Анотація. Розкривається сутність неоімперської ідеологеми «русский мир», поява якої пов’язується з необхідністю ідеологічного обґрунтування експансіоністської політики сучасної росії після розпаду комуно більшовицької імперії – Радянського Союзу. Тим більше, що підґрунтя для реанімації та створення нової імперії все ще зберігалася. До влади у новостворених державах, колишніх пострадянських республіках, у переважній більшості прийшли колишні партійні керівники, які зовсім, або ж мало прагнули ліквідації старої, за своєю суттю, авторитарно-тоталітарної системи політичного правління, майже усі вони прагнули зберегти і ті економічні зв’язки, що були встановлені у єдиному народногосподарському комплексі між республіками колишнього Радянського Союзу. Додаткові можливості для нової неоімперії надавав і створений у грудні 1991 року Союз незалежних держав (СНД). За таких умов прокремлівські теоретики-великодержавники активно включилися у розробку ідейно-теоретичних засад нової ідеологеми. Проте саму назву «русский мир» було введено у науковий та політичний обіг лише у 2005 р. З цього часу просторові межі ідеологеми «русский мир» постійно розширюються і нині включають ті країни і народи «где слышна русская речь». Таким чином, головна мета нової ідеологеми «русский мир» домогтися включення у межі російської неоімперії не тільки саму росію, але і усе російське зарубіжжя, тобто «…майже третину – мільярд російськомовних людей або майже кожного двадцятого мешканця Землі» (О. Батанова). Тим самим, на думку великодержавників, можливо буде виправити геополітичну помилку, пов’язану з розпадом Радянського Союзу. Доведено, що в основі неоімперської ідеологеми «русский мир» покладений російський ультранаціоналізм, який пронизаний ідеями панросіянізму, російської винятковості, сильної державності, які нині уособлює В. Путін. Ця особливість ідеологеми «русский мир» вказує на її неоімперську спрямованість та геополітичні наміри великодержавницької політики сучасної росії. Аналіз останніх досліджень та публікацій. Ретроспективний аналіз публікацій, у яких досліджується концепція «русский мир», показує, що переважна більшість авторів – О. Батанова, А. Мігранян, Г. Павловський, В. Соловйов, В. Тишков, П. Щедровський, В. Цимбурський та ін. розглядають її у контексті ідеологічного обґрунтування територіальної експансії російської держави щодо сусідніх держав і, зокрема, України. Проте окремі автори розширюють просторові межі концепції «русский мир» та включають до неї не тільки росію, три слов’янські народи, але і російське зарубіжжя, тобто усіх громадян інших держав, котрі якимось чином пов’язані з російською культурою, мовою і т.ін. Отже, для російської соціогуманітаристики визначальним підходом дослідників при вивченні концепції «русский мир» є традиційним – територіальна експансія, колонізація та асиміляція неросійських народів. При чому таку політику вона розглядає як нормальний чи навіть природний спосіб життя росіян. Для обґрунтування претензій російської федерації на глобальне панування було сконструйоване квазірелігійне вчення, яке позиціонує росію як захисника православної духовності від «західних цінностей». У формуванні сучасного варіанту гібридної ідеології «русского міра» активну участь брала російська Православна Церква вже наприкінці ХХ століття. Ідеологія «русского міра» отримала оформлений і артикульований вигляд в ухваленому в березні 2024 року «наказі» ХХV Всесвітнього російського народного собору «Сьогодення та майбутнє російського світу». На підставі цього документа «русскій мір» можна визначити як світоглядний нацизм. За логікою «наказу», Україна не може бути самостійною державою, українців та білорусів не існує (вони – частини російського народу), а росія є «духовною цивілізацією», що веде боротьбу зі «світовим злом Заходу». Попри сильний акцент на укоріненні росії у традиціях православ’я, текст «наказу» не містить жодних згадок про Бога і Христа, Богородицю, Церкву, святих тощо. Замість цих засадничих категорій християнської віри документ апелює до абстрактних «духовно-моральної точки зору», «традиційних цінностей» та таких світських ідеологем, як «російська цивілізаційна ідентичність», «колективний Захід», «єдиний російський простір», «триєдність російського народу» та «боротьба із глобалізмом і колективним Заходом» тощо. Маючи відверто антихристиянський характер, пропагуючи ксенофобію та насильство заради чергового соціального експерименту, документ водночас заявляє про особливу месіанську роль російської держави, російського народу і «русского міра» як «утримувача» («катехона»), який, нібито, творить «особливу цивілізацію» та «російську цивілізаційну ідентичність» на противагу «впалому у сатанізм Заходу». Сьогодні «русскій мір» – це фактично євразійська політична ідеологія неоімперської агресії та війни із використанням окремих елементів християнського соціального вчення.
Створення Московською патріархією нового «богослов’я війни» («священної війни») все більше уподібнюється до створення нової «громадянської релігії» із культом «Московської / російської держави» та «святої (триєдиної) Русі», де християнські цінності свідомо відсуваються на другий план заради досягнення агресивних цілей політичного керівництва російської федерації.
Базовими ідеями («догматами») цієї нової релігії є вчення про тисячолітнє існування («від Володимира до Володимира»); ототожнення термін «Русь» із «російською державністю» («Русь – це і є росія»); месіанізм та культ «святої Русі» як «утримувача» («катехона»); культ Перемоги і міф про фашистів (не реальних чи історичних, а вигаданих для досягнення власних цілей) як втілення глобального зла; гностично-маніхейське бачення історії як радикальне бінарне протистояння добра і зла, де росія є «оточеною фортецею»; модель історії, де росія є втіленням Абсолютного Духа і де існують «справжні народи» («великі держави») і «вигадані народи»; міф про Московію / росію як захисницю пригноблених народів (православних, слов’ян тощо) проти гнобителів (католиків, не слов’ян, Заходу тощо). До того ж, єдність «святої Русі» – це не історична єдність і культурна традиція християнської європейської цивілізації Руси-України, не її зв’язок і спадкоємність із Московським царством і російською імперією, а радше історично-міфологічна реальність і штучний ідеологічний конструкт якоїсь міфічної «російської єдності», «цивілізаційної ідентичності». Ця нова громадянська (політична) релігія використовує православний контекст як одну зі сфер поширення, використання й легітимації власного панування. Зважаючи на це, «русский мір» несе загрозу не лише всьому християнському світу, але й людству загалом. На це неодноразово звертали увагу відомі богослови зі всього світу. Використання поняття “рашизм” лишається цілком легітимним позначенням фашизму нинішньої російської держави, не звільняє російських громадян від відповідальності за дії своїх політичних лідерів та бюрократичної системи і розбиває усталені стереотипи про нібито історичну несумісність росії із фашизмом.
Список літератури
1. Батанова О. Русский мир и проблемы его формирования. URL: https://www.dissercat.com/content/russkii-mir-i-problemy-ego-formirovaniya.
2. Бжезинський Збігнев. Велика шахівниця. Американська першість та її стратегічні імперативи. З англ. перекл. Олена Фешовець. Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2019. 288 с.
3. Грабовський Сергій. Переяслав під кутом зору різних політичних ідеологій. Що принесла Україні Переяславська Рада. Українське життя в Севастополі. URL: http://ukrlife.org/main/prosvita/1654_7.htm.
4. Затулин Костантин. Языковое равноправие на Украине: проблемы и возможности. Див.: Україна та Росія – кінець братерства. (28.04.2018)
5. Каспаров, Гарри. Торговля страхом : Избранные политические статьи, 2008-2015 г.г. К. : Саммит-Коника., 2015. 232 с.
6. Москва – Третій Рим або Другий Київ? Газета «Срібна Земля». Закарпатська медіа Срібна Земля. URL: http://sz.uzhgorod.ua/istoriya/svitova-istoriya/210-
moskva-tretij-rim-abo-drugij-kijiv.html.
7. Пионтковский Андрей. Предисловие. Чужой среди своих. Каспаров Гарри. Торговля страхом : Избанные политические статьи 2001-2015 г.г. URL:
http.: //www.ng.ru/politics / 1999-12-30 / y millen-nium.html.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter