Протисудомні препарати використовуються для лікування епілепсії та інших розладів, пов'язаних з судомами. Однак, їх ефективність часто супроводжується різними побічними ефектами та токсичними реакціями. Враховуючи постійну потребу в нових, більш безпечних і ефективних препаратах, розробка нових молекул на основі похідних 1,2,4-триазолу стає актуальною. Відомі протисудомні препарати мають різний профіль токсичності. Фенобарбітал - один з найстаріших препаратів, що має сильний седативний ефект, але може викликати залежність, зниження когнітивних функцій, депресію, а також порушення функції печінки та нирок при тривалому застосуванні [1]. Вальпроєва кислота часто застосовується при генералізованих судомах, але може спричиняти серйозні побічні ефекти, зокрема токсичний гепатит, панкреатит, а також порушення метаболізму. У жінок у репродуктивному віці виявляється високий ризик вад розвитку у плода. Карбамазепін має ризик розвитку алергічних реакцій, а також спричиняє проблеми з кровотворенням (лейкопенія, тромбоцитопенія). Карбамазепін може взаємодіяти з іншими лікарськими засобами, що ускладнює його застосування [2]. Ламотриджин хоча є менш токсичним порівняно з іншими препаратами, він може викликати серйозні шкірні реакції, включаючи синдром Стівенса-Джонсона. Таким чином, незважаючи на широке застосування цих препаратів, їх токсичність залишається важливим питанням, і для зниження ризику ускладнень є необхідність у нових молекулах з меншою токсичністю [3].
1,2,4-Триазол є органічною сполукою, що має значний потенціал для використання в хімії ліків. Його структура дозволяє створювати різноманітні похідні з потенційними протисудомними властивостями. Дослідження різноманітних похідних 1,2,4-триазолу дає змогу створювати нові сполуки, що можуть володіти як протисудомними властивостями, так і низьким рівнем токсичності. Такий підхід дозволяє досягти високої біологічної активності при мінімальних побічних ефектах. Важливим етапом є вивчення токсичності нових сполук за допомогою біотестування на різних клітинних моделях і тварин. Виявлення токсичних ефектів на ранніх етапах дозволить уникнути потенційно небезпечних сполук до їх клінічного використання. Після успішних доклінічних досліджень нові похідні 1,2,4-триазолу можуть бути клінічно випробувані. Для цього необхідно провести великі клінічні дослідження, щоб підтвердити ефективність і безпечність нових препаратів порівняно з існуючими ліками.
Підвищена потреба в безпечніших і ефективніших протисудомних препаратах відкриває перспективи для використання похідних 1,2,4-триазолу. Ці сполуки можуть стати основою для розробки нових ліків з мінімальними токсичними ефектами. Подальші дослідження щодо біоактивності, фармакокінетики та токсичності похідних триазолу є необхідними для створення надійних і безпечних лікарських засобів для лікування епілепсії та інших судомних розладів.
Список літератури:
1. Доклінічні дослідження лікарських засобів : метод. рекомендації / за ред. О. В. Стефанова. — К.: Авіценна, 2002. — 527 с.
2. Перехода, Л. О. (2015). Антиконвульсанти, що мають гамк-ергічний механізм дії / Фармацевтичний часопис, 2015. №2. С 124-128. https://doi.org/10.11603/2312-0967.2015.2.4794
3. Löscher W. and Fiedler M. Repeated Acute Testing of Anticonvulsant Drugs in Amygdala Kindled Rats: Increase in Anticonvulsant But Decrease in Adverse Effect Potential / Epilepsia, 2000, 41 Р. 516-528. https://doi.org/10.1111/j.1528-1157.2000.tb00204.x
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter