Лідерські якості в підлітковому віці набувають різних форм залежно від гендерної соціалізації та особливостей розвитку особистості. Важливу роль відіграють соціальні очікування та стереотипи, що формують специфічні поведінкові патерни лідерства у хлопців та дівчат. У статті досліджено гендерні особливості прояву лідерства серед підлітків, з урахуванням вікових змін, соціального контексту та психологічних чинників. Проаналізовано основні теоретичні підходи та емпіричні дані, що розкривають специфіку лідерської активності залежно від статі. Обґрунтовано необхідність адаптації освітніх програм та психологічного супроводу для формування гармонійного лідерського потенціалу.
Ключові слова: гендерні особливості, лідерство, підлітковий вік, соціалізація, психологічні фактори.
Leadership qualities in adolescence take on different forms depending on gender socialization and individual personality development. Social expectations and stereotypes play a crucial role in shaping specific leadership behavior patterns among boys and girls. This article explores gender-specific manifestations of leadership in adolescents, considering age-related changes, social context, and psychological factors. Key theoretical approaches and empirical data are analyzed to reveal the specificity of leadership activity based on gender differences. The necessity of adapting educational programs and psychological support to foster a balanced and effective leadership potential is substantiated.
Keywords: gender differences, leadership, adolescence, socialization, psychological factors.
Постановка проблеми. Процес становлення лідерських якостей у підлітковому віці характеризується значною варіативністю, що зумовлюється соціальними, психологічними та культурними чинниками. Вікові особливості розвитку особистості визначають формування поведінкових стратегій, які відповідають очікуванням соціального середовища. Вплив гендерних стереотипів залишається тим фактором, що спричиняє відмінності у стилях лідерства хлопців і дівчат. Конструювання ефективної моделі лідерської поведінки неможливе без урахування гендерної специфіки, оскільки саме вона визначає домінуючі мотиваційні установки, рівень самооцінки та особливості соціальної взаємодії.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблема гендерних відмінностей у лідерстві підлітків досліджується в контексті психології розвитку та соціальної психології. Згідно з дослідженнями Я.О. Новіцької [3, с. 98], хлопці частіше демонструють риси трансформаційного лідерства, тоді як дівчата схильні до підтримуючого лідерства. Дослідження М.Г. Ткалич [5, с. 198] підтверджують, що підлітки чоловічої статі частіше обирають авторитарний стиль лідерства, тоді як дівчата тяжіють до кооперативних моделей взаємодії. Аналіз літературних джерел дозволяє виокремити основні тенденції у сфері дослідження гендерних аспектів лідерства. Д.В. Гребінчук та О.Ю. Горбачова [1, с. 68] зазначають, що на етапі підліткового розвитку особливо важливим є вплив освітнього середовища, яке може або посилювати традиційні стереотипи, або сприяти формуванню індивідуального стилю лідерства незалежно від статі. З іншого боку, суспільні уявлення, що асоціюють лідерство з традиційно чоловічими характеристиками, можуть обмежувати самовираження дівчат у цій сфері. К. Марченко [2, с. 65] наголошує на важливості подолання гендерних бар’єрів через використання освітніх та соціальних програм, спрямованих на формування гендерно-інклюзивного лідерства. Однак недостатньо вивченими залишаються питання впливу соціальних очікувань та особливостей виховання на динаміку формування лідерських якостей.
Метою статті є аналіз гендерних особливостей прояву лідерства серед підлітків, визначення основних чинників, що впливають на стиль лідерської поведінки, та обґрунтування необхідності врахування цих особливостей у процесі соціалізації.
Виклад основного матеріалу. Формування лідерських якостей у підлітковому віці відбувається під впливом соціального середовища, індивідуальних особливостей та психологічних чинників, що взаємодіють у процесі соціалізації особистості, зокрема гендерної соціалізації. Відповідно, гендерна соціалізація – це процес засвоєння людиною соціальної ролі, визначеної для неї суспільством від народження, залежно від того, чоловіком або жінкою вона народилася. Особливе місце в цьому процесі належить гендерній соціалізації дитини, прищеплення їй неупередженого ставлення до людей будь-якої статі. Соціалізація починається в дитинстві і закінчується у глибокій старості процесом засвоєння соціальних ролей і культурних норм. У процесі гендерної соціалізації закладаються навички взаємин дитини з дорослими, з однолітками своєї та протилежної статі [4, с. 175]. Для формування позитивної гендерної соціалізації сприяє розвиток взаємостосунків педагогів з дітьми не тільки на рівні функціонально - рольового типу (ділового, офіційного), але й особистісно-інтимного (довірливого, поважливого), коли підкреслюються якості, особливості і гідність кожної дівчинки і кожного хлопчика.
Гендерна соціалізація відіграє визначальну роль у становленні поведінкових стратегій, що зумовлюють характер лідерських проявів, вибір стилю керівництва та рівень впевненості у власних можливостях. Суспільні очікування формують різні підходи до лідерства у хлопців і дівчат, що відображається в особливостях їхньої активності, взаємодії з групою та способах прийняття рішень. Дослідження Д.В. Гребінчука та О.Ю. Горбачової [1, с. 82] підтверджують, що підлітки, які зростають у традиційних суспільних моделях, схильні орієнтуватися на стереотипні уявлення про лідерство, відповідно до яких керівництво та управлінські функції сприймаються як сфера, що вимагає рішучості, домінування та прямого контролю. Такі характеристики зазвичай асоціюються з чоловічою поведінкою, що може сприяти утвердженню хлопців у ролі лідерів і водночас обмежувати можливості дівчат, які проявляють ініціативність, але стикаються з необхідністю балансувати між очікуванням соціальної підтримки та бажанням самостійного керівництва.
Хлопці частіше демонструють авторитарний стиль управління, що ґрунтується на прямому контролі над ситуацією та прийнятті рішень без необхідності узгодження з групою. Таке лідерство характеризується орієнтацією на результат і намаганням швидко впроваджувати зміни, що може сприяти ефективності в умовах, коли необхідне чітке та швидке прийняття рішень. Дівчата, навпаки, тяжіють до кооперативних підходів, застосовуючи емпатію, гнучкість і підтримку як основні принципи взаємодії в групі. Такий стиль сприяє налагодженню міцних соціальних зв’язків, розвитку почуття відповідальності за колектив і здатності враховувати різні думки у процесі прийняття рішень. Дослідження Я.О. Новіцької [3, с. 98] вказують на те, що впевненість у власних силах є одним із ключових факторів, що визначають вираженість лідерських якостей. Високий рівень самооцінки сприяє активному залученню підлітків до керівних процесів, розвитку ініціативності та готовності брати на себе відповідальність у різних соціальних ситуаціях.
Гендерні стереотипи, що історично закріплюють за чоловіками роль керівників, можуть негативно впливати на рівень самооцінки дівчат, змушуючи їх сумніватися у власних лідерських здібностях. Це підтверджується висновками К. Марченко [2, с. 65], яка підкреслює важливість освітніх програм, спрямованих на підтримку дівчат у подоланні психологічних бар’єрів, пов’язаних із традиційними уявленнями про лідерство. Підлітки, які отримують підтримку у розвитку лідерських навичок, демонструють більшу впевненість у собі, відкритість до експериментування з управлінськими стилями та здатність ефективно адаптуватися до змінних умов групової взаємодії.
Аналіз гендерних особливостей вибору стилю керівництва серед підлітків також свідчить про значні відмінності у способах взаємодії з колективом М.Г. Ткалич [5, с. 198] зазначає, що хлопці частіше використовують директивний підхід, орієнтований на чітке розподілення ролей у групі, що дозволяє їм встановлювати ієрархічні структури та контролювати виконання завдань. Дівчата, навпаки, застосовують демократичний стиль управління, що передбачає рівноправну участь усіх членів команди у прийнятті рішень і створенні спільного бачення мети. Такий підхід сприяє розвитку групової згуртованості, проте може уповільнювати процес прийняття рішень у ситуаціях, що вимагають негайного реагування.
Дослідження ефективності лідерських моделей доводять важливість розробки освітніх стратегій, що спрямовані на розвиток індивідуальних лідерських здібностей без жорсткої прив’язки до гендерних очікувань суспільства. Врахування особистісних особливостей кожного підлітка дозволяє сформувати такі управлінські навички, які відповідатимуть його внутрішнім характеристикам та інтересам, а не лише культурно нав’язаним уявленням про лідерство.
Емпіричні дослідження підтверджують ефективність тренінгових програм, що розвивають гнучкі лідерські навички та стимулюють активну участь підлітків у соціальній взаємодії. Наявність соціальних ініціатив, спрямованих на подолання гендерних бар’єрів, позитивно впливає на формування лідерських якостей серед дівчат, підвищуючи рівень їхньої впевненості та готовності до керівної діяльності. Включення таких програм у навчальні заклади сприяє зменшенню впливу стереотипних уявлень, створюючи передумови для рівномірного розподілу керівних ролей у суспільстві та підвищення рівня участі жінок у лідерських позиціях у майбутньому.
Висновки. Отже, формування лідерських якостей у підлітковому віці відбувається під впливом стилю керівництва, рівня ініціативності та здатності до самостійного прийняття рішень, що значною мірою визначається гендерною соціалізацією. Хлопці частіше демонструють авторитарний стиль управління, орієнтований на контроль і прийняття рішень без активного залучення інших учасників групи, тоді як дівчата схильні до підтримуючої моделі лідерства, що ґрунтується на співпраці, взаємодії та врахуванні інтересів групи. Соціальні стереотипи залишаються ключовим фактором, що впливає на формування лідерського потенціалу, визначаючи очікувані поведінкові моделі та рівень упевненості у власних здібностях. Закріплення традиційних уявлень про лідерство як про явище, що більш притаманне чоловікам, може обмежувати прояв ініціативності серед дівчат, тоді як соціальні очікування щодо м’якості та комунікативності можуть знижувати готовність хлопців до застосування демократичних управлінських стратегій. Ефективний розвиток лідерських здібностей потребує комплексного підходу, що передбачає створення рівних можливостей для формування управлінських навичок незалежно від статі, адаптацію освітніх підходів до гендерних особливостей соціалізації та надання психологічної підтримки, спрямованої на подолання бар’єрів, що обмежують самореалізацію підлітків у керівних ролях.
Список літератури:
1. Гребінчук Д.В., Горбачова О.Ю. Гендерна соціалізація підлітків. Психологічний супровід особистості в умовах війни. Посткризове відновлення. 2024. 82 с.
2. Марченко К. Психологічні особливості гендерної соціалізації дітей підліткового віку. Магістерська робота, Національний університет «Острозька академія», 2023. 65 с.
3. Новіцька Я.О. Самооцінка лідерства серед підлітків залежно від статі та типу характеру. Київський національний лінгвістичний університет, 2023. 98 с.
4. Павлущенко Н. М. Гендерне виховання дітей молодшого шкільного віку. Дис. кандидата пед. наук: 13.00.07. Н. М. Павлущенко. Тернопіль, 2011. 251 с.
5. Ткалич М.Г. Основи вікової та гендерної психології. Навчальний посібник, Національний університет фізичного виховання і спорту України, 2024. 198 с.
_________________________
Науковий керівник: Льовочкіна Антоніна Михайлівна, доктор психологічних наук, професор, Київський національний університет імені Тараса Шевченка
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter