Чим відрізняється мистецтво від ремесла? Чи можна навчитися бути художником? Чому інша картина, бездоганно написана, красива, незвична, мальовнича, не привертає уваги мистецтвознавців, а виконаний недбало етюд стає шедевром? Суперечки про це триватимуть, напевно, стільки, скільки існуватиме мистецтво. Поняття мистецтва і ремесла близькі за своєю суттю, проте вони мають суттєві відмінності.
Ремесло і мистецтво: визначення понять
Слово «ремесло» виникло від латинського «ремес» (тесляр) і позначало різні види ручних робіт. Промисли - означає «помислити», тобто подумати. У тлумачному словнику Даля «ремесло» пояснювалося, як «уміння, яким добувають хліб, промисел, що вимагає здебільшого тілесної, ніж розумової праці». Значення понять «мистецтво» / «art» і «ремесло» / «craft» частково збігається, оскільки мистецтво не існує без ремесла, для якого необхідно мати ґрунтовні знання, професійні вміння, відточені навички, а займатися ремеслом, не маючи творчих здібностей, цілком можливо.
Мистецтво і ремесло є формами діяльності, яка передбачає створення з нуля чогось потрібного людям, і для обох видів необхідна наявність майстерності, вміння. Тому спочатку мистецтво і ремесло ототожнювалися, і набуття оригінального призначення відбувалося не швидко і не просто. Люди ототожнювали мистецтво з ремеслом, оскільки будь-який твір мистецтва має матеріальну форму і вимагає для свого створення певних фізичних зусиль.
Є такі ремесла, наприклад, ремесло шевця, тесляра або ткача, мета яких - створення певних речей, продуктів. Інші ремесла - сільське господарство, скотарство - припускають створення або вдосконалення деяких живих організмів. Є ще ремесла, як-от медицина, педагогіка чи військова справа, метою яких є приведення тіла чи душі людини до певного стану. Хоча в давнину люди ставилися до медицини як до особливого виду мистецтва.
Ключова особливість ремесл полягає в тому, що для них необхідно володіти високим ступенем «ручної» майстерності, а не просто вміння працювати. Ремесло - це праця, що приносить дохід. Ремісничі вироби не завжди можуть торкнутися душі людини, а твори мистецтва для цього створюються, вони насамперед викликають емоції, зачіпають почуття глядача.
Мистецтво і ремесло невіддільні від історії розвитку людства, тому люди здавна намагалися визначити межу, що відокремлює одне від іншого. Про відмінність мистецтва і ремесла розмірковував ще Аристотель, мислитель давнини. Він стверджував, що ремесло - це робота, доля рабів, мистецтво ж, навпаки, це творчість, і йому можуть присвячувати себе вільні люди [2].
Людина, яка створює твори мистецтва, думає про те, як висловити власне «я», передати своє бачення світу іншим людям. Її творіння цікаві, вони відрізняються від робіт інших авторів. Ремесло ж передбачає гарне виконання свого завдання.
Кожна людина може займатися творчістю. Зараз модна називати креативом творчий підхід до справи. Але з предметів творчості та ремесла творця не завжди може вийти шедевр мистецтва.
Мистецтво - це прагнення автора донести глядачеві, читачеві, слухачеві свою думку, ідею, висловивши її у творі. Не всім людям дано належати до високого світу мистецтва. І це закономірно. Але прагнути стати хорошим майстром, професіоналом у своїй діяльності необхідно кожному.
Виникнення та розвиток ремесл
Історія ремесл починається з раннього кам'яного віку, коли первісні люди почали освоювати навколишнє середовище, створюючи найпростіші знаряддя з каменю. Традиційне ремесло є невід'ємною частиною економічної діяльності суспільства. Стародавні ремесла - це мистецтво створення різноманітних предметів, які були необхідні людям у давнину. Історики вважають ровесниками поняття Homo sapiens (з лат. - «Людина розумна») і Ремесло. Щойно людина почала усвідомлювати й освоювати навколишній світ, вона почала створювати ремесла. Почалося все з каменю і тривало приблизно протягом мільйона років. Людина знаходила каміння, розколювала їх різними способами, щоб використовувати для побутових потреб. І тільки через мільйон років поряд із розколюванням каменів люди почали займатися примітивною деревообробкою. Процес включав відламування й обробку палиць, а потім прив'язування їх лозою до каменів. Потім з'явилися умільці, які виготовляли списи і сокири.
Виготовлення фігурок з обпаленої глини розпочалося приблизно з 24 тис. до н. е., проте минули тисячоліття, перш ніж люди змогли усвідомити, що гончарні вироби можна використовувати для приготування і зберігання їжі та напоїв. Перші горщики були зроблені в Японії близько 10,5 тис. років до н. е. Їх ліпили з кільця або шматків глини, стінки розгладжували та декорували, а потім обпалювали на вогнищі або в печі.
Неповторністю вирізняється ремесло кожного народу. У різних культурах стародавні ремесла розвивалися по-своєму, проте скрізь вони були важливими в житті людей̆. Наприклад, у Китаї були відомі такі ремесла, як виготовлення шовку, порцеляни та кераміки, а в Єгипті - будівництво пірамід і храмів. Кожне нове покоління майстрів додавало щось своє в ці мистецтва. У Європі в середні віки з'явилися такі ремесла, як ювелірна справа та виготовлення зброї.
Домашнє ремесло було широко поширене в докапіталістичному суспільстві. Сільські жителі більшу частину необхідних їм ремісничих виробів виробляли самі. Потім з'явилося ремесло на замовлення і для ринку. У стародавній Греції, стародавньому Римі, у країнах стародавнього Сходу проживали ремісники, які вели самостійне господарство і виготовляли вироби на замовлення або для ринку.
Характерною особливістю ремесла та інших видів діяльності в багатьох середньовічних містах Західної Європи була корпоративна організація: люди певних професій об'єднувалися в межах міста в особливі союзи - цехи, гільдії, братства. Ремісничі цехи з'явилися майже одночасно з містами у Франції, Англії, Німеччині - з XI - початку XII ст. Пізніше відбулося остаточне оформлення гільдій - одержання спеціальних грамот від королів, укладання цехових статутів.
Розвиваючись упродовж багатьох століть, ремесло зазнало значних змін: в епоху Стародавнього світу виробляли прості предмети побуту, у Середні віки розпочалося формування ремісничих об’єднань, в епоху Нового часу майстри почали поєднувати функціональність і естетику, а внаслідок Промислової революції відбулася автоматизація праці. Індустріалізація суспільного виробництва починається з XVIII століття, століття Просвітництва. Це знаходить вираження у зростанні міст, розвитку підприємництва, підвищенні рівня технічної культури суспільства.
Нині ремісничі традиції продовжують розвиватися, набуваючи нових форм і застосовуючи сучасні технології. Сучасні ремесла часто пов'язані з давніми. Наприклад, сучасні дизайнери та художники використовують елементи стародавніх ремесл у своїх роботах, щоб створити щось нове й оригінальне. На основі стародавніх ремесл було створено багато сучасних технологій.
Чим відрізняється мистецтво від ремесла?
Є такі ремесла, як, наприклад, ремесло шевця, тесляра чи ткача, мета яких - створення певних артефактів. Інші ремесла - сільське господарство, скотарство чи об ‘їздка коней - мають на меті створення або вдосконалення деяких живих організмів. Є ще ремесла, подібні до медицини, педагогіки або військової справи, мета яких полягає в приведенні людей до певних станів тіла або душі. Ні до чого шукати відповіді на запитання, до якого ж із цих родів ремесла можна зарахувати як вид поетичне ремесло, оскільки перераховані роди не виключають один одного. Швець, тесля або ткач не просто намагаються виробляти взуття, споруди або тканини. Вони створюють ці предмети, оскільки в них існує потреба, тож мета ремісника не у створенні цих предметів, а в задоволенні певних потреб.
Старі майстри починали працювати над картиною задовго до того, як брали в руки пензель. Творчому процесу живопису передував складний етап, що включає підготовку основи, приготування ґрунту, ґрунтовки, обробку поверхні ґрунту, нанесення імприматури, і, нарешті, підготовчого малюнка. Чи можна вважати ці операції суто технічними? Звичайно, ні. На кожному етапі підготовки - вибір структури полотна, підбір складу, фактури та кольору ґрунту, перед очима майстра весь час стояв майбутній твір. Це уявлення про майбутній витвір мистецтва слугувало компасом, за яким майстер звіряв роботу вже на попередньому етапі.
Ідеолог і співак художнього ремесла Саідо Насафі (XVII ст.), сам, будучи за професією ткачем, описує працю художника натхненними словами:
Якщо майстер незрівнянний починає малювати,
Пальці інших живописців кам'яніють від сорому.
Деревцям своїм велить він самоцвітами цвісти.
Їхня весна, не в’янучі, буде вічно молодою.
Слава, майстре хитромудрий! Мудрій, люблячій руці
Глина сіра годиться для квітки і для плоду! [3]
У 17 столітті художник отримує соціальний статус, відмінний від ремісника. Антверпенська майстерня, до якої 1615 року влаштовується Рубенс, має вигляд патриціанського житла: у ній знаходяться багаті колекції антиків і картин, її відвідують вельможі, у ній працюють такі помічники й учні, як Ван Дейк, Снейдерс, де Вас. Майстерня-лавка тепер стає місцем творчості та навчання. Починається справжній розквіт майстерень, особливо у Фландрії.
Майстерня необхідна художнику більше, ніж галерея і музей. Тепер це храм, у якому виставляють картини перед тим, як їх покажуть у салоні. Майстерня - це місце, де живе художник. Це місце, де працює живописець або скульптор зі своїми помічниками, підмайстрами та учнями.
До XIII ст. у Франції існувало два види майстерень:
• постійні майстерні, або скрипторії, що нагадували келію, де працювали ченці самостійно або групами;
• пересувні майстерні фрескістів, яким доводилося кочувати з місця на місце для виконання різного роду розписів на замовлення монастирів.
У XV ст. майстерні («botteghe») у великих містах Італії були справжніми підприємствами, в яких майстер міг працювати над замовленнями. Майстер і підмайстри писали картини, робили скульптури, різні види прикрас. Однак їм була необхідна допомога столярів, позолотників і різьбярів.
У Франції тієї епохи робоче місце художників було випадковим: дехто працював у своїй кімнаті, інших наймав король або синьйори, і вони ставали їхніми слугами («valets») або камердинерами.
У XVII ст. збільшувалася кількість майстерень, з'явилося безліч їхніх зображень, особливо у Фландрії. Це здебільшого були жанрові сцени, де був представлений кабінет любителя мистецтв (Д. Тенірс Молодший «Майстерня художника»). Іноді вони були розкішними, або, навпаки, досить реалістичними, щоб глядачі відчули атмосферу роботи, як на картині ван Остаде (Амстердам, Держ. музей).
Наприкінці 19 століття відбулася значна зміна у функції майстерні: вона стає місцем індивідуальної творчості. Художники шукають місце, що сприяє їхньому натхненню, і віддають перевагу Монмартру, Монпарнасу, Провансу, Приморським Альпам тощо.
З 1848 до 1853 року існувало «Братство прерафаелітів» (Данте, Габріель, Россетті, Вільям Холман Хант, Джон Еверетт Мілле та інші). Їхнім покровителем став відомий художній критик Джон Рескін.
Прерафаеліти - дослівно «до Рафаеля», тобто до Високого Ренесансу. Художники шукали натхнення в Середньовіччі та Ранньому Відродженні з його яскравими барвами. Їх надихали твори живописців, які передували Рафаелю (звідси назва «прерафаеліти», тобто «до Рафаеля»): Джованні Белліні, Фра Анджеліко, Боттічеллі, Перуджино та ін. Середньовіччя бачилося їм золотим віком людства.
У живописі прерафаелітів переважали сюжети, почерпнуті з літератури або історії. Головним їхнім джерелом було Середньовіччя, особливо національне Середньовіччя (наприклад, легенди про короля Артура у творчості Россетті, Берн-Джонса і Вільяма Морріса або шекспірівські мотиви в Россетті і Медокса Брауна).
Абсолютне визнання переваги виробів ручної праці над продуктом фабричного машинного штампування стало основою руху «Мистецтва і ремесла». Спочатку це була невелика спільнота однодумців. Концепція мистецької течії, що зародилася, базується на створенні естетичного оточення в побуті та житті людини. У зв'язку з цим її метою стає відродження декоративно-прикладного мистецтва. У рамках руху «Мистецтва і ремесла» формуються окремі ремісничі цехи та гільдії практично по всій Європі.
Засновником руху «Мистецтва і ремесла» (Arts & Crafts) був Вільям Морріс. 1888 року прихильники ідей Морріса провели «Виставку товариства мистецтв і ремесел», звідси виникла назва руху. Організатори руху «Мистецтва і ремесла» заклали основи модерну. [1]
Рух «Мистецтва і ремесла» став реакцією на промислову революцію, яка призвела до того, що в повсякденному житті з'явилося багато знеособлених предметів промислового виробництва. На їхнє переконання, масова продукція призводить до нівелювання смаків, зникнення естетики з навколишнього простору, естетичної та навіть моральної деградації як творців, так і споживачів товарів. Естетика і функціональність взаємопов'язані. В ідеалі дизайн має органічно поєднувати в собі естетику і функціональність Усвідомлення важливості взаємозв'язку естетики і функціональності вплинуло на архітектурні напрямки початку 20 століття і промисловий дизайн.
Опорою художньої течії слугують традиції середньовічного ремісництва, самобутня творчість майстрів того періоду. Рух знаходить відображення в предметах усіх галузей декоративно-прикладного мистецтва. Його учасники-художники створюють унікальні шпалери та меблі, авторські ткацькі вироби та гобелени, вітражний і керамічний декор. Перевага надається природним мотивам, лаконічним формам і чистоті кольорів.
Прихильники руху «Мистецтва і ремесла» утворювали спільноти, при цьому кожна мала власний стиль, спеціалізацію, у кожної був лідер. Збираючись разом, вони ділилися досвідом, обговорювали ідеї. Їх об'єднувала віра в перевагу предметів ручного виготовлення над фабричними виробами.
Рух «Мистецтва і ремесла» став предтечою стилю Модерн, послужив основою формування принципів дизайну. У 1861 р. Вільям Морріс заснував фірму «Морріс, Маршал, Фолкнер і К°». В її майстернях виготовляли ткані вироби, меблі, вітражі, вироби з металу. Морріс залучив до роботи у фірмі своїх друзів, живописців-прерафаелітів: Е. Берн-Джонса, Ф. М. Брауна, Дж. Е.Мілле. Рух «Мистецтва і ремесла» справив великий вплив на розвиток естетики в образотворчих мистецтвах.
Фундаментальна цінність ремесл полягає в їхньому протистоянні методам масового
виробництва, яке передбачає виготовлення великої кількості однотипних товарів дешево та швидко. Вірно зауважив Оскар Уайльд: «Нині люди знають ціну всьому, але не бачать ні в чому цінності». Але якщо ми не хочемо стати такими людьми, нам також потрібні естетичні переваги — уміння створювати красу, пробуджувати почуття, надихати. Їх можна отримати, створюючи речі індивідуально - такі, як шарф ручної роботи, гарний стілець, килим або блюдо. Заохочення ремесл – один із способів зберегти художні навички, необхідні для того, щоб зробити життя візуально приємнішим.
Живопис – це мистецтво чи майстерність?
Що таке талант? Слово походить від міри ваги "талант" – найвищої вагової одиниці в грецькій системі заходів. Талант – це набір якостей та здібностей, які зумовлені генетичною схильністю.
Фахівці мають безліч різних думок та трактувань щодо природи таланту. Багато фізіологів, біологів вважають, що якість, яку ми називаємо "талантом", являє собою суму фізіологічних переваг. Особливості мозкового потенціалу, конкретні анатомічні переваги та функціональні показники тіла – саме їх, з погляду вчених, ми умовно позначаємо як "талант". Однак чи є всі ці переваги гарантією того, що людина досягне успіху в певній справі? Талант - це не подарунок долі, який приведе людину до успіху. «Талант» і «геніальність» – це оцінні категорії, крім вроджених здібностей та потенціалу необхідні завзятість і праця, які значно важливіші.
Рембрандт, Пабло Пікассо, Клод Моне писали картини з дитинства, роками працювали в майстернях визнаних метрів, щоб довести світові, що вони талановиті. Немає жодного художника, який досяг би слави, не навчаючись і не докладаючи величезних зусиль. Маючи талант, художник швидше досягне успіху, але можна компенсувати працьовитістю недолік таланту. Знання та досвід неможливо компенсувати нічим.
Талант - це частина успіху, решта приходить у процесі навчання, практики, регулярних занять. Навіть досвідчені митці не перестають навчатися, для досягнення успіху потрібно постійно розвиватись. Щоб справжній талант розкрити, часто потрібні багато годин практики та старанної роботи. Багато відомих талантів стали такими завдяки зусиллям і відданості справі. Талановиті люди зазвичай мають пристрасть і мотивацію до розвитку своїх здібностей, тому часто домагаються видатних результатів у справі.
Праця та постійна практика відіграють ключову роль у розвитку таланту. Це включає навчання, тренування, самовдосконалення і дії. Можна сказати, що талант і праця йдуть пліч-о-пліч – важливі обидва фактори для досягнення визначних результатів у будь-якій сфері діяльності. Талант — це лише початкова умова, передумова, багато успішних людей досягли результатів завдяки завзятій праці та постійній практиці.
Мистецтво та ремесло – близькі поняття, проте вони мають низку відмінностей. Ремесло - це те, чим людина займається щодня, її діяльність не відрізняється індивідуальними особливостями. Мистецтво - це новаторство, прагнення автора звернутися до глядача, читача, слухача, щоб висловити свою ідею і думку. Живописець непросто зображує предмети чи події, він відкриває їх справжню сутність.
Майстерність виконання – найважливіший оціночний критерій художнього твору. Майстерність – це високий рівень володіння технікою, властивою саме цьому виду мистецтва. Наприклад, Леонардо да Вінчі безліч ескізів присвятив зображенню коня, намагаючись передати його грацію і досягти такої подібності, щоб відчувалася сила коня. Опанувати майстерність живопису неможливо без знання теорії квітів, законів композиції. Необхідно мати навички змішування фарб, знати технологію виробництва розчинників, лаків, пігментів та інших матеріалів, необхідних створення мальовничого твору мистецтва.
Людина, яка створює твори мистецтва, прагне висловити власне «я», передати свою думку іншим людям. Його твори незвичайні, цікаві, дивовижні, екзотичні, вони від інших робіт. Ремесло ж передбачає однотипність та шаблонність, прагнення до гарного виконання свого завдання. Продукція ремісника уніфікована та створюється за встановленим стандартом.
Як відомо з історії мистецтва, наприкінці Середньовіччя цінність твору стала визначатися стільки матеріалом, скільки майстерністю творця. Але майстерність безпосередньо з майстром, отже, картину цінують багато в чому через те, що вона виконана безпосередньо рукою майстра.
Ремесло не здатне торкнутися душі людини, а мистецтво спрямоване саме на це, воно впливає на глядача. Предмети мистецтва мають індивідуально-авторські особливості, які відрізняють цю роботу від іншої. У ремісничих роботах такі відмінності не передбачені, вони шаблонні, це багато однотипних предметів. Мистецтво неповторне і особливо. Але шлях мистецтва лежить через ремесло.
Ремесла та мистецтво: діалог
Протягом багатьох епох ведеться діалог ремесл та витончених мистецтв. Досі не створено фундаментальну працю про діалог ремесла та мистецтва в період від античності до нашого часу.
Мистецтво і ремесло невіддільні історії розвитку людства, тому люди здавна намагалися визначити грань, яка відокремлює одне одного. Ремесло не завжди стає мистецтвом. Для того, щоб це трапилося, майстер повинен мати талант, прагнути створити те, в чому залишиться частинка його душі. Мистецтво – це спосіб спілкування. До людини іноді складно донести думку і почуття, а через витвір мистецтва це можна зробити. Так відбувається діалог.
Однак життя багатогранніше за будь-які абстрактні вигадки. Шлях у будь-якому мистецтві майстер починає з ремесла. Але коли ремісник вкладає у свій витвір щось таке, чого не можуть зробити інші, тоді ремесло стає мистецтвом. Чіткої різниці між ремеслом і мистецтвом не простежувалося до кінця Середньовіччя. Термін «artista» увійшов у вжиток у Середньовіччі, він ставився до ремісника чи студенту, вивчає «вільні мистецтва». І лише в епоху Високого Відродження виникла межа між ремісником та художником високого мистецтва. Саме з епохи Відродження починає формуватися принципово інший тип художника, змінюється ставлення до образотворчого мистецтва, тепер його відрізняють від ремісництва.
Дизайн нового часу прагне задоволення запитів і потреб більшості, поєднуючи в собі кращі принципи машинного виробництва, ремісничих традицій і принципів мистецтва. Активно розвивається сфера luxury-продуктів – предметів розкоші, де високо цінується ручна праця відмінної якості. Коли за справу беруться професіонали, закохані у свою справу – креативні дизайнери, майстерні швачки
та теслярі, талановиті склодуви, ремесло стає справжнім мистецтвом. Сучасне мистецтво далеко пішло від ремесла, до того ж над позитивному значенні слова. Наприклад, нинішнім художникам, щоб називатись такими, навіть не треба вміти малювати. Вони не мають ремесла, зате вміють влаштовувати інсталяції.
У 21 столітті, з розвитком технологій та автоматизації пропадає необхідність у ручній праці для забезпечення базових потреб. Завдяки механізації виробництва ручна праця стала довгою і дорогою з економічного погляду. Однак людина все одно продовжує створювати вироби руками, але вже не для задоволення базових потреб, а щоб мати можливість розкрити свої здібності.
Актуальність теми зміцнення ментального здоров'я та піклування про себе збільшує інтерес до зайняття рукоділлям. Заняття творчістю допомагає справлятися зі стресом та покращує психічний стан. Тому багато людей починають займатися рукоділлям, щоб підтримувати своє психічне здоров'я та позбутися негативної енергії.
Бажання реалізувати себе – це природна потреба людини. Людина може бути щасливою лише тоді, коли реалізує закладені в ній здібності, тоді життя її буде сповнене сенсу.
ЛIТЕРАТУРА
1. Мистецтво та ремесла // URL: https://levelvan.ru/pcontent/preraphaelites-1/arts-and-crafts
2. Лосєв А. Ф. Вчення Аристотеля про мистецтво [Електронний ресурс]. URL: http:// psylib.org.ua/books/lose004/txt38.htm
3. Сайидо Насафи (XVII століття) https://www.ziyouz.uz/ru/poeziya/uzbekskaya-klassicheskaya-literatura/225---xvii-
4. Філософія: підручник для студентів і курсантів вищих закладів освіти III-IV рівнів акредитації / авт.кол.; за ред. О. В. Рябініної, Л. І. Юрченко. – Х.: Видавництво Іванченка І.С., 2020 . – с.
5. Філософія: Світ людини. Курс лекцій: Навч. посібник / В.Г. Табачковський, М.О. Булатов, Н.В. Хамітов та ін. – К.: Либідь, 2003
6. Філософія: Навчальний посібник (ред. I.Ф. Надольний) К.: Вiкар, 1997. – 584 с.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter