Зміни, що відбуваються в сучасному суспільстві, зумовлюють актуальність дослідження конфліктів. Політичні, економічні та соціальні трансформації, хоча й сприяють демократизації та розширенню свобод, водночас загострюють негативні явища, такі як насильство та міжособистісні конфлікти. Емоційне перевантаження, спричинене цими змінами, є підґрунтям для виникнення конфліктів у різних сферах: від особистих стосунків до професійного та політичного життя. В основі цих конфліктів лежать розбіжності у поглядах, цінностях та інтересах. Отже, дослідження конфліктів та їхнього впливу на міжособистісні відносини, навчання та професійну діяльність є надзвичайно важливим. Уміння ефективно керувати конфліктами стає ключовим фактором для підтримки здорових стосунків та досягнення успіху в різних сферах життя.
Питання конфлікту та конфліктної поведінки є предметом наукового інтересу багатьох зарубіжних та українських вчених, чиї роботи розкривають сутність конфлікту як соціально-психологічного феномена (І. Ващенко, А. Гірник, М. Кляп, К. Лоренц, С. Максименко та ін.). Особлива увага приділяється його внутрішній структурі та етапам розвитку (І. Матійків, М. Пірен, Н. Пов’якель та ін.), передумовам виникнення та індикаторам (І. Ващенко, А. Берлач, В. Орлов, О. Отич, О. Фурса, Т. Титаренко та ін.), стратегіям подолання (М. Дойч, Р. Кілмен, Дж. Скотт, К. Томас та ін.), типології конфліктних особистостей та їх поведінкових стратегій (В. Бортун, Г. Захарчин, Л. Кіржнер, О. Мельник, Дж. Скотт та ін.).
Мeтa статті – представити обґрунтування емоційного інтелекту в якості особистісної детермінанти конструктивної поведінки в конфлікті.
Науковцями [1, 2] конфлікт розглядається як зіткнення протилежних тенденцій у свідомості, міжособистісних стосунках чи взаємодії, що супроводжується негативними емоціями. Його ключовими ознаками є: наявність реальної чи уявленої суперечності, що сприймається як нерозв'язна та виражається публічно; перехід спілкування до конфронтації; посилення активності учасників, їх прагнення до перемоги та використання різноманітних засобів впливу (від осуду до фізичного насильства); підвищення емоційного напруження та втрата емоційного самоконтролю.
Здатність особистості до продуктивного розв’язання конфліктів може бути тісно пов'язана з рівнем її емоційного інтелекту.
Згідно з визначенням психологів П. Салоуя, Дж. Мейера, Д. Карузо [4], емоційний інтелект – це здатність сприймати емоції, використовувати їх для підтримки мислення та регулювати їх для покращення розумової діяльності.
На думку Р. Бар-Она [3], емоційний інтелект – це комплекс емоційних, особистісних та соціальних навичок, що визначають здатність людини успішно адаптуватися до вимог та впливу навколишнього середовища.
Отже, емоційний інтелект – відносно стійка ментальна здібність, що характеризується здатністю сприймати свої й чужі емоції, умінням спілкуватися з людьми, читаючи їхні емоції й враховуючи власні, і здатністю зберігати контроль над емоціями в повсякденному житті з усіма її труднощами.
Розвиненість емоційного інтелекту особистості може суттєво впливати на здатність особистості до конструктивного вирішення конфліктів завдяки таким своїм властивостям:
- Емпатія. Особи з високим рівнем емпатії виявляють глибоке розуміння емоційного стану інших, що дозволяє їм бачити ситуацію з різних точок зору. Це сприяє встановленню довірливих відносин, зниженню напруги та пошуку взаємоприйнятних рішень.
- Саморегуляція. Вміння контролювати власні емоції в стресових ситуаціях дозволяє зберігати ясність розуму та приймати обґрунтовані рішення.
- Соціальні навички. Розвинені навички ефективної комунікації, такі як активне слухання та чітке висловлювання думок, є необхідними для конструктивного діалогу.
- Аналітичні здібності. Особи з високим емоційним інтелектом здатні розрізняти факти та емоції, що сприяє об'єктивному підходу до конфлікту.
- Емоційна виразність. Вміння адекватно виражати власні емоції без агресії та звинувачень є важливим для відкритого та чесного спілкування. Особи з високим емоційним інтелектом здатні висловлювати свої почуття таким чином, щоб не завдати шкоди іншим.
Отже, розвиненість емоційного інтелекту сприяє покращенню комунікації, зменшенню конфліктів і допомагає більш конструктивному вирішенню різних суперечок. Зазначене дає підстави виділити емоційний інтелект в якості особистісної детермінанти конструктивної поведінки в конфліктних ситуаціях.
Список використаних джерел
1. Бортун В.О. Системний аналіз конструктивної конфліктності особистості. Вісник післядипломної освіти. Випуск 11(40), 2020. «Серія «Соціальні та поведінкові науки» https://doi.org/10.32405/2522‐9931/2522‐9958‐2020‐11(40)‐10‐27
2. Ільїна Ю. Ю., Світлична Н. О., Панченко Д. М. Форми прояву міжособистісних конфліктів особистості з різним локусом контролю в певні вікові періоди. Дніпровський науковий часопис публічного управління, психології, права, No 1, 2021. С. 71-76. DOI https://doi.org/10.51547/ppp.dp.ua/2021.1.11
3. Bar-On R. The Bar-On Model of Emotional-Social Intelligence. Psicothema. 18 Suppl. 2006. Р.13-25.
4. Mayer J.D., Salovey Р., Caruso D. Emotional intelligence: Theory, Findings, and Implications. Psychological Inquiry. 2004. №3. P. 197–215.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter