Постановка проблеми. Сучасний розвиток освіти та суспільні виклики вимагають якісної підготовки фахівців з фізичної культури, які володіють не лише теоретичними знаннями, а й практичними навичками. Практична підготовка є важливим компонентом професійного становлення майбутніх педагогів, тренерів, реабілітологів та інших спеціалістів у сфері фізичного виховання, спорту й оздоровчих технологій.
На сучасному ринку праці високий попит мають фахівці, які здатні ефективно застосовувати знання на практиці. Роботодавці очікують від випускників не лише знання теоретичних основ, але й уміння працювати з різними віковими групами, застосовувати сучасні методики тренувань, здійснювати фізичну реабілітацію та володіти інноваційними підходами до фізичного виховання.
Практичні заняття дозволяють майбутнім фахівцям удосконалювати такі навички, як: методика проведення уроків фізичної культури та спортивних тренувань; індивідуалізація підходів до навчання й тренування; організація масових спортивних заходів; оцінка фізичного стану та рівня фізичної підготовленості різних груп населення.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Останні дослідження та публікації, присвячені практичній підготовці здобувачів фахової передвищої освіти за спеціальністю «Середня освіта (Фізична культура)», зосереджуються на розробці методичних рекомендацій, програм практик та аналізі педагогічного досвіду, що базуються на працях В.Товта, Н. Семаль, І. Маріонди, В. Подгорної, А. Кокотєєвої, В.Марчука, О.Каліберди, Н. Завойко тощо.
Постановка завдання. Мета статті - проаналізувати особливості практичної підготовки здобувачів фахової передвищої освіти за спеціальністю «Середня освіта (Фізична культура)» в контексті вимог Закону України «Про фахову передвищу освіту», визначити ефективні підходи та інноваційні методи формування професійних компетентностей майбутніх фахівців, а також окреслити перспективи вдосконалення практичного навчання відповідно до сучасних освітніх стандартів.
Виклад основного матеріалу дослідження. Практична підготовка здобувачів фахової передвищої освіти за спеціальністю «Середня освіта (Фізична культура)» є ключовим елементом освітнього процесу, спрямованим на формування професійних компетентностей майбутніх педагогів. Відповідно до Закону України «Про фахову передвищу освіту» [3], практична підготовка здійснюється через проходження практики на підприємствах, в установах та організаціях або у структурних підрозділах закладу освіти, що забезпечують практичну підготовку. Згідно зі Стандартом фахової передвищої освіти за спеціальністю 014 «Середня освіта (за предметними спеціальностями)», затвердженим Міністерством освіти і науки України [9], практична підготовка включає педагогічну практику, яка сприяє набуттю здобувачами досвіду викладання фізичної культури в закладах середньої освіти.
Положення про практичну підготовку здобувачів фахової передвищої освіти, затверджене наказом Міністерства освіти і науки України від 2 травня 2023 року № 510 [8], визначає, що одним із завдань практичної підготовки є оволодіння здобувачами спорідненою робітничою професією. Також зазначено, що здобувачі, які працюють за фахом, можуть бути звільнені від проходження окремих практик із зарахуванням відповідних кредитів ЄКТС.
Н.Бєлікова, О.Томащук вважають, що практична підготовка здобувачів спеціальності 014 «Середня освіта (Фізична культура)» в умовах чинного законодавства спрямована на забезпечення якісного поєднання теоретичних знань та практичних навичок, необхідних для ефективної професійної діяльності в галузі фізичної культури та спорту [1, c.19].
На думку В. Подгорної, практична підготовка у фаховій передвищій освіті є важливою складовою освітнього процесу та передбачає декілька видів практики:
- ознайомча практика – проводиться на початкових етапах навчання та спрямована на ознайомлення студентів із особливостями майбутньої професії, структурою підприємств, установ та організацій.
- виробнича практика – сприяє закріпленню та розвитку професійних навичок студентів у реальних умовах виробничої діяльності. вона може бути загальновиробничою або спеціалізованою залежно від освітньої програми.
- переддипломна практика – фінальний етап практичної підготовки, що передбачає виконання студентами завдань, пов’язаних із їхньою дипломною роботою. вона дозволяє застосувати здобуті теоретичні знання та набути навичок самостійної професійної діяльності [7, с.12].
Таким чином, практична підготовка є важливою складовою освітнього процесу у фаховій передвищій освіті, оскільки забезпечує формування професійних компетентностей здобувачів фахової передвищої освіти. Організація цієї підготовки передбачає створення навчальних програм та планів практики, що відповідають освітньо-професійним стандартам. Методичне забезпечення включає розробку рекомендацій для здобувачів і керівників практики, підготовку щоденників практики, методичних вказівок та критеріїв оцінювання. Також важливим є забезпечення якісного методичного супроводу викладачами закладу освіти та наставниками з баз практики.
В.Товт, І.Маріонда зазначають, що бази практики повинні відповідати певним критеріям, щоб забезпечити студентам можливість набути необхідні навички та компетентності. Основні вимоги до баз практики включають:
- наявність сучасної матеріально-технічної бази (спортивні зали, майданчики, тренажерні зали тощо).
- досвідчені наставники, які володіють необхідними методиками підготовки та виховання.
- відповідність профілю підготовки фахівців (наприклад, спортивні клуби, школи, фітнес-центри, реабілітаційні центри тощо).
- офіційна угода між закладом освіти та базою практики, що регулює права й обов’язки сторін.
- можливість контролю з боку навчального закладу за виконанням програми практики [10, с.76].
Вибір бази практики здійснюється спільно адміністрацією навчального закладу, викладачами та студентами, враховуючи їхні професійні інтереси та можливості подальшого працевлаштування.
На думку В.Товт, Н.Семаль, методичний супровід полягає у наданні студентам чітких інструкцій щодо проходження практики, формування індивідуальних планів роботи, забезпечення консультацій з викладачами та наставниками. Основні етапи контролю включають:
- попередню підготовку студентів до практики (ознайомчі лекції, інструктажі).
- поточний контроль (відвідування баз практики керівниками, аналіз проміжних результатів, зворотний зв’язок від наставників).
- підсумковий контроль (захист звітів, презентація результатів практики, аналіз досягнутих результатів).
- оцінювання, яке включає аналіз звітної документації, відгуки керівників баз практики та самооцінку студентів [11, с.92].
О.Каліберда зазначає, що ефективна практична підготовка неможлива без тісної взаємодії з роботодавцями та спортивними організаціями. Співпраця здійснюється через:
- укладання договорів про проходження практики.
- спільну розробку програм практики, враховуючи актуальні потреби ринку праці.
- проведення майстер-класів, відкритих занять та семінарів за участю представників спортивної сфери.
- організацію стажувань для студентів з перспективою подальшого працевлаштування.
- взаємодію з професійними федераціями, асоціаціями, спортивними клубами та іншими структурами [4, с.8].
Така співпраця сприяє підвищенню якості підготовки фахівців з фізичної культури та їх успішній інтеграції в професійне середовище. На думку науковців [6], оцінювання професійних компетентностей майбутніх фахівців з фізичної культури здійснюється за такими критеріями:
- теоретичні знання – рівень засвоєння базових дисциплін, що формують основу професійної діяльності (анатомія, фізіологія, теорія і методика фізичного виховання, спортивна підготовка).
- практичні навички – здатність проводити фізкультурно-оздоровчі заняття, застосовувати методики тренувального процесу, організовувати та контролювати фізичну активність учнів чи спортсменів.
- методична підготовленість – уміння розробляти навчальні плани, аналізувати результати тренувань, коригувати навантаження відповідно до індивідуальних особливостей здобувачів.
- педагогічні та комунікативні навички – вміння мотивувати, забезпечувати дисципліну, застосовувати ефективні методи навчання та взаємодії з вихованцями.
- самостійність та ініціативність – здатність приймати рішення, планувати тренувальний процес, розробляти індивідуальні програми розвитку фізичних якостей [6, с.17].
А. Ковальчук зазначає, що оцінювання здійснюється за допомогою тестування, аналізу відеозаписів занять, заліків, участі у відкритих уроках та практичних тренуваннях.
Атестація здобувачів освіти передбачає підсумкове оцінювання рівня їхньої підготовки на основі таких форм:
- Теоретичний екзамен – тестові або письмові завдання для перевірки знань у галузі фізичної культури, методики викладання, спортивної науки.
- Практичний екзамен – демонстрація навичок викладання, проведення занять, оцінювання рівня фізичної підготовки здобувача освіти.
- Курсові роботи або проєкти – розробка методичних рекомендацій, тренувальних програм, аналіз практичного досвіду.
- Звіти про проходження практики – опис виконаної роботи, аналіз помилок, рекомендації щодо покращення педагогічної діяльності.
Результати атестації відображаються в залікових відомостях та підсумкових звітах навчального закладу.
Портфоліо є важливим інструментом оцінювання прогресу та професійного становлення майбутнього фахівця. Воно включає:
- документи про досягнення (сертифікати, грамоти, дипломи);
- методичні розробки та конспекти уроків;
- звіти про практичну діяльність;
- відеозаписи проведених занять;
- відгуки викладачів, тренерів, роботодавців [5, с.11].
Самоаналіз допомагає здобувачам освіти оцінити власний рівень підготовки, визначити сильні та слабкі сторони, скоригувати подальшу діяльність. Регулярний аналіз сприяє професійному зростанню та формуванню рефлексивного підходу до педагогічної роботи.
Науковці [1; 2; 10; 11] зазначають, що перспективи розвитку практичної підготовки у фаховій передвищій освіті майбутніх фахівців з фізичної культури передбачають:
1. Впровадження інноваційних технологій у практичну підготовку. Одним із ключових аспектів розвитку практичної підготовки фахівців з фізичної культури є використання сучасних технологій. До них належать:
- цифрові тренажери та симулятори – допомагають відпрацьовувати технічні навички віртуально перед практичним застосуванням.
- відеоаналіз рухової активності – дозволяє детально аналізувати техніку виконання вправ за допомогою спеціальних програм.
- доповнена та віртуальна реальність – створює можливість тренування в умовах, наближених до реальних, без ризику травматизму.
- онлайн-платформи для моніторингу фізичної форми – допомагають відстежувати та коригувати індивідуальні програми підготовки студентів.
Впровадження таких інновацій сприятиме підвищенню ефективності навчального процесу, індивідуалізації підходу та мотивації студентів до активного навчання.
2. Інклюзія та адаптація навчального процесу під сучасні вимоги. Розвиток інклюзивної освіти є важливим напрямком підготовки фахівців з фізичної культури. Основні виклики включають:
- адаптація навчальних програм – забезпечення доступності занять для осіб з різними можливостями та станами здоров'я.
- підготовка здобувачів фахової передвищої освіти – навчання спеціалістів методикам роботи з людьми з обмеженими можливостями.
- матеріально-технічне забезпечення – облаштування навчальних баз та спортивних майданчиків з урахуванням інклюзивних потреб.
- психологічна підтримка – формування толерантного ставлення серед студентів та педагогів до осіб з особливими освітніми потребами.
Завдяки впровадженню інклюзивних методик навчання майбутні фахівці з фізичної культури зможуть працювати з різними категоріями населення, підвищуючи рівень фізичної активності в суспільстві загалом.
3. Зарубіжний досвід та можливості його адаптації в Україні. Світовий досвід показує ефективність комплексного підходу до практичної підготовки фахівців з фізичної культури. Корисними для адаптації в Україні можуть бути такі практики:
- дуальна освіта (Німеччина, Фінляндія) – активне залучення студентів до реальних робочих процесів ще під час навчання.
- співпраця з професійними клубами та спортивними організаціями (США, Великобританія) – можливість проходження стажування під керівництвом провідних тренерів.
- модульна система навчання (Канада, Австралія) – гнучка система освітнього процесу, яка дозволяє швидко адаптувати навчальні програми відповідно до потреб ринку праці.
- система безперервного навчання та підвищення кваліфікації (Скандинавські країни) – можливість для викладачів і студентів постійно вдосконалювати свої знання та навички.
Адаптація цих підходів в українську систему освіти сприятиме підвищенню якості підготовки фахівців, їх конкурентоспроможності на ринку праці та ефективності застосування фізичної культури у різних сферах життя.
Висновок: Практична підготовка майбутніх фахівців з фізичної культури є невід'ємною складовою їхнього професійного розвитку. Вона сприяє формуванню необхідних компетенцій, підвищенню конкурентоспроможності випускників та забезпеченню ефективного функціонування системи фізичного виховання в суспільстві. Тому навчальні заклади мають приділяти особливу увагу вдосконаленню практичного компонента підготовки спеціалістів у цій галузі.
Список літератури:
1. Бєлікова Н.О., Томащук О.Г. Сучасні підходи до професійної підготовки майбутніх магістрів середньої освіти з фізичної культури. Науковий часопис Українського державного університету імені Михайла Драгоманова. 2020. № 7(127). С. 18-23.
2. Вітвицька С.С. Теоретичні і методичні засади педагогічної підготовки магістрів в умовах ступеневої освіти: автореф. дис. ... д-ра пед. наук: 13.00.04. Житомир: Житомирський державний університет імені Івана Франка, 2011.42 с.
3. Закон України «Про фахову передвищу освіту». Відомості Верховної Ради (ВВР), 2019, № 30, ст.119. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2745-19#Text
4. Каліберда О.Г. Методичні вказівки до практичних занять з навчальної дисципліни «Організація спортивно-масової роботи» для здобувачів вищої освіти спеціальності 014.11 Середня освіта (Фізична культура). Одеса: Національний університет «Одеська політехніка». 2024. 33 с.
5. Ковальчук А.М. Підготовка магістрів гуманітарних спеціальностей до інноваційної професійної діяльності в умовах ступеневої освіти: автореф. дис. ... канд. пед. наук: 13.00.04. Дніпро: Приватний вищий навчальний заклад «Дніпропетровський університет імені Альфреда Нобеля», 2016. 20 с.
6. Подгорна В.В., Кокотєєва А.С., Марчук В.С., Завойко Н.О. Методичні рекомендації «Педагогічна практика з фізичної культури» для здобувачів предметної спеціальності 014.11 Середня освіта «Фізична культура», очної і заочної форми навчання. Одеса: Національний університет «Одеська політехніка». 2022. 25 с.
7. Подгорна В.В. Методичні вказівки до практичних занять з дисципліни «Теорія і методика фізичного виховання» (практичне заняття 1-14) для студентів спеціальності 014.11 Середня освіта «Фізична культура», очної і заочної форми навчання. Одеса: Національний університет «Одеська політехніка». 2023. 33 с.
8. Положення про практичну підготовку здобувачів фахової передвищої освіти, затверджене наказом Міністерства освіти і науки України від 2 травня 2023 року № 510. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1055-23#Text
9. Стандарт фахової передвищої освіти з галузі знань 01 Освіта/Педагогіка спеціальності 014 Середня освіта (за предметними спеціальностями) від 21.09.2021 р. за № 1003. URL: https://mon.gov.ua/ua/osvita/fahova-peredvisha-osvita/sektorfahovoyi-peredvishoyi-osviti/zatverdzheni-standarti
10. Товт В.А., Маріонда І.І. Теорія і методика фізичного виховання в системі підготовки бакалаврів за спеціальністю Середня освіта (Фізична культура): навчальний посібник. Ужгород: ТОВ «Бест-прінт». 2022. 225 с.
11. Товт В.А., Семаль Н.В. Наскрізна програма практик в системі підготовки бакалаврів за спеціальністю Середня освіта (Фізична культура). Ужгород: ДВНЗ «Ужгородський національний університет». 2020. 174 с.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter