У сучасних умовах торговельна марка є не лише засобом індивідуалізації товарів і послуг, але й важливим нематеріальним активом, що впливає на конкурентоспроможність підприємств. Враховуючи важливу роль, яку відіграть торговельні марки в житті сучасного соціуму, й відповідно необхідність ефективного механізму їх правового регулювання, постає необхідність вирішення проблеми неузгодженості вживаної термінології, у зв’язку з тим, що в нормативно-правових актах та літературних джерелах зустрічаються різні юридичні терміни як то «торговельна марка», «товарний знак», «торговий знак», «знак для товарів і послуг», «бренд» тощо. Тому додаткове вивчення окресленої теми є актуальним та доцільним.
Так, зокрема, в Паризькій конвенції з охорони промислової власності 1883 р. використовується термін «товарний знак» [1]. Г. Боденхаузен в коментарі до Паризкої конвенції з охорони промислової власності 1883 р. зазначає, що товарний знак – це знак, що служить для того, щоб відрізнити продукцію одного підприємства від продукції інших. Володілець товарного знаку має зазвичай виключне право використовувати даний знак або його варіанти для одних і тих самих товарів, а також для подібної до них продукції [2, c. 38].
Мадридська угода про міжнародну реєстрацію знаків 1891 р. та Протокол до неї 1989 р. не містять чіткого, уніфікованого визначення понять «торговельна марка», чи «товарний знак». Однак у рамках цієї системи використовується термін «знак», який має широке значення і охоплює:
1) товарні знаки (trademarks) – для ідентифікації товарів;
2) знаки обслуговування (service marks) – для ідентифікації послуг [3].
Можна зробити припущення що тут під «знаком» розуміється позначення, яке може бути зареєстроване та використовуватися для ідентифікації товарів або послуг однієї особи та відрізнення їх від товарів або послуг інших осіб.
Натомість, у вітчизняному законодавстві, для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою від товарів (послуг) інших осіб, тривалий час використовувались різні терміни. Так, зокрема у Цивільному кодексі України використовувався і використовується термін «торговельна марка» [4], а в Законі України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», що був прийнятий значно раніше Цивільного кодексу України, до 2020 р. використовувався термін «знак для товарів і послуг». Зрештою в 2020 р. було прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення охорони і захисту прав на торговельні марки та промислові зразки та боротьби з патентними зловживаннями» [5], яким зокрема, було внесені зміни і до ст. 1 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» і замість «знаку для товарів і послуг» введено термін «торговельна марка». Разом з тим, слід акцентувати увагу, що в назві Закону залишився термін «знак для товарів і послуг», а не «торговельна марка», що навряд чи є обґрунтованим. Склалась ситуація, коли в назві Закону і його змісті застосовано різна назва об’єкта.
Проте деякі вітчизняні науковці, зокрема Т. Демченко, пропонували протилежний підхід щодо уніфікації даних понять. Так, у своїй дисертаційній роботі, дослідниця пропонувала привести нормативні акти в яких застосовуються вищезазначені терміни у відповідність до Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» і застосовувати юридичний термін – знак для товарів і послуг [6, c.14]. Інші науковці наголошували, що заміна терміну «знак для товарів і послуг» на «торговельну марку» є невдалою і негативно ставляться до вживання останнього [7, с. 15].
Для розкриття змісту поняття торговельної марки окрім норм права слід також звернутись до теоретичних джерел. В науковій доктрині поняття «торговельної марки» є предметом вивчення багатьох науковців. За визначенням К. Костенко – торговельна марка є одним із багатогранних за своєю природою об’єктів інтелектуальної власності, невід’ємною частиною будь-якої діяльності, ідеї, бізнесу, і які слугують для споживачів червоним прапорцем у морі товарів і послуг, який дає змогу споживачеві бути впевненими у якості послуги чи певного товару [8, с. 42].
На думку Т. Маньгори та А. Могилевич під торговельною маркою потрібно розуміти умовне позначення, яке має комерційну цінність у комерційному обороті і несе інформаційний зміст. Торговельна марка може мати як абстрактну, так і конкретну розрізняльність, і вона призначена для індивідуалізації товарів [9, c.103].
Слід також розмежовувати поняття «торговельна марка» і «логотип», оскільки ототожнення цих понять є досить поширеним явищем. Легальне визначення цього терміну (щодо певної сфери діяльності) наведено в п.27 ст.1 Закону України «Про медіа» відповідно до якого логотип – будь-яка комбінація позначень (слів, літер, цифр, графічних елементів, звуків тощо), яка дає змогу відрізнити один телеканал від іншого [10]. Виходячи із запропонованого визначення деякі дослідники роблять висновок, що логотип є словесною торговельною маркою в особливому графічному виконанні [11, с.16], але законодавством передбачено можливість реєстрації і зображувальних, об’ємних, звукових та ін. позначень, як торговельних марок, тому В. Гордейчук, слушно зауважує, що логотип не може охоплювати поняття «торговельна марка», не є його синонімом, а є одним із його різновидів [12, c. 89].
Також у практиці широко використовується поняття «бренд» для позначення відомої торговельної марки, проте визначення даного поняття відсутнє у положеннях чинних нормативно-правових актів. Як указується в науковій літературі бренд є різновидом торговельної марки з усталеною впродовж тривалого часу репутацією, що має для споживачів відповідного товару (послуги) високу асоціативну та ідентифікаційну здатність і якісні відмінності від конкурентів, передає споживачам комплекс функціональних, емоційних і символічних цінностей, що втілюються у товарі (послузі) або його виробникові й обумовлюють сталий вибір споживачем цього товару (послуги) серед конкурентних аналогів [13, c.220]. Але деякі дослідники вказують, що в юридичній термінології не потрібно вживати термін «бренд», який є економічною категорією, що має складну структуру [14, с.140].
Таким чином, використання терміна «торговельна марка» є найбільш юридично коректним та правильним з точки зору відповідності нормам міжнародного права та права ЄС. Разом із тим, використання інших термінів, наприклад, «товарний знак», «торговий знак», «знак для товарів і послуг», теж є можливим. А от торговельна марка, логотип і бренд це різні поняття, які мають окреме правове регулювання.
Список літератури:
1. Паризька конвенція про охорону промислової власності 1883 р. (переглянута у Брюсселі 14 грудня 1900 р., у Вашингтоні 2 червня 1911 р., у Гаазі 6 листопада 1925 р., у Лондоні 2 червня 1934 р., у Лісабоні 31 жовтня 1958 р., у Стокгольмі 14 липня 1967 р., змінена 2 жовтня 1979 р.) URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_123#Text (дата звернення 26.02.2025)
2. Боденхаузен Г. Паризька конвенція з охорони промислової власності: коментар. Ред. та перекл. Г. Андрощук. К.: «Парламентське видавництво», 2018. 264 с.
3. Мадридська угода про міжнародну реєстрацію знаків 1891 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_134#top (дата звернення 26.02.2025)
4. Цивільний кодекс України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/435-15#Text (дата звернення 27.02.2025)
5. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення охорони і захисту прав на торговельні марки і промислові зразки та боротьби з патентними зловживаннями» від 21.07.2020 №815-IX. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/815-20#Text (дата звернення 27.02.2025)
6. Демченко Т. Проблеми гармонізації законодавства України товарні знаки з міжнародно-правовими нормами: дис. ... канд. юрид. наук. К., 2002. 215 с.
7. Право інтелектуальної власності: Академ, курс: Підручник для студентів вищих навч. закладів / О.А. Підопригора, О.Б. Бутнік-Сіверський, В.С. Дроб’язко та ін.; За ред. О.А. Підопригори, О.Д. Святоцького. – 2-ге вид., переробл. та допов. – К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2004. 672 с.
8. Костенко К.О. Умови надання правової охорони торговельним маркам в Україні // Право і суспільство. 2020. №5. С. 41-48.
9. Маньгора Т.В., Могилевич А. Торговельна марка як об’єкт права інтелектуальної власності // Інформація і право. 2023. №4(47). С. 93-105.
10. Закон України «Про медіа» від 13.12.2022 №2849-IX. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2849-20#top (дата звернення 27.02.2025)
11. Андрощук Г.М. Знаки для товарів і послуг: деякі аспекти термінології та застосування законодавства // Інтелектуальна власність. 2001. №8. С.16-19.
12. Гордейчук В. Проблематика визначення торговельної марки як охоронюваного об’єкта правовідносин інтелектуальної власності // Jurnalul juridic national: teorie şi practică, 2018, nr. 2-1(30), pp. 87-91.
13. Ярмак В. Поняття бренду та його співвідношення з поняттям торговельної марки // Проблеми законності. 2018. №141. С. 214-222.
14. Бабецька І. Праовві аспекти охорони бренду в Україні та світі // Науково-інформаційний вісник Івано-Франківського університету права імені Короля Данила Галицького: Журнал. Серія Право. №10(22), 2020. С. 133-143.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter