надходжень до бюджету.
Окрім того до джерел фінансування бюджетного дефіциту належать скорочення бюджетних витрат на соціальні програми та додаткові джерела надходження (наприклад приватизація) [1,c.3-12].
Проте погашення дефіцитності треба проводити обережно, оскільки фактично кожен спосіб може принести і негативні наслідки. Так емісія є однією з головних причин інфляції; зовнішні позики сприяють відтоку грошей за кордон, а внутрішні вилучають із обігу певну суму, що стримує дію грошового мультиплікатора, зменшує заощадження і інвестиції; збільшення податкових платежів до певної межі призводить до тінізації економіки, максимальні надходження забезпечує ставка 35-40%. Жоден зі способів фінансування дефіциту державного бюджету не має абсолютних переваг перед іншими і не є повністю неінфляційним.
Управління фінансуванням дефіциту державного бюджету в Україні доцільно зорієнтувати на запобігання загострення ситуації у фінансовій сфері. Для цього слід збільшити інвестиційні видатки бюджету і витрати на підтримку вітчизняного бізнесу, а також посилити стимулювання внутрішнього попиту. Необхідною є фінансова підтримка державних банківських установ, спрямована на зміцнення їх стійкості за рахунок нарощування статутних капіталів. Потребують підтримки програми стимулювання організованих заощаджень населення та обмеження відпливу депозитів.
Список використаної літератури:
1. Єфименко Т.І. Економічне зростання - основа підвищення добробуту громадян. //«Фінанси України». – 2007. - №8. – с.3-12;
2. Кудряшов В.П. Фінанси: Навч. посібник. - Херсон: Олді-плюс, 2006 р.;
3. Опарін В.М. Фінансова система України: Монографія. – К.: КНЕУ, 2006.;
4. http://www.minfin.gov.ua.
|
|
 Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|
Голосування 
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter