Формування висококваліфікованих фахівців у галузі медицини неможливо без розвитку лише професійних знань і навичок, а й ключових особистісних якостей, таких як відповідальність, ініціативність, комунікабельність та вміння працювати в команді. Одним із важливих механізмів розвитку цих характеристик є студентське самоврядування, яке розвиває значущу роль у виховному процесі у медичних закладах вищої освіти (ЗВО).
Питання студентського самоврядування досліджували як українські, так і зарубіжні педагоги та психологи: С. У. Гончаренко, З. Н. Курлянд, В. І. Луговий, Джон Дьюї, П’єр Бурдьє, Пауло Фрейре. Семен Гончаренко в «Українському педагогічному словнику» надає визначення самоврядуванню – участь студентів в управлінні й керівництві справами свого колективу. Самоврядування починає свою історію ще у феодальній становій школі. На початку XX ст. воно дістало широкий розвиток у школах СІЛА, Англії, Німеччини тощо. Самоврядування розвиває у студентів організаторські здібності, почуття відповідальності, ініціативу; самоврядування одночасно є однією з головних умов розвитку самостійності особистості. У практиці української вищої школи усталилися різноманітні форми самоврядування. Конкретні форми самоврядування складаються в кожному закладі залежно від умов його роботи, традицій і нагромадженого досвіду.[3, с. 295] Значний внесок у впровадження ідей студентського активу, як невід’ємної складової демократизації вищої школи, здійснили: Я. Я. Болюбаш, В. І. Даниленко, К. М. Левківський, М. Ф. Степко, В. Д. Шинкаруко.
Медична освіта вимагає не лише глибоких знань, а й сформованих професійних та особистісних якостей. Майбутні лікарі мають бути відповідальними, організованими, емоційно стійкими та вміти працювати в команді. Одним із ефективних механізмів формування цих навичок є студентське самоврядування.
Студентська автономія в медичних університетах має свої особливості, які відрізняють її від ЗВО інших профілів. Медична освіта, професійна підготовка та етичні стандарти майбутніх лікарів медичних ЗВО виконують особливо важливу функцію. Крім покращення формування у майбутніх лікарів навичок самостійного прийняття рішень, командної роботи, критичного мислення та лідерства, сприяє організації дозвілля, а також активно впливає на професійний розвиток майбутніх медиків.
Основні відмінності студентського самоврядування в медичних університетах – це високий рівень відповідальності. Майбутні медики з перших курсів працюють із пацієнтами, що вимагає підвищеного рівня дисципліни, відповідальності та морально-етичних принципів. Самоврядування в медичних університетах спрямовано на контроль академічної доброчесності, підготовку до практичної діяльності та соціальну відповідальність. Наступна відмінність – це тісний зв’язок із клінічною практикою. На відміну від інших ЗВО студенти-медики беруть участь у лікувальному процесі ще під час навчання. Тому самоврядування активно співпрацює з лікарнями, клініками, медичними закладами.
Медичні заклади вищої освіти мають розвинену волонтерську культуру, оскільки майбутні лікарі беруть участь у: донорських акціях (здача крові, допомога онкохворим дітям); виїзних медичних консультаціях для сільського населення; навчальних заходах (лекції для школярів про здоровий спосіб життя, профілактика інфекційних хвороб); підтримці військових шпиталей та поранених у зоні бойових дій. Також вагомим напрямком роботи студентського активу є підготовка до стресових ситуацій, яка полягає у підготовці майбутнього лікаря приймати емоційне та фізичне навантаження, тому студентське самоврядування в медичних ЗВО часто організовує тренінги з психологічної стійкості, боротьбу зі стресом, профільне професійне виховання.
Вагомим напрямком самоврядування у медичних ЗВО є наставництво. Студенти старших курсів допомагають першокурсникам адаптуватися до інтенсивного навчального процесу, дають поради щодо проходження практики, іспитів, співбесід на майбутнє працевлаштування. Активні члени студентського самоврядування забезпечують доступ до додаткових можливостей професійного розвитку, зокрема координують участь у міжнародних конференціях, стажуваннях за кордоном, грантових програмах та професійних обмінах із провідними університетами світу.
Студентське самоврядування в медичних університетах несе значно більше соціального та професійного навантаження, ніж у класичних ЗВО. Воно не лише сприяє активному студентському життю, а й сприяє формуванню високоморальних, відповідальних і професійно підготовлених лікарів.
Список використаних джерел:
1. Бенера В. Є. Розвиток теорії і практики самостійної роботи студентів у навчальному процесі вищих закладів освіти України (друга половина ХІХ – початок ХХІ ст.) : дис. докт. пед. наук : 13.00.01 / Валентина Єфремівна Бенера. К., 2011. 622 с.
2. Гончаренко Семен. Український педагогічний словник /За ред. С. Головко. Київ: Либідь 1997. с. 295ю
3. Гончаренко Семен. Педагогічні дослідження : Методологічні поради молодим науковцям / С. У. Гончаренко. Київ – Вінниця : ДОВ «Вінниця», 2008. 278 с.
4. Мазепа Х. П.Організація та проведення виховної роботи у вищих навчальних медичних закладах І‐ІІ рівнів акредитації / Метод. посіб. Тернопіль : Укрмед книга, 2003. 152 с.
5. Молодіжне та студентське самоврядування в Україні // http://users.univ.kiev.ua Органи студентського самоврядування: їх роль у захисті прав та інте ресів студентів // http://users.univ.kiev.ua
6. Студентський парламент: проблеми і перспективи… // http://users.univ.kiev.ua/~parliament/unews.html
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter