Економічна безпека харчової промисловості є ключовим компонентом національної безпеки, особливо в умовах збройного конфлікту. Починаючи з 2022 року, міжнародна спільнота запровадила масштабні санкції проти країни-агресора, що безпосередньо або опосередковано вплинули й на Україну — як на постраждалу сторону, так і як на учасника глобальних економічних ланцюгів. Санкції змінили правила гри у світовій торгівлі, логістиці, фінансових операціях та доступі до сировини, технологій і ринків. У цьому контексті постає необхідність дослідити, як ці трансформації вплинули на внутрішній агропродовольчий сектор, зокрема на харчову промисловість [1].
Продовженням цього процесу є необхідність аналізу впливу міжнародних санкцій на різні аспекти функціонування харчової промисловості України. Зокрема, санкції спричинили значне скорочення традиційних торгових потоків, зокрема внаслідок блокування експортних маршрутів через Чорне море, що значно ускладнило доступ до міжнародних ринків для українських агровиробників. Це, у свою чергу, підвищило вразливість української економіки в цілому, і харчова промисловість стала однією з найбільш постраждалих галузей.
З одного боку, обмеження зовнішньої торгівлі, зокрема з країнами, на яких Україна традиційно орієнтувалася для експорту своїх продовольчих товарів, призвели до скорочення доходів підприємств харчової промисловості, скорочення виробничих потужностей та зростання витрат на альтернативні логістичні маршрути. Особливо важливою проблемою стало різке зменшення обсягів поставок сировини, що імпортувалась з Росії та Білорусі, таких як паливо, добрива, пакувальні матеріали, що значно ускладнило виробничий процес.
З іншого боку, санкції сприяли появі нових можливостей для українських виробників. Відсутність конкуренції з боку агропродовольчих компаній з росії та білорусі на ринках Європи та Азії дозволила українським виробникам частково заповнити ці ніші. Поступова диверсифікація експортних маршрутів та розвиток нових ринків, зокрема в Африці та на Близькому Сході, створили додаткові можливості для виходу на нові ринки [2].
Однак, незважаючи на позитивні аспекти, внутрішня економіка і харчова промисловість залишаються вразливими до зовнішніх шоків через постійну нестабільність, викликану санкціями. Проблеми з доступом до фінансування, недостатня підтримка з боку міжнародних організацій на рівні інвестицій в агропродовольчий сектор, а також порушення ланцюгів постачання можуть стати стримуючими факторами для повноцінного відновлення галузі.
Міжнародні санкції, запроваджені проти рф у відповідь на її агресію, мали опосередкований, але значний вплив на харчову промисловість України. Це вплинуло на різні аспекти виробничої та економічної діяльності в агропродовольчому секторі, створюючи як проблеми, так і нові можливості.
Порушення традиційних каналів постачання сировини, обладнання та добрив. До 2022 року значна частина сировини, обладнання та добрив для харчової промисловості надходила з росії або через її територію. В результаті запровадження санкцій ці канали постачання були порушені, що призвело до зниження доступності низки важливих ресурсів.
Ускладнення логістики експорту харчової продукції. Санкції спричинили серйозні проблеми в логістиці, зокрема для експорту харчових товарів до країн Азії, Африки та Близького Сходу. Блокування морських портів, руйнування інфраструктури та обмеження в доступі до важливих логістичних шляхів ускладнили доставку українських продуктів на зовнішні ринки. Це сприяло зниженню ефективності поставок, збільшенню витрат на транспортування та значному подовженню термінів доставки.
Завдяки санкціям і змінені умови міжнародної торгівлі, українська харчова промисловість також почала інвестувати в інноваційні моделі бізнесу, зокрема у виробництво продуктів з доданою вартістю, що дозволяє зменшити залежність від поставок сирої продукції та збільшити доходи від її переробки. У результаті цього відбувається поступова диверсифікація економічних активів, що забезпечує сталий розвиток галузі навіть у складних умовах.
Попри обмеження та виклики, санкції створили стимул для трансформації харчової промисловості України, зміцнивши її позиції на міжнародних ринках, активізуючи внутрішнє виробництво та сприяючи технологічному розвитку [3].
Міжнародні санкції хоч і не були безпосередньо спрямовані на Україну, суттєво вплинули на функціонування її харчової промисловості. Їхній ефект має подвійний характер: поряд із негативними викликами з’явилися нові можливості для посилення позицій України на глобальних ринках. Успішна реалізація стратегій адаптації, імпортозаміщення, логістичної переорієнтації та інвестиційної підтримки є запорукою зміцнення економічної безпеки харчової галузі в умовах довготривалої нестабільності.
Список літератури:
1. Римар О. Г., Мазуркевич І. О. Проблеми та перспективи розвитку харчової промисловості України. Економіка та держава. 2021. No3. С. 66–70.
2. Міжнародні санкції як інструмент стримування російської агресії проти України : аналіт. доп. / [А. Бобровицький, Н. Гавриленко, А. Гончарук, І. Ус, Г. Широкий, Р. Юлдашев] ; за заг. ред. М. Паламарчука. – Київ : НІСД, 2023. 76 с.
3. Ткачук Г. О. Економічна безпека підприємства харчової промисловості за умов трансформаційних перетворень: теоретико-методологічні засади : Монографія. Миколаїв : ФОП Швець В.М., 2020. 428 с. https://card-file.ontu.edu.ua/handle/123456789/16964
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter