Інклюзивно-ресурсний центр (ІРЦ) виступає інструментом ефективної організації освітнього процесу для дітей із особливими освітніми потребами. Саме рекомендації фахівців ІРЦ допомагають педагогам зрозуміти, як наявні порушення впливають на залучення дитини до шкільного життя. Вони також окреслюють необхідні кроки для мінімізації негативного впливу та вказують на важливість фокусування на сильних сторонах дитини, а не на її недоліках. Це поняття є багатокомпонентним, оскільки включає не лише технічні аспекти роботи, але й розвиток установлення довірчих стосунків і побудову взаємодії з дитиною, яка має особливі освітні потреби. У цьому контексті особливі освітні потреби або навчальні труднощі визначаються як такі, що можуть впливати на процес здобуття знань і результати навчання дітей відповідного вікового рівня [4, с. 324].
У грудні 2009 року Україна здійснила важливий крок у напрямку впровадження світових стандартів захисту прав дітей, ратифікувавши ключовий міжнародний документ – Конвенцію ООН про права осіб з інвалідністю. Цей крок закріпив обов’язок держави забезпечувати інклюзивну модель освіти, як передбачено статтею 24 Конвенції. Це зобов’язує створювати сприятливе предметно-просторове середовище, яке дає змогу кожній дитині почувати себе рівноцінним учасником освітнього процесу в єдиному освітньому просторі, враховуючи її особливості, потреби та можливості.
У липні 2010 року ухваленням Закону України «Про внесення змін до законодавчих актів з питань загальної середньої та дошкільної освіти» вперше в національне законодавство був включений термін «інклюзивні класи для навчання дітей з особливими освітніми потребами». У жовтні того ж року було затверджено Концепцію розвитку інклюзивного навчання, покликану закласти основу системних змін у цій сфері.
Травень 2017 року ознаменувався підписанням Президентом України закону «Про внесення змін до Закону України «Про освіту» щодо особливостей доступу осіб з особливими освітніми потребами до освітніх послуг». Цей документ заклав засади нового базового підходу до інклюзивної освіти, законодавчо визначивши терміни «інклюзивне навчання», «особа з особливими освітніми потребами» та «індивідуальна програма розвитку». Це стало принципово важливим кроком на шляху вдосконалення освітньої системи України, орієнтованої на інклюзію. 14 лютого 2017 року Кабінет Міністрів України вперше виділив субвенцію з державного бюджету на підтримку інклюзивної освіти у розмірі 209,4 мільйона гривень. У 2018 році ця сума зросла до понад 500 мільйонів гривень, враховуючи виділення 200 мільйонів гривень на створення й оснащення інклюзивно-ресурсних центрів. Ці центри були покликані забезпечувати сучасні методики оцінки розвитку дітей, наприклад, Leiter-3, WISC-IV, Conners-3 та CASD, а також навчання спеціалістів і придбання необхідних матеріалів та обладнання. 12 липня 2017 року було прийнято рішення про створення нової системи підтримки дітей з особливими освітніми потребами – інклюзивно-ресурсних центрів, які замінили психолого-медико-педагогічні консультації. А вже 9 серпня 2017 року урядом були внесені зміни до Порядку організації інклюзивного навчання у школах. Цими змінами було передбачено складання на кожного учня з особливими освітніми потребами індивідуальної програми розвитку, у якій вказуються конкретні стратегії навчання, кількість годин підтримки та напрями корекційно-розвиткових занять. У той же день уряд схвалив Національну стратегію реформування системи інституційного догляду та виховання дітей на 2017–2026 роки, метою якої є збільшення на 30% щороку кількості дітей, охоплених інклюзивним навчанням із числа тих, хто має особливі потреби. На початку 2018 року уряд запровадив низку інновацій.
14 лютого 2018 року уряд України запровадив доплату в максимально допустимому розмірі 20% для педагогічних працівників, які залучені до роботи з учнями в інклюзивних класах або групах. Ця норма поширюється на працівників закладів дошкільної освіти, загальної середньої освіти, позашкільної, професійної (зокрема професійно-технічної) та вищої освіти, що спрямовано на підтримку інклюзивного навчання. На початку того ж місяця, 1 лютого 2018 року, Міністерство освіти і науки України ухвалило рішення про збільшення норми ставки асистента вчителя для роботи в інклюзивних класах. Окрім цього, вперше були визначені умови впровадження посад вчителів-дефектологів у закладах загальної середньої освіти. Цей крок став важливою ініціативою для організації освітнього процесу для осіб з особливими освітніми потребами (ООП) як в інклюзивних, так і у спеціальних класах.
Далі, 23 квітня 2018 року, Міністерство освіти і науки затвердило Типовий перелік спеціальних засобів для корекції психофізичного розвитку дітей з ООП. Ці засоби мають використовуватися під час навчання у школах загальної середньої освіти як в інклюзивних, так і у спеціальних класах. Постановка такого питання дозволила запровадити єдині стандарти забезпечення технологічної підтримки для учнів з особливими потребами.
Ще однією визначною подією стало прийняття України на європейський і міжнародний рівень співпраці щодо прав людини. 23 травня 2018 року країна здійснила офіційний перехід від використання Міжнародної класифікації хвороб до Міжнародної класифікації функціонування, обмежень життєдіяльності та здоров’я дітей і підлітків (МКФ-ДП). Цей перехід на нові стандарти дозволяє Україні інтегруватися в світову практику захисту прав дітей та їхнього розвитку. Згодом, 8 червня 2018 року, Міністерство освіти і науки затвердило Примірне положення про функціонування команди психолого-педагогічного супроводу дітей з ООП у закладах дошкільної та загальної середньої освіти. Ухвалення цього документу стало черговим кроком у створенні систематичної підтримки дітей із особливими освітніми потребами, а також забезпечило підґрунтя для міждисциплінарної взаємодії спеціалістів задля реалізації права кожної дитини на якісну інклюзивну освіту [6].
Сьогодні діяльність ІРЦ виступає системним, структурованим і впорядкованим механізмом, спрямованим на захист прав дитини, що узгоджується з положеннями Конституції України (зокрема, ст. 3, ст. 24, ст. 52 та ст. 53). Додатковою нормативно-правовою основою, якої повинна дотримуватись діяльність ІРЦ, є такі законодавчі акти: Закон України «Про освіту» № 2145-VIII від 05.09.2017 р. (редакція від 21.11.2021 р.); Закон України «Про повну загальну середню освіту» № 463-IX від 16.01.2020 р. (редакція від 24.11.2021 р.); та Закон України «Про дошкільну освіту» № 2628-III від 11.07.2001 р. (редакція від 01.01.2021 р.) тощо [4, с. 331].
Діяльність інклюзивно-ресурсних центрів (ІРЦ) насамперед спрямована на забезпечення права кожної дитини з особливими освітніми потребами доступу до освіти, що базується на принципах законності, відкритості та рівності. У рамках державної політики України ІРЦ виконують функції підтримки таких дітей під час здобуття дошкільної, загальної середньої, професійної чи професійно-технічної освіти. Однією з основних засад функціонування центрів є нормативна презумпція забезпечення психолого-педагогічних, корекційно-розвиткових та консультаційних послуг за місцем проживання.
Станом на початок 2021 року в Україні діяло 673 ІРЦ. Важливою характеристикою діяльності ІРЦ є їх доступність. Батьки можуть звертатися до таких центрів починаючи з народження дитини, а подана заява є основною підставою для надання комплексних послуг. Вчителі та вихователі, у свою чергу, можуть лише ініціювати звернення за згодою одного з батьків. При цьому, навіть якщо у дитини немає встановленого діагнозу чи інвалідності, батьки можуть звертатися для визначення основних аспектів розвитку, створення сприятливих умов навчання та подолання освітніх труднощів дитини. Важливо підкреслити, що допомога ІРЦ є добровільною і надається виключно за згодою родини дитини.
Список послуг, які пропонують ІРЦ, є досить різноманітним. До ключових напрямів слід віднести:
- комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку дитини;
- рекомендації щодо освітніх програм;
- психолого-педагогічну та корекційно-розвиткову підтримку дітей з особливими потребами;
- участь у роботі команд супроводу дітей із закладів освіти;
- методологічну допомогу педагогам та батькам [2].
Також доступ до послуг центрів значно спрощений завдяки можливості попередньої онлайн-реєстрації через спеціальний портал АС«ІРЦ» [3].
Комплексна оцінка розвитку дитини виконується багатогалузевими підходами та охоплює такі аспекти, як фізичний розвиток (дрібна і велика моторика), мовлення (вербальні і невербальні навички), когнітивні можливості (сприйняття, пам’ять, увага, мислення) та освітні досягнення відповідно до віку. У разі необхідності також оцінюється соціальна адаптація дитини.
У 2021 році Кабінет Міністрів України вніс зміни до процедур проведення психолого-педагогічних оцінок, включивши до процесу спостереження за дитиною у реальних умовах закладу освіти. Це допомагає визначити рівень соціальної адаптації та комунікативні вміння дитини у взаємодії з іншими дітьми та дорослими. Регулярність повторних оцінок залежить від кількох чинників, таких як перехід дитини з садочка до школи або з одного типу закладу освіти до іншого, рекомендації команди супроводу щодо освітніх успіхів чи труднощів. Додатково Міністерство освіти і науки України роз’яснює відмінності між психолого-педагогічними послугами (ППП) та корекційно-розвитковими послугами (КРП). ППП спрямовані на розвиток освітнього потенціалу дитини через індивідуальні чи групові заняття. КРП зосереджені на покращенні мовленнєвих, пізнавальних і соціально-комунікативних аспектів через спеціальні заняття. Основною метою цих послуг є формування самостійності дитини, розвиток її навичок саморегуляції та особистісного потенціалу для розширення знань і компетентностей.
Нормативно-правова база інклюзивно-ресурсних центрів (ІРЦ) в Україні функціонує на основі Постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2017 року № 545 (з останніми змінами від 21 липня 2021 року). Документ закріплює засади діяльності ІРЦ у рамках підходу до інтеграції дітей з особливими освітніми потребами. Для удосконалення навчального процесу введено термін «освітні труднощі», що враховує індивідуальні особливості здобувачів освіти кожного року навчання [7].
Велику роль у розвитку структурної стійкості ІРЦ відіграло впровадження концепції «безбар’єрності». Це стало основою для внесення змін до нормативних документів, зокрема оновлення обов’язків центрів та підвищення рівня фахової підготовки їхніх працівників. Конкретизація класифікації освітніх труднощів та ліквідація обмежень у мінімальному віці дитини для проведення оцінки потреб значно посилили ефективність роботи центру.
Паралельно з цим, Розпорядження Кабінету Міністрів України № 366-р від 14 квітня 2021 року ввело Національну стратегію зі створення безбар’єрного простору до 2030 року, яка робить доступність життєвих сфер ключовим напрямом державної політики. На цьому рівні інклюзія набуває форми гуманістичних та проєвропейських цінностей, а всі етапи реалізації Стратегії супроводжуються моніторингом ІРЦ щодо відповідності стандартам безбар’єрності та інклюзивності [8].
Серед основних принципів діяльності ІРЦ виділяються: повага до дитини та її потреб, недопущення дискримінації, дотримання конфіденційності, розвиток доступної освіти і міжсекторальна співпраця [9].
Згідно з вимогами до організації ІРЦ за даними статті «Створюємо інклюзивно-ресурсні центри» (Асоціація Міст України, 8 лютого 2018 року), центри мають забезпечувати певні технічні умови: мінімальна площа приміщення – 160 м², виконання санітарно-будівельних стандартів, спеціальне обладнання кімнат для роботи з дітьми [1].
У штатному складі ІРЦ працюють фахівці різних напрямів (дефектологи, логопеди, психологи тощо), які зосереджуються на деформалізованих, індивідуалізованих підходах до вирішення освітніх труднощів. На додаток, теоретичні дослідження А. Колупаєвої пропонують ключові принципи корекційної роботи в ІРЦ: єдність процесів діагностики й корекції; створення оптимістичної атмосфери взаємодії; орієнтація на індивідуальні темпи розвитку дитини; застосування методу заміщуючого онтогенезу (початок роботи з наявних труднощів із моделюванням закономірностей розвитку); врахування вікових особливостей і специфіки дефекту кожної дитини; розвиток вищих психічних функцій для компенсації базових процесів. Усі ці заходи спрямовані на створення умов для максимальної адаптації та реалізації потенціалу дітей із особливими освітніми потребами [5].
Загальною нормою корекційного процесу для дітей з особливими освітніми потребами є його випереджувальний характер. Основна концепція таких програмних ініціатив полягає в активному формуванні базових навичок на короткострокову перспективу, що узгоджується із закономірностями вікового розвитку та становлення індивідуальності дитини.
Для реалізації цих положень інклюзивно-ресурсні центри (ІРЦ) застосовують низку підходів, серед яких:
- увага до системності розвитку в корекційній роботі;
- врахування компенсаторних можливостей дитини та її ставлення до власних труднощів, що супроводжується створенням атмосфери оптимізму, довіри і прагнення досягати успіхів;
- опційно – формування позитивної мотивації до розвитку та самовдосконалення.
Література:
1. Асоціація Міст України: «Створюємо інклюзивно-ресурсні центри». URL: https://auc.org.ua/novyna/stvoryuyemo-inklyuzyvno-resursni-centry
2. Інклюзивно-ресурсні центри: МОН. URL: https://mon.gov.ua/ua/dlya-batkiv/karta-irc-ta-zakladiv
3. Інтернет-портал «Україна. Інклюзія»: Система автоматизації роботи ІРЦ. URL: https://ircenter.gov.ua/
4. Калініченко І. О. Діяльність інклюзивно-ресурсних центрів щодо підтримки дітей з освітніми труднощами. Перспективи та інновації науки, 2022. № 2(7), С. 324, 331.
5. Колупаєва А. А. Навчання дітей з особливими освітніми потребами в інклюзивному середовищі: навчально-методичний посібник. Харків : Вид-во «Ранок», 2019. С. 19.
6. Порошенко М. А. та ін. Організаційно-методичні засади діяльності інклюзивно-ресурсних центрів: навчально-методичний посібник. Київ, 2018. С. 25
7. «Про затвердження Положення про інклюзивно-ресурсний центр» ПКМУ № 545 від 12.07.2017 р. (редакція від 21.07.2021 р.) URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/545-2017-%D0%BF#Text
8. Розпорядження КМУ № 366-р від 14.04.2021 р. «Про схвалення Національної стратегії із створення безбар’єрного простору в Україні на період до 2030 року». URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/366-2021-%D1%80#Text
9. Ярмощук І. В. Інклюзивне навчання в системі освіти. Шлях освіти, 2009. № 2, С. 24-28.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter