|
|
|
ДІЯ РЕГІОНАЛЬНОГО ФІСКАЛЬНОГО МЕХАНІЗМУ В УМОВАХ ГЛОБАЛЬНОЇ ФІНАНСОВОЇ НЕСТАБІЛЬНОСТІ
|
15.03.2010 11:17 |
Автор: Литовченко Тетяна Михайлівна, викладач кафедри міжнародної економіки Навчально-наукового інституту економіки і права Черкаського національного університету ім. Б.Хмельницького
|
[Податкова система. Бюджетна система. Державне регулювання економіки] |
В умовах глобальної фінансової нестабільності економіка України, що досить інтегрована у світове господарство, не могла залишитися осторонь світових процесів. Вплив світової фінансової кризи та порушення макроекономічної рівноваги на зовнішніх ринках знайшло відгук у внутрішніх процесах в Україні.
Для зменшення негативного впливу та подолання наслідків кризи економіці України вкрай необхідна ефективна фіскальна політика.
В кризовий період ф іскальна політика є внутрішньо суперечна. Це проявляється в тому, що, з одного боку, вона носить об’єктивний характер завдяки об’єктивному існуванню та функціонуванню фіскальних відносин в кризових умовах, а з іншого – обумовлена фінансовою політикою з елементами суб’єктивізму.
Регіональний фіскальний механізм, дієвий інструмент фіскальної політики, слід розглядати як сукупність економіко-організаційних, нормативно-правових форм та методів управління фіскальною діяльністю держави в процесі формування, розподілу та використання грошових ресурсів для задоволення потреб регіонів.
Основою застосовування регіонального фіскального механізму, особливо в умовах світової фінансової кризи, є використання специфічних бюджетних режимів (одна складова) та специфічних податкових режимів (друга складова), які в сукупності і становлять механізм дії регіональної фіскальної політики.
Специфічний (особливий) бюджетний режим регіонів використовують такі країни як Австралія, Китай, Філіппіни, Малайзія. Великим регіонам і територіям країни особливі бюджетні режими надаються тільки у виняткових випадках, обумовлених складними політичними протиріччями, етнічними й економічними проблемами. Суть цих режимів - у розширеній бюджетній автономії регіональної влади, більших повноваженнях щодо оподатковування й фінансуванню витрат, більш пільгових умовах розподілу доходів від сплати національно-регіональних податків. Місцеві органи влади також зберігають права на одержання загальних і спеціальних трансфертів.
Як показує світовий досвід, у більшості країн особливим бюджетним режимом користується тільки обмежене число регіонів. Більше широке застосування цього методу характерне такими негативними наслідками, як звуження сфери державного макроекономічного регулювання, загострення проблем вертикальної й горизонтальної незбалансованості бюджетної системи, посилення тенденцій до автономії територій.
У більшості країн метод особливих бюджетних режимів активно використається стосовно невеликих територій (частина регіону, місто, район у місті), на яких створюються економічні зони. Зональна політика в індустріально розвинених країнах переважно виступає інструментом згладжування регіональних розходжень, підйому економіки відстаючих і депресивних територій й у меншій мері використається з метою зовнішньоекономічної експансії.
Застосування локальних особливих бюджетних режимів притаманне США, Великобританії, Південній Кореї, Бразилії, Мексиці. У країнах, що розвиваються, вона спрямована головним чином на створення анклавів економічного зростання, які повинні сприяти прискоренню загальноекономічного розвитку, інтеграції у світове господарство.
До податкової системи більшості європейських країн включаються податки, що були розраховані на основі спрощеної бази оподаткування (спрощена фінансова звітність) або з використанням непрямих методів визначення податкових зобов’язань платників податків. Сукупність способів та методів нарахування, сплати податків та подання податкової звітності становлять спеціальний податковий режим в межах загальної системи оподаткування.
Для кращого розуміння дії спеціальних режимів оподаткування, які використовуються в Україні проаналізуємо основні види зазначених податків:
Спрощені податки – прості та зрозумілі для платників податків, які не передбачають ведення складного фінансового обліку. Ці податки виключають застосування усіх або майже усіх видів податків, які притаманні загальній системі оподаткування. Широкого розповсюдження набули в таких країнах: Албанія, Бразилія, Мексика, Франція, Словаччина, Росія, Бєларусь, Молдова, Казахстан, Киргизія, Узбекистан, Арменія.
Договірна (контрактна) система оподаткування – передбачає використання індивідуальних (іноді колективних) оцінок для визначення бази оподаткування та розміру податкових ставок згідно концепції «нормального доходу», тобто без врахування непередбачуваних втрат або випадкового прибутку. За договірної системи платник податку не звільняється від ведення фінансового обліку, але може обирати порядок ведення обліку між спрощеною та загальною системами. Розміри податкових платежів встановлюються відповідно до обсягів обороту, що створює умови для корупційних дій. Використовуються в Іспанії, Франції та Бельгії.
З метою подолання наслідків світової фінансової кризи більшість країн світу вживає відповідних заходів. Уряд США планує надати ряд податкових пільг підприємствам (здебільшого малим та середнім), які створюють нові робочі місця, а також зниження податків для домогосподарств. Країни ЄС шукають шляхи пом’якшення наслідків кризи, в першу чергу знижуючи облікову ставку та створюючи банкам умови для кредитування економіки. Україну всі експерти визнали як одну з трьох країн, становище в яких сьогодні найризикованіше.
e-mail: LitovchenkoT@gmail.com
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|