|
|
|
СОЦІАЛЬНА СКЛАДОВА ІНВЕСТИЦІЙНОЇ СТРАТЕГІЇ ПІДПРИЄМСТВА
|
13.03.2010 17:34 |
Автор: Прокопенко Оксана Петрівна, аспірант Київського науково-дослідного економічного інституту
|
[Економіка та підприємництво. Менеджмент підприємств та організацій] |
Вступ. На сьогоднішній день головними завданнями для країни є стабілізація економіки та вихід з кризи. Вирішальну роль при цьому відіграє науково обґрунтована інвестиційна політика держави, адже інвестиції - невід’ємна складова процесу відтворення національного капіталу, а їх використання – один з визначальних напрямів стратегії розвитку виробництва. Не менш важливим є також забезпечення сприятливого інвестиційного клімату шляхом створення рівних умов для ведення бізнесу та визначення пріоритетних напрямів інвестування, тому що: „...немає значення в якій формі виступає капітал і якій країні завдячує своїм нагромадженням, важливо куди саме він інвестується, адже саме від уміння правильно інвестувати залежить зростання суспільного добробуту та багатства...” – А. Тюрго. [1]
Мета дослідження полягає в обґрунтуванні впливу інвестиційної політики підприємств на розвиток соціальної сфери.
Виклад основного матеріалу. Розв’язання проблем соціальної сфери неможливе без динамічного розвитку реального сектору економіки, прогресивних зрушень у його структурі, а також підвищення інвестиційної привабливості галузей соціальної сфери. Значущість цього питання зумовлена і тим, що галузі які обслуговують населення знаходяться на сьогоднішній день в тяжкому стані. На нашу думку, саме соціальна сфера є найменш захищеною в умовах економічної кризи. Недостатність фінансування призводить до погіршення рівня захисту населення, охорони здоров’я, оплати праці, зростання рівня безробіття. Як наслідок – зубожіння населення, погіршення демографічної ситуації, медичного обслуговування.
Одним із шляхів вирішення даної ситуаціє – є залучення додаткових ресурсів бізнесових структур країни. Саме виховання соціальної складової бізнесу дозволить значно покращити стан соціальної сфери. Але становлення соціально відповідального бізнесу не відбудеться само по собі. Держава повинна забезпечити такі підприємства податковими пільгами та пріоритетністю в державних замовленнях, тобто підвести підприємців до розуміння працювати не тільки для збагачення власних прибутків, а і для соціального розвитку суспільства.
Можливості підприємців як інвесторів соціальної сфери безмежні. Вони здатні за власною ініціативою створювати дочірні підприємства, забезпечуючи цим самим формування нових робочих місць, сприяти росту ВВП за рахунок розвитку власного бізнесу, що дозволить покращити соціальну захищеність населення, вкладати кошти у підготовку висококваліфікованих кадрів, стимулюючи при цьому і якість освіти і її фахове спрямування, забезпечувати медичні установи новітнім обладнанням, яке дозволяє провести комплексне обстеження і максимально підвищити рівень здоров’я населення.
На рівні з великими підприємствами, що мають значну владу в суспільстві, малі та середні підприємства відіграють певну роль у поповненні соціальної сфери матеріальними ресурсами, завойовуючи своєю діяльністю симпатії населення та довіру до їх товарів і послуг. Нажаль малий бізнес в Україні знаходиться, на нашу думку, на стадії розвитку. Будучи одним із джерел залучення іноземних інвестицій, він стикається із недоліками у законодавчій базі країни, що інколи призводить до погіршення ділового іміджу самої країни.
Враховуючи це, держава повинна створити більш прийнятні умови для формування та розвитку приватної справи. Ще А.Сміт писав: «…кожна людина, яка створює і нарощує власне виробництво, тим самим збільшує багатство суспільства…»[2] З цим твердженням тяжко не погодитися, адже незалежно від того який розмір організаційної структури чи форма її власності – це передусім інвестор, який стимулює економічний та соціальний розвиток країни. Тому забезпечення на законодавчому рівні сприятливого для іноземних та вітчизняних інвесторів інвестиційного середовища дозволить збільшити приток фінансових ресурсів, які так необхідні соціальній сфері в умовах економічної кризи.
З метою усунення небажаних наслідків в інвестиційній діяльності підприємства, особливу увагу слід приділити формуванню виваженої інвестиційної стратегії, яка передусім повинна містити прогнозні розрахунки обсягів інвестицій та інформацію про об’єкти інвестування.
Висновок. Отже, як висновок слід наголосити на тому що, підприємства будучи одними із джерел фінансування відіграють важливу роль у економічному житті держави та формуванні соціального сегмента економіки. І тому вони повинні дбати не тільки про власні інтереси, а і визначити для себе соціальні пріоритети та цілі, які будуть подальшим поштовхом для капіталовкладень в об’єкти соціальної сфери.
Список використаної літератури:
1. Адам Смит. «Исследование о природе и причинах багатства народов». - Пг.: Прибой, 1924. - 218 с.
2. Азбука экономики. Авторизованный перевод: Ю.Кочетыгова, В.Найшуль: Институт национальной модели экономики. – Москва.: Прогрес, 1996. – 356с.
3. Бесєдін В.Ф., Музиченько А.С., Рибчак В.І., Курмаєв П.Ю, Інвестиційна політика в Україні. Регіональні аспекти. Монографія. – К.: Науковий світ, 2004. – 272с.
4. Герасимчук В.І., Мірошниченко О.В.Онікієнко В.В. Малий та середній бізнес як сфера зайнятості: методологія, аналіз та проблеми розвитку/ за ред. В.В. Онікієнка. К.: УІСД, 2002. – 116с.
e-mail: oks.2911@yandex.ru
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|