Етнодизайн – концептуальний творчий напрям, що передбачає використання стилістичних, декоративних і формотворчих прийомів традиційної творчості та художніх ремесел у різних напрямах дизайну: графічному, промисловому, інтер’єрному, ландшафтному, а також у сфері моделювання одягу. Сучасні дизайнери дедалі частіше звертаються до етнотематики, переосмислюючи національні мотиви в архітектурі, образотворчому й декоративно-прикладному мистецтві, а також у народній культурі загалом. Зростаючий інтерес до традиційної орнаментики та колористики спостерігається в дизайні багатьох країн. Космополітичний характер дизайнерських рішень і інтернаціональність візуальної мови сприяють універсальності дизайнерської продукції, роблячи її доступною та зрозумілою широкій аудиторії, незалежно від національної, релігійної чи світоглядної приналежності. Однак, попри цю універсальність, дизайн виконує не лише утилітарну, а й культуротворчу функцію, формуючи естетичний простір суспільства та зберігаючи його ідентичність. У контексті суспільної потреби в національній самоідентифікації та прагнення позиціонувати продукцію на міжнародному ринку як елемент національного бренду, актуалізуються сучасні звернення до культурної спадщини, що стають основою для створення автентичних дизайнерських рішень [10].
Тема етнодизайну є надзвичайно актуальною, проте доволі складною в контексті проєктних розробок. Хоча на теоретичному рівні існує значна кількість наукових праць – статей, монографій, матеріалів конференцій, енциклопедичних видань [1-4; 6; 8-10; 11], а також публікацій у засобах масової інформації, практична реалізація етнодизайну в сучасному дизайн-продукті залишається недостатньо розробленою.
Особливої гостроти набуває суперечність між новаторством і традицією, що найвиразніше проявляється в умовах мегаполісів та великих міст. Домінування технологізації, промислової стандартизації та відчуженість людини від природного середовища значною мірою обмежують широке застосування етнічної стилістики.
Наразі етнодизайн знаходить своє втілення переважно у заміських будинках, оформленні тематичних інтер’єрів, проєктуванні меблів для готельно-ресторанного бізнесу та культурних закладів. Окрім того, його елементи активно використовуються у створенні сувенірної продукції, упаковки, одягу, аксесуарів і декоративних виробів, а також у сфері графічного дизайну.
Зростаюча конкуренція на світовому ринку товарів і послуг висуває дедалі суворіші вимоги до виробленої продукції. Вона має не лише відповідати високим стандартам якості, а й ефективно репрезентувати національну самобутність країни-виробника. В умовах глобалізації, коли стандартизація та уніфікація охоплюють усі сфери життя, культура стає ключовим чинником ідентифікації нації, її впізнаваності на міжнародній арені.
Сучасні споживачі все частіше звертають увагу на етнічні мотиви в дизайні, що зумовлює зростаючий попит на автентичні, культурно значущі рішення. Дизайнерські та рекламні агенції, враховуючи цю тенденцію, активно інтегрують елементи народного мистецтва у свої проєкти. Це не лише додає естетичної виразності та оригінальності продукції, а й сприяє зміцненню національної ідентичності.
Окрім комерційної складової, використання етнодизайну має важливе суспільне значення. Він відіграє роль об’єднувального чинника та сприяє збереженню унікальної спадщини. Творче переосмислення українських етномистецьких традицій може слугувати потужним засобом культурної дипломатії, популяризації національної культури на міжнародному рівні та водночас розширення ринку збуту для локальних виробників.
Країни, що сьогодні є лідерами у сфері дизайну, активно інтегрують елементи етнічної культури у свою продукцію, підкреслюючи національну ідентичність та сприяючи культурній інтеграції у глобальний простір. Етнодизайн стає не лише засобом самовираження, а й важливим об’єднавчим чинником у суспільстві, що формує національну свідомість. Зацікавлення етнічною культурою вже не розглядається виключно як тимчасовий тренд – воно перетворюється на частину культурної політики як окремих компаній, так і цілих держав. Ця тенденція особливо посилилася з кінця ХХ століття й охопила і економічно розвинені країни, і навіть постколоніальні держави, які раніше були обмежені у можливостях культурного самовираження. Крім того, етнодизайн став актуальним у регіонах, де раніше розвиток індустрії дизайну стримувався економічними факторами [11].
Мотивація використання етнічних елементів у дизайні може бути різною: в одних випадках це патріотичні почуття та прагнення до відродження національної культури, в інших – стратегія підвищення впізнаваності на міжнародному ринку. Ці тенденції охоплюють широкий спектр напрямів: графічний і вебдизайн, дизайн упаковки, костюма, середовища тощо.
Незалежно від рівня державної підтримки, економічного розвитку чи актуальних модних трендів, рівень використання етнічних мотивів у дизайні продовжує зростати, особливо в країнах Європи та Азії. В одних випадках це є частиною загального тренду, а в інших – наприклад, у Японії чи Південній Кореї – етнічні риси давно стали невід’ємною складовою національного стилю та концепції дизайну.
В умовах війни в суспільстві спостерігається піднесення національної самосвідомості, а попит на речі за етнотематикою стає масовим. Українські бренди програмно починають використовувати елементи крою, декору, кольору, пропонуючи якісний продукт, що має й культуротворчі ознаки. Твори на основі етнотрадицій допомагають єднанню українців, відповідають потребам часу. Незважаючи на те, що розвиток дизайну в Україні зумовлений низкою чинників, пов’язаних з політично-економічною ситуацією, не існує централізованої державної підтримки чи державної концепції. Проте, потреба суспільства як у якісному національному продукті, так і в прагненні підкреслити свої культурно-мистецькі корені, свою належність до української культури, сприяє появі на ринку все нових виробників, нових брендів, що пропонують переосмислення народної творчості і широкого її використання.
В Україні етнодизайн набуває все більшої популярності, його основні принципи відповідають потребам суспільства та тенденціям ринку. Гармонізація предметно-просторового середовища повинна відбуватися через свідоме, обґрунтоване використання орнаментики, колористики, декору, символіки, поєднання натуральних, екологічних матеріалів із сучасними матеріалами й технологіями. Концепція українського етнодизайну повинна стати підґрунтям для відродження культури та примноження її духовних цінностей, самоідентифікації та бачення свого місця в глобальному культурно-мистецькому просторі.
У зв’язку з цим, хотілося б особливо відзначити як позитивний фактор, введення в освітні програми закладів вищої освіти, що здійснюють підготовку дизайнерських кадрів такої дисципліни як «Етнодизайн».
Використання етнічних орнаментів та символів у мистецтві має глибоке коріння. Візуальні елементи, характерні для певної культури, здавна використовувалися у ремеслах, текстильному виробництві та архітектурі. Сьогодні ці мотиви активно застосовуються у сучасному дизайні для створення айдентики брендів, пакування продукції та рекламних кампаній.
Як приклад, можна привести логотипи і бренди української фірми сучасного одягу Merezhka, міст Коломия, Рівне, Івано-Франківськ, Херсон та ін., ресторанів «Українське село», «Трипільське сонце» та багатьох інших закладів культури і промисловості.
Графічний дизайн відіграє ключову роль у передачі культурного коду через візуальні образи. Використання етномотивів у логотипах, фірмовому стилі та рекламній продукції допомагає встановити емоційний зв’язок із цільовою аудиторією, викликаючи почуття гордості за національну спадщину та автентичність.
У контексті глобалізації етнодизайн може стати засобом самовираження та культурного збереження. Завдяки цифровим технологіям графічні дизайнери мають змогу експериментувати з етнічними мотивами, адаптуючи їх до потреб ринку та вимог аудиторії.
Застосування етнічних мотивів у графічному дизайні є не лише засобом художнього вираження, а й важливим інструментом збереження та популяризації культурної спадщини. Використання традиційних візуальних елементів у сучасному дизайні сприяє формуванню унікальної ідентичності брендів, збагаченню візуальної комунікації та підвищенню емоційної взаємодії з аудиторією. Крім того, етнодизайн є важливим напрямом досліджень у сфері культурології та дизайну, оскільки він поєднує минуле та сучасність у нових формах графічного мистецтва. В умовах глобалізації дизайнери мають можливість переосмислювати традиційні орнаменти та символи, адаптуючи їх до нових естетичних і функціональних вимог. Це відкриває перспективи для створення оригінальних дизайнерських рішень, що враховують як культурну ретроспективу так і сучасні технологічні можливості.
Список літератури:
1. Афанасьев Ю. Етностиль у контексті етнокультурної, національної та глобалізаційної парадигм. Мистецтвознавчі записки: збірн. наук. праць. Київ: Міленіум, 2011. Вип.19. С. 197–202.
2. Богуцький Ю. Самоорганізація культури: онтологія, динаміка, перспективи: монограф. / Інст. культурології НАМУ. Київ: Веселка, 2008.
199 с.
3. Даниленко В. Дизайн України у світовому контексті художньо-проектної культури: монограф. Харків: ХДАДМ, Колорит, 2005. 244 с.
4. Енциклопедія етнокультурознавства / В.Кремень, Ю.Римаренко, В.Чернець та ін. 2-ге вид. Київ: Державна академія керівних кадрів культури і мистецтв, 2005. Ч.1. Кн.1. С. 43–44; С. 131.
5. Кара-Васильєва Т. Формування дизайну в Україні художниками авангарду. Нариси з історії українського дизайну ХХ ст.: збірн. статей. Київ: Фенікс, 2012.
6. Легенький Ю. Дизайн: культурологія та естетика. Київ: КДУТД, 2000. 272 с.
7. Личковах В. Семіотика етнокультури. Трансформаційні процеси в мистецькій освіті та культурі України ХХІ ст.: матеріали Міжнародної наукової конф. Одеса–Київ–Варшава. Київ: НАКККіМ, 2017. 300 с.
8. Прищенко С., Антонович Є. Дизайн і реклама. Ілюстрований словник: наук. видання / Інст. дизайну та реклами. Київ: НАКККіМ, 2017. 162 с.
9. Прищенко С.В. Національний стиль і псевдонаціоналізація у рекламі: соціокультурний аспект. Наукові дослідження. Теорія і практика: матеріали Міжнародної наукової конференції. Вроцлав, 2012. С. 38–45
10. Сиваш І. Концептуальні засади етнодизайну в Україні. Вісник НАКККіМ : наук. журнал. Київ : Міленіум, 2018. №3. C. 416–420.
11. Сиваш І. Етнодизайн як національна форма мистецтва в сучасній світовій культурі: функції і місце. Національні культури у глобалізованому світі : зб. матер. Всеукраїнської наук.-практ. конф. Київ : КНУКіМ, 2017. С. 286–288.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter