Характер міжособистісних взаємин є одним із визначальних чинників успішного розвитку людини, її професійної реалізації та соціальної адаптації. Стрімкий розвиток сучасної цивілізації та її матеріально-технічної складової, попри значні досягнення в галузі комунікаційних технологій, часто супроводжується послабленням живого людського контакту, що зумовлює актуальність дослідження колективних форм музичної діяльності як інструменту розвитку соціальних і творчих навичок.
Ключовими елементами успіху у творчій діяльності музичних колективів є здатність до емпатії, розвиток комунікативних навичок, уміння слухати та чути як себе, так і інших. Саме ці якості є основою для ефективної взаємодії учасників у процесі спільного музикування, що сприяє формуванню гармонійного художнього середовища
Розвиток виконавської культури відбувається найбільш інтенсивно саме у ситуаціях колективного виконавства, де співпраця, взаємодопомога та емоційний зв’язок між учасниками стають вирішальними факторами.
Сучасна музична педагогіка, поряд з індивідуальним підходом до учнів, який є основним у роботі за фахом, приділяє дедалі більше уваги різним формам колективного музикування.
У колективному музикуванні основою є розвиток духовних і особистісних взаємовідносин. Розвиток професійних музичних умінь й навичок вчить розуміти партнера та прислухатися до нього.
Колективне музикування, за визначенням О.В. Рябової, є формою спільної музичної діяльності, яка демонструє знання, навички та вміння всіх учасників колективу під час емоційно виразного та художньо інтерпретаційного виконання музичних творів [4, с. 140]. У свою чергу, Л.Д. Безгодова розглядає колективне музикування як засіб емоційного збагачення особистості, що проявляється у процесі спільного сприйняття та відтворення музичних творів. Вона наголошує, що така діяльність сприяє розвитку комунікативних навичок і полегшує інтеграцію особистості в соціум [2, с. 139]. К. Орф, видатний музичний педагог, трактує колективне музикування як спосіб розвитку творчого мислення через залучення дітей до виконання музики в групі. Він вважав, що колективне виконавство допомагає розвивати гармонійне мислення та сприяє вихованню чуття ритму й звуковисотного слуху [5, с. 235].
Колективна музична діяльність також допомагає закріплювати навички, набуті під час індивідуального навчання. Учасники колективу отримують естетичне задоволення від спільної роботи, оскільки разом створюють гармонійне емоційне забарвлення звучання творів.
Цей процес вимагає від учасників узгодженості в темпі, динаміці, інтонації, тембрі та художній інтерпретації. З одного боку, колективне виконавство є творчим актом, оскільки кожен виконавець робить власний внесок в інтерпретацію твору. З іншого боку, воно потребує злагодженої взаємодії, що розвиває коммуникативні навички, відчуття відповідальності й дисципліни [3, с. 74].
У процесі колективного музикування учень засвоює виконання технічних прийомів, передачу кола образів і ідей засобами музичної виразності, а також вивчає стилістичну та жанрову основу музики. Завдяки накопиченню слухового досвіду юний музикант визначає межі власної художньої індивідуальності й навчається гармонійно поєднувати її з індивідуальністю партнерів. Це становить основу мистецтва колективного виконавства, забезпечуючи цілісність і єдність спільної гри.
Практика колективного музикування вирішує виховні, розвивальні та освітні завдання, спрямовані на розвиток творчих здібностей учня. До виховних завдань належить формування інтересу до творчої діяльності, уміння зосереджуватись у відповідальних ситуаціях, здатності до емпатії та спілкування. Прояв емоцій, багатство уяви, розвиток загальних і спеціальних музичних здібностей охоплюють сферу розвивальних завдань. Структуру освітніх завдань складає вивчення учнем творів різних жанрів, стилів і форм, а також опанування технічними навичками виконавства.
Колективне виконавство має ознаки здорового змагання, що є позитивним стимулом для учасників колективу до особистісного зростання і розвитку своїх здібностей. Гра в ансамблі сприяє подальшому розвитку вмінь, закріпленню виконавських навичок, здобутих на заняттях зі спеціальності. Розвивається почуття ритму, інтонування, музичне мислення та пам’ять, розширюється музичний кругозір учня, підвищується технічний рівень виконання. У ситуації колективного музикування ці процеси відбуваються більш інтенсивно й виразно [1, с. 6].
Список літератури
1. Барсукова М. А. Колективне виконавство як одна з форм розвитку музичної творчості учнів. Дитяча школа мистецтв: традиції та інновації. 2016. № 1. С. 5-9.
2. Безгодова Л. Д. Колективне музикування як засіб комунікативного розвитку. Світ дитинства в сучасному освітньому просторі. 2015. № 1. С. 139-141.
3. Райхленко С. А. Новітні підходи до організації колективного музикування у школах мистецтв. Музичне мистецтво в культурному просторі. 2016. № 9. С. 72–75.
4. Рябова О. В. Колективне музикування як ефективний засіб формування музично-стильових уявлень підлітків. Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. 2016. № 4 (86). Р. 140-143.
5. Юферев Ю. А., Фархутдинова С. Г. Реализація педагогічного потенціалу технології елементарного музикування К. Орфа. Сучасна педагогічна освіта. 2023. № 4. С. 234-237.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter