Дослідження запозичень як відображення взаємодії різних мовних систем є однією з основних проблем мовознавства. У сучасних умовах глобалізації науки, розвитку новітніх технологій та активної міжмовної взаємодії розширюються можливості проникнення запозиченої лексики в різні мови, що сприяє зближенню їхніх лексичних систем. Питання типології та семантичних змін запозичень висвітлено в працях вітчизняних науковців: Т. М. Гейко [1], Г. Г. Крючкова [2], О .І Чередниченка [3] та інших.
Запозичення виникають унаслідок мовних і культурних взаємодій, що трапляються через міграцію населення або військові походи в минулому. Ранні фізичні та технічні терміни у французькій лексиці здебільшого запозичені з латинської мови, рідше – з грецької: diffusion  лат. diffundere ‘поширюватись’, diffraction лат. diffringere ‘розірвати на шматки’, absorption лат. absorptionem ‘абсорбція’, impulsion лат. impulsionem ‘штовхання’, résistance лат. resistentia ‘опір, протидія’, inertie лат. inhertie ‘відсутність руху’, atome гр. átomos ‘неподільний’ та інші. Це пояснюється тим, що у XIV–XVIII століттях значна частина наукових праць була написана латинською мовою, яка стала основним джерелом для найменування багатьох нових понять. Більшість запозичень із латини та грецької була адаптована до орфографічних і фонетичних особливостей французької мови [4, с. 10].
Протягом століть змінювались уявлення людей про природу світу, що супроводжувалося зміною значень лексем, які позначають фізичні поняття. Наприклад, термін atome [5, с. 9], із давньогрецької – неподільний, утратив первинне значення, оскільки в ХХ столітті встановлено, що атом складається з елементарних частинок, і доведено його подільність; лексема inertie, на відміну від етимологічного «відсутність руху», у фахових текстах означає «властивість матеріальних тіл зберігати вектор своєї швидкості в інерціальних системах відліку». Отже, семантичний розвиток фізичних та технічних термінів може призводити до «конфлікту» між етимологією і звичною формою запозичення. Подібні характеристики терміноелементів є характерними для фізичної та технічної лексики, оскільки науково-технічний прогрес може суттєво змінити значення терміну, призводячи до його радикальної трансформації.
Велика кількість запозичень з грецької в фізичній та технічній терміносистемах французької мови представлена елементами: auto-, photo- , micro-, nano-, mono-: auto-émission ‘холодна (електронна) емісія’, auto-irradiation ‘самоопромінення’, photo-élasticité ‘фотопружність’, photo-injection ‘фотоінжекція’, micro-ampère ‘мікроампер’, micro-onde ‘мікрохвиля’, nanofarad ‘нанофарад’, nanomètre ‘нанометр’, monodispersé ‘монодисперсний’, monopôle ‘відокремлений магнітний полюс, монополь Дірака’. У сучасній фізичній та технічній терміносистемах французької мови існують слова, в яких поєднано грецький, латинський та французький елементи: radio-isotope ‘радіоактивний ізотоп’, ultramicroscopie ‘ультрамікроскопія’, hypermicroscope ‘електронний мікроскоп’, ultra-pression ‘надвисокий тиск’. Така комбінація лексемних одиниць створює слова-гібриди з модифікованою семантикою, що значно розширює сферу їхнього вживання у фахових текстах [6, с. 106].
У ХІХ–ХХ століттях значно знизилась інтенсивність запозичення повнозначних слів безпосередньо з латини та старогрецької мов у фізичну та технічну лексику. Однак зустрічаються окремі приклади, такі як дослідження Макса Планка, який у 1900 році при описі квантової теорії випромінювання ввів термін "quantum" з латини, що означає «як багато, безліч». Пізніше, 1926 року, Гілберт Льюіс для позначення найменшої одиниці випромінювання увів термін photon, що з грецької означає «світло» [7, с. 19].
Ранні запозичення у фізичній та технічній терміносистемах французької мови мають мають латинське, рідше грецьке походження. Фізичні та технічні терміни, що походять з грецької або латинської мов, нерідко набувають статусу інтернаціональних.
Література:
1. Гейко Т. М. Шляхи збагачення мов у глобалізованому світі (на прикладі запозичень у французькій мові). Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Іноземна філологія. 2012. №45. С. 45–47.
2. Крючков Г.Г. Неосемантизми з позитивною конотацією в сучасній французькій мові. Мовні і концептуальні картини світу. Ч. 1. Київ: Вид.-поліграф. центр «Київський університет», 2014. Вип. 47. C. 577–582.
3. Чередниченко О. І. Лінгвокультурні аспекти глобалізації. Наукові записки КНУ ім. Т.Шевченка. Інститут філології. 2004. Т. ХІІІ. С. 131–132.
4. Галян О. В. Формування та функціонування фізичних термінів у французькій мові: автореф. дис. … к-та філол. наук: 10.02.05 «романські мови». Луцьк : Вежа-Друк, 2018. 20 с.
5. Біленко І. І. Фізичний словник. К. : Вища школа, 1993. 319 с.
6. Галян О. В., Хірочинська О. І. Особливості вживання та перекладу запозичень у технічній та фізичній термінологіях (на матеріалі французької мови). Наукові записки. Серія: Філологічні науки. Кропивницький: Видавничий дім «Гельветика», 2024. Вип. 1(208). С. 105 – 111
7. Галян О.В. Запозичення фізичних термінів греко-латинського походження (на матеріалі французької мови). Лінгвістичні й методологічні основи філологічної підготовки викладача-романіста. Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, 2015. С. 18–21.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter