|
|
|
ПРИНЦИПИ СТРАТЕГІЧНОГО МИСЛЕННЯ ЗА СЦЕНАРІЯМИ
| |
| 12.03.2010 23:42 |
|
Автор: Норинська Анна Петрівна, студентка факультету менеджменту та маркетингу Національно технічного університету України «КПІ»
|
|
[Економіка та підприємництво. Менеджмент підприємств та організацій] |
Сценарне мислення за своєю сутністю є стратегічним у тому сенсі, що воно має справу з перспективою. Тому всі принципи мислення за сценарієм, можна застосувати і до стратегічного. Однак, перехід від сценаріїв, тобто від моделювання майбутнього ділового середовища, до стратегій вимагає більш змістовного наповнення та опрацювання. Такий підхід має безпосереднє відношення до процесів, що відбуваються в організації, і її зв'язків із зовнішнім світом. Розглянемо найбільш важливі принципи для стратегічного управління з точки зору планування за сценаріями.
1. Принцип парадоксальної думки.
У сучасному бізнес-середовищі виділяємо значну кількість парадоксів. Стратегічний менеджмент – це перш за все мистецтво управління парадоксами: зростанням і прибутковістю, інноваціями та ефективністю. Одна з найбільших помилок менеджерів – небажання визнавати існування парадоксів або недо¬оцінка необхідності управління ними. Професор Генрі Мінцберг звернув увагу на цю помилку у статті, присвяченій мистецтву і розвитку стратегічного менеджменту. Він зауважив, що менеджери та консультанти схильні зосереджувати увагу на якомусь одному аспекті стратегічного менеджменту, нехтуючи усіма іншими.
2. Принцип мислення категоріями.
У кожній галузі і в періоди зростання, і в періоди криз функціонують “fast-growing company”, що відрізняються від звичайних організацій відмінними контрольними точками. Компанії вважають нормальними за умов щорічного зростання на рівні 25%, для інших успішним показником є 5-10%. Швидко зростаючі компанії розраховують і досягають більш високих темпів зростання.
3. Принцип мислення нестандартно.
Головною проблемою, над вирішенням якої сьогодні працюють підприємці-лідери, є потреба створення стійких до копіювання бізнес-концепцій та стратегій в умовах фінансової нестабільності та швидкої зміни ринкової ситуації. Нестандартне мислення означає вміння відокремлювати контрольовані елементи від таких, що не піддаються контролю. При цьому варто робити акцент на гнучкості і стабільності як необхідних умовах майбутнього успіху та надійності організації.
4. Принцип думати та діяти відповідно до вимог часу.
Мислення релевантне часу пов'язано з нетрадиційним, імпровізаційним мисленням. Міжнародні компанії, що займаються випуском товарів широкого вжитку, такі як Nokia, часто отримують єдиний шанс вийти на ринок з новим продуктом. Невдача кампанії унеможливлює повторне входження на ринок, що пов’язано з занадто коротким життєвим циклом продукту. Таким чином, розрахунок часу став критичним критерієм.
Однак мислення відповідно до вимог часу стосується не тільки розрахунку термінів, але й темпів організації виходу на ринок. Наприклад, компанії Nokia та Intel використовують час як стратегічну зброю. Intel контролює свій ринок за допомогою 18-місячних циклів. Пропонуючи нові покоління процесорів кожні 18 місяців, вона встановила темп розвитку всієї галузі.
5. Принцип ресурсного мислення.
Мислення категоріями ресурсів, навичок і важко відтворюваних ключових факторів стало стандартом в більшості організацій. Ресурсне мислення - фундаментальна основа для стратегії, оскільки кожна стратегія повинна відповідати наявним ресурсам. Мислення категоріями «ресурси» не обмежується лише міркуванням про те, що «ми маємо» і що «нам потрібно», а й вимагає інерційності та ефективності.
У процесі розвитку організації виникають проблеми перетворення сильних сторін на недоліки і перешкоди. Реальні ресурси трансформуються в інерцію організації, «мертві» ідеї, непрацюючий матеріал або контр продуктивну поведінку. Ресурсне мислення потребує врахування і подібних «негативних» факторів. Подекуди інерцію можливо перетворити на актуальні сильні сторони.
Прийомом, що дозволяє максимально ефективно використати ресурси є концентрація – консолідація розосереджених ресурсів у межах одного управлінського елементу. Часто така стратегія виявляється ефективною, особливо коли постає питання збільшення віддачі функціонування відділів досліджень і розробок, інтелектуальної праці інших підрозділів. Різновидом зазначеної стратегії, досить часто успішної, виділяють концентрацію ресурсів для досягнення конкретних цілей.
Накопичення ресурсів – стратегія, що вимагає відпрацьованих управлінських механізмів, стилів поведінки менеджерів і знань загалом, що були залучені до системи і «збережені». Ресурси можна збільшити за рахунок запозичення сильних сторін у інших: компаній-партнерів, конкурентів, постачальників або споживачів.
Доповнення ресурсів – стратегія максимального використання, збільшення корисності, суть якої полягає у залученні відсутніх складових, дотримуючись концепції синергетичного ефекту.
6. Принцип відповідності життєвому циклу.
Базові технології, так само як і продукти, ринки та, навіть, організації, дотримуються певної моделі розвитку, яку можна охарактеризувати терміном «життєвий цикл». Сценарне планування особливо корисно в періоди нестабільності, що відрізняються появою нових технологій та бізнес-концепцій. Концепція життєвих циклів застосовується до ряду ситуацій і є ключовою для осмислення всіх проблем організації. На несформованому ринку (і в незрілих організаціях) лідери повинні забезпечувати стабільність через стратегічні кроки, які змушують підопічних діяти в єдиному напрямі. Криві зростання або графіки життєвих циклів організації і/або продукту можна використовувати і як інструмент оцінки їх стану. Такий аналіз, зрозуміло, не надає вичерпної відповіді, проте відображає загальний стан, проміжні етапи, тенденції.
7. Експерименти та парі.
Ведення конкурентної розвідки схоже на спроби дослідити майбутнє. Стосовно розвитку продукту або ринку розвідку можна описати як експериментування зі скороченням витрат. У бізнес-стратегіях лідер звертається до майбутнього з портфелем можливостей, проектів або експериментальних програм. Керівники розглядають різні сценарії або навіть різні концепції, але робиться це без створення загроз для ключових елементів. За допомогою даної, подекуди консервативної, стратегії розподілу ризиків організації можуть продумати свій шлях у майбутнє.
Таким чином можна зробити висновок, що стратегічне мислення використовується менеджерами багатьох компаній для усвідомлення власної відповідальності за довгострокове існування і розвиток підприємства, необхідності управління цим процесом, підвищення конкурентоспроможності, фінансової стабільності та успіху впродовж тривалого періоду. Стратегічно орієнтоване підприємство це таке, де стратегічне мислення є принциповою основною у діяльності персоналу підприємства (у тому числі керівного) і підпорядковане досягненню стратегічних орієнтирів. Таке підприємство має досить суттєві переваги порівняно з «нестратегічними організаціями».
Реалізація зазначених принципів стратегічного управління діяльністю підприємства надає змогу побудувати обґрунтовану послідовність дій щодо формування та реалізації концепції стратегічного управління на основі сценарного підходу. В умовах глобальної фінансової нестабільності застосування окремих принципів доцільно здійснювати з різним ступенем інтенсивності та частоти.
Список використаної літератури:
1. Стратегічний менеджмент: теорія та практика. Осовська Г.В., Фіщук О.Л., Жалінська І.В. Навч.пос -К.: Кондор, 2003 - 196с. - ISBN 966-8251-11-3.
e-mail: holy_ann@mail.ru
|
|
 Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|
Голосування 
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter