Стрімкий розвиток соціальних мереж в останні роки сприяв становленню їх як джерела інформації для сучасних журналістів. Потенціал застосування соцмереж у журналістській діяльності суттєво розширює можливості системи пошуку, оброблення, трансляціях та розповсюдження інформації. Водночас, журналісти доволі часто некоректно використовують соціальні мережі в професійних цілях, сприяючи поширенню неперевірених відомостей, що формують фейкові інформаційні повідомлення. Це вбачається потенційним чинником шкоди окремій особі, суспільству, навіть національній безпеці.
Не зважаючи на активне залучення можливостей соціальних мереж у журналістському просторі, частина функціоналу залишається незадіяною. Здебільшого, фахівці досліджуваної галузі використовують соцмережі для збирання інформаційних даних, у тому числі – контактів, актуальної соціально значущої тематики для подальших досліджень, фотоілюстрацій, коментарів. Водночас, можливість трансляції журналістського контенту для популяризації засобів масової інформації та одночасного залучення нових реципієнтів невиправдано розглядається як другорядна функція. Також, малозалученими є функції проведення опитувань, вивчення громадської думки, популяризації засобів масової інформації за допомогою постів у соціальних мережах.
Дослідженню тематики журналістської етики в епоху активної інтеграції соціальних мереж присвячені публікації науковців В. Шевченко, В. Іванова, Н. Габор, Ш. Рус-Моля, В. Шнайдера, у яких аналізуються теоретичні основи розвитку новітніх медіа. Наукові розвідки А. Тоффлера, Л. Лангвела, Дж. Кіма, С. Тонга, С. Маєрса зосереджені на особливостях використання соціальних мереж в сфері журналістики. Водночас, проблематика журналістської етики в контексті залучення можливостей соцмереж залишається маловивченою. Окремі сучасні публікації Л. Чернявської [1], А. Коваленко [2], М. Сопільняк [3], Т. Гожа [4], Н. Карпчук [5] частково розглядають окремі аспекти досліджуваної теми.
Варто зауважити, що легкість і доступність функцій пошуку і поширення інформації не завжди гарантують її належну якість та достовірність. На сьогодні соціальні мережі слугують хабом для комунікаційної взаємодії, водночас не володіючи належним забезпеченням етичного концепту. Легкість здобуття популярності супроводжується ризиком втрати багаторічного авторитету як окремого журналіста, так і засобу масової інформації, котрий ним репрезентований.
Застосовуючи соціальні мережі в якості джерела інформації, журналісти, перш за все, повинні неухильно дотримуватись журналістських стандартів та піддавати отримані дані ретельній критичній перевірці. Очевидно, що кожен журналіст повинен володіти компетенціями щодо верифікації даних в мережі та факт-чекінгу. У разі ігнорування таких вимог, прагнення до сенсаційності та надмірної оперативності фахової діяльності потенційно може мати наслідком дискваліфікацію засобів масової інформації та трактування певного ресурсу як фейкового.
Дослідженя «Медіаспоживання українців: третій рік повномасштабної війни» [6] репрезентує, що новинам із соцмереж довіряє найбільше українців (47,3%), але й до них довіра зменшується. На нинішньому рівні розвитку суспільства соціальні мережі дозволяють зосереджувати векторність впливу на певну цільову аудиторію, виділяти в її межах підгрупи з метою формування більш персоналізованих медіазвернень. При цьому, виділення цільової аудиторії дозволяє побудувати комунікацію у необхідному форматі, максимально ефективно і швидко досягаючи поставленої мети, зокрема – за допомогою політичного маніпулювання, що вбачається недопустимим. Ефективність політичного маніпулювання, здебільшого, залежить від медіа-посередників (зокрема, журналістів, котрі обирають, що й у якій формі подати). А тому, на журналістів покладено обов’язок забезпечення доброчесності та незаангажованості у професійній діяльності.
Таким чином, соціальні мережі трансформують традиційні підходи до комунікаційного процесу, надаючи йому небаченої швидкості, інтерактивності та доступності. Це зміщує акценти журналістської діяльності, створюючи, разом із новими можливостями, низку викликів – поширення дезінформації та фейків, маніпуляцію громадською думкою, підвищення рівня поляризації суспільства. Відтак перспективою подальших наукових розвідок є розроблення універсального кодексу журналістської етики у соціальних мережах.
Список використаних джерел:
1. Чернявська Л. Соціальна відповідальність медіа в умовах російсько-української війни. 2022. Держава та регіони. №3. С. 59-65.
2. Коваленко А. Ю. Роль соціальних мереж у цифровій журналістиці. Тренди та перспективи розвитку мультидисциплінарних досліджень. 2024. С. 132-133.
3. Сопільняк М. С. Журналістська етика: питання моралі. In The 7th International scientific and practical conference “World science: problems, prospects and innovations”(March 24-26, 2021) Perfect Publishing, Toronto, Canada. 2021. 903 p.
4. Гожа Т. Р. Соціально-етичні аспекти журналістики та реклами поняття журналістика, етичні аспекти журналістики та реклами, характер етичних норм. Матеріали конференції «Актуальні проблеми соціальних комунікацій» 30 травня 2022 р. С. 24.
5. Карпчук Н. Медіальні донесення з війни як інструмент протидії у медіа-війні. Історико-політичні проблеми сучасного світу: Збірник наукових статей. Чернівці: Чернівецький національний університет. 2019. Вип. 40. С. 93-100.
6. Дослідження. Медіаспоживання українців: третій рік повномасштабної війни. Опора. 2024. https://www.oporaua.org/viyna/doslidzhennya-mediaspozhivannya-ukrayinciv-tretiy-rik-povnomasshtabnoyi-viyni-25292
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter