Сталий розвиток став ключовою парадигмою розвитку сучасного суспільства, визначаючи напрями глобальних та локальних змін. Концепція сталого розвитку охоплює три основні аспекти: економічний, соціальний та екологічний. У цьому контексті управління проєктами відіграє важливу роль, адже проєкти є основними механізмами впровадження змін, спрямованих на досягнення довгострокової стійкості, що передбачає інтеграцію принципів екологічної відповідальності, соціальної справедливості та економічної ефективності на усіх етапах життєвого циклу проєкту. Такий підхід не лише підвищує шанси на успішну реалізацію проєкту, але й сприяє досягненню цілей сталого розвитку (ЦСР), затверджених ООН.
Сучасні компанії та організації зіштовхуються із необхідністю адаптувати свої стратегії управління проєктами до вимог сталого розвитку. Це вимагає нових методологій, інноваційних підходів та ефективного використання ресурсів. Зокрема, актуальними стають питання екологічного аудиту, оцінки впливу проєктів на довкілля, залучення зацікавлених сторін та забезпечення прозорості у процесі реалізації.
Мета даного дослідження – є аналіз принципів управління проєктами в контексті сталого розвитку, виявити ключові виклики та переваги такого підходу, а також запропонувати рекомендації для ефективної інтеграції принципів сталості в управлінські процеси.
До завдань можна віднести огляд сучасних методів управління проєктами, оцінку їх відповідності цілям сталого розвитку та розгляд практичних прикладів реалізації проєктів, орієнтованих на стійкість.
Стале управління проєктами – відносять до проєктів, які впроваджують процеси, що враховують більш широкі соціальні та екологічні аспекти, як частину своєї стратегії.
Детальний аналіз наукових підходів та формулювання сталого управління проєктами, надані Гілбертом Сільвіусом та іншими, формулює управління проєктами сталого розвитку, як - планування, моніторинг та контроль процесів реалізації та підтримки проєкту з урахуванням екологічних, економічних та соціальних аспектів життєвого циклу ресурсів проєкту[1].
Проєктні команди не прив'язані до набору стандартів, які визначають стале управління проєктами. Їх вибір сталого розвитку відображає зміни в цінностях, що відбуваються в суспільстві. Керівники бізнесу визнають, що споживачі віддають перевагу практикам сталого розвитку, а погані практики сталого розвитку шкодять репутації. Крім того, вони розуміють, що економія енергії та ресурсної бази призводить до забезпечення економічної ефективності реалізації проєктів. Як наслідок, кожна команда розробляє власний підхід до сталого розвитку, заснований на ефективності, соціальній та екологічній відповідальності.
Аналіз діяльності компаній по всьому світу вказує на впровадження практики ESG (Environmental, Social, and Governance) у свою діяльність[2]. Однак створення сталого розвитку в управлінні проєктами вимагає формулювання чітких завдань для забезпечення досягнення організаційних цілей, що дало змогу розробити низку фреймворків управління проєктами [3], які допомагають керівникам проєктів. Двома найбільш всеосяжними і визнаними фреймворками в даний час є стандарти PRiSM і P5.
Підхід PRiSM – це набір принципів, які регулюють весь життєвий цикл проєкту з врахуванням принципів сталого розвитку, виводить за традиційні межі управління проєктами, ставлячи акцент на екологічній, соціальній та економічній стійкості. Основною метою PRiSM є мінімізація шкідливості проєкту, зменшення споживання ресурсів та підвищення соціального добробуту.
Як правило, ключові елементи PRiSM включають залучення зацікавлених сторін для визначення цілей сталого розвитку, впровадження екологічно чистих практик проєктування та будівництва, більш ефективне управління ресурсами, а також постійний моніторинг та звітність про показники сталого розвитку. Що спрямовано на реалізацію успішних проєктів, які відповідають етичним, екологічним та соціальним зобов'язанням. З точки зору сталого розвитку, це призводить до зниження ризиків проєкту та реалізації більших довгострокових вигод [4].
Структура PRiSM впроваджується на чотирьох різних етапах реалізації проєкту:
1) Ідея (формулювання) - залучення зацікавлених сторін відіграє вирішальну роль у визначенні стійких параметрів проєкту та відповідності його організаційним цінностям;
2) Дизайн (орієнтація на сталий розвиток) – використовуються принципи сталого дизайну, а також ретельно враховуються екологічно чисті матеріали, енергоефективність та соціальний вплив. Створюється сталий план дизайну проєкту, який надає пріоритет сталому розвитку при досягненні всіх інших цілей проєкту;
3) Реалізація (організаційна орієнтація) – виконання проєкту відбувається відповідно до плану сталого проєктування та контролюється з пильною увагою до ефективності використання ресурсів, зменшення відходів та впливу на навколишнє середовище;
4) Передача (закриття) – після завершення проєкт переходить до оперативного використання, документуються досягнення (вигоди) у сфері сталого розвитку та надається остаточна звітність перед зацікавленими сторонами. Наводяться висновки, що сталі цілі, поставлені на початку проєкту, були досягнуті та дотримувалися впродовж всього часу виконання проєкту та по його завершенню.
Іншим стандартом реалізації сталого розвитку проєктів – є стандарт P5 від Green Project Management. Основна орієнтація якого спрямована на ефективний розподіл ресурсів.
Стандарт P5 розширює традиційні принципи управління проєктами (відомими, як 3P» (люди, продукт і процеси)) з оновленим набором стандартів, які вказують проєктам, як впроваджувати плани, які є екологічно та соціально відповідальними:
1) Люди - важливість компетентних та мотивованих проєктних команд, які володіють знаннями та навичками сталого розвитку.
2) Процес – створення чітких робочих процесів проєкту та методологій, які включають критерії сталості.
3) Прогрес - постійний моніторинг та контроль за виконанням проєкту та зобов'язаннями щодо сталого розвитку.
4) Результативність – виконання усіх цілей проєкту, включаючи досягнення цілей екологічної, соціальної та економічної стійкості.
5) Мета - узгодження всіх проєктів з цілями сталого розвитку, такими як зменшення впливу на навколишнє середовище та сприяння соціальній відповідальності.
Використання стандарту Р5 розширює традиційні висновки, включаючи сталий розвиток у всі види діяльності проєкту. Цей підхід спрямований на підвищення життєздатності, іміджу, прибутковості та ефективності організації, а також на реалізацію проєктів, які принесуть користь суспільству на довгі роки.
Аналіз даних стандартів та практик реалізації проєктів з принципами сталого розвитку вказав, що:
1. Соціальна та екологічна відповідальність, а саме впровадження цілей сталого розвитку у проєкт – демонструє відданість екологічній та соціальній відповідальності, при цьому кожен проєкт робить свій внесок у більш справедливе та стійке майбутнє.
2. Інноваційність та конкурентоспроможність – сталі проєкти заохочують інновації та відкривають нові ринкові можливості. Споживачі та партнери віддають перевагу організаціям, які прагнуть до сталого розвитку.
3. Управління ризиками – інтегрованість цілей сталого розвитку допомагає виявляти та пом'якшувати екологічні та соціальні ризики, зменшуючи невизначеність для проєктів.
4. Позитивний вплив – цілі сталого розвитку створюють відчутний позитивний вплив на громади та навколишнє середовище, а кожен проєкт стає відчутним внеском у стале майбутнє.
Отже впровадження в проєктну діяльність принципів сталого розвитку, допомагає у реалізації цілей сталого розвитку, встановлених Організацією Об'єднаних Націй у 2015 році, які є набором із 17 глобальних цілей, спрямованих на викорінення бідності, захист планети та забезпечення процвітання для всіх до 2030 року. Ці цілі охоплюють широкий спектр сфер, від якісної освіти та зменшення нерівності до боротьби зі зміною клімату та сприяння миру та справедливості.
Дотримання цілей сталого розвитку [5] забезпечує значну економію прямих операційних та капітальних витрат за рахунок скорочення витрат матеріалів та енергії, що використовуються для реалізації проєктів. Вони також зменшують схильність до потенційних штрафів і негативних настроїв, які супроводжують недотримання вимог.
Компанії, які застосовують сталі практики, підвищують задоволеність клієнтів і зацікавлених сторін, покращують цінність і репутацію бренду, а також стимулюють попит на більш стійкі процеси та продукти в усьому світі.
Від PRiSM до Green Project Management існують моменти, які відрізняють стале управління проєктами від традиційних методів управління проєктами. Де ла Крус Лопес [6] стверджує, що цілі сталого розвитку повинні бути присутніми на кожному етапі життєвого циклу проєкту.
В управлінні сталим розвитком проєктів (PSM) вони визначають сім основних процесів управління проєктами:
1. Планування управління сталістю проєкту. Основоположним підходом до сталого управління проєктами є розробка плану управління сталим розвитком (SMP). SMP формулює цілі та вимоги до сталого розвитку, встановлені керівником проєкту та зацікавленими сторонами. Він повинен бути застосований до цілей проєкту в плані проєкту та передбачає: методологію управління; внутрішні процедури, методи оцінювання; екологічні сертифікати; наявність консультантів зі сталого розвитку для залучених організацій; рівні відповідності проєкту; проєктні оцінки та непередбачені витрати, а також моніторингова та контрольна діяльність.
2. Створення структури розподілу сталого розвитку. Цілі сталого розвитку не досягаються за допомогою загальної стратегії. Керівник проєкту, розбиває стратегічні цілі на керовані частини протягом усього життєвого циклу проєкту. Існують моделі оцінки, які допомагають у створенні структури розподілу сталого розвитку (SBS). Деякі системи сертифікації, такі як BREAM і LEED, допомагають побудувати SBS на основі аналізу проєкту.
3. Визначення мети сталого розвитку. Кожен проєкт повинен мати чітку мету сталого розвитку, кількісно визначеною (викиди CO2) або якісно (шкала оцінювання BREAM від справедливого до виняткового). Цілі повинні бути реалістичними, але здатні перевершити очікування клієнтів.
Формування цілей є ключовим для управління реалізацією переваг проєкту. Ініціативи зі сталого розвитку часто можуть збільшити витрати, але, чітко визначивши цілі та вигоди, які ви очікуєте отримати від проєкту, ви зможете виміряти рентабельність інвестицій (ROI).
4. Визначення альтернатив проєкту для досягнення поставлених цілей. Важливо відзначити альтернативні методи проєктування продукту або послуги, які дозволять досягти цілей сталого розвитку. Виявлення цих альтернатив допомагає розширити перспективи та дозволяє адаптуватися до майбутніх викликів.
5. Визначення стратегії сталого розвитку. Після того, як керівники проєктів визначають альтернативи, вони можуть порівняти та оцінити альтернативи з існуючими планами та структурами. Звідси керівники проєктів можуть оптимізувати або переглядати плани. Ефективним інструментом є PRiSM (Projects Integrating Sustainability Measure).
6. Реалізація стратегії сталого розвитку. Впровадження стратегії сталого розвитку, передбачає проведення додаткового навчання команди, інвестування в експертизу сталого розвитку.
7. Моніторинг та контроль сталих проєктів. Протягом усього процесу моніторингу та контролю керівники проєктів можуть використовувати індекс сталого розвитку для оцінки поточних умов, потенційних ризиків та змін, які можуть виникнути під час реалізації проєкту. Проводиться оцінка індексу сталого розвитку (SI), який використовується для оцінки та пріоритезації проєктів у портфелі на основі їхньої ефективності та відповідності цілям сталого розвитку. Індекс об'єднує різні критерії, такі як вплив на навколишнє середовище, соціальна відповідальність та економічна життєздатність, в єдину оцінку або рейтинг. У практиці SI застосовують, призначаючи вагові коефіцієнти різним факторам стійкості, а потім оцінюючи ефективність кожного проєкту. віддається пріоритет проєктам, які набрали вищі бали за індексом сталого розвитку. SI гарантує, що портфель оптимізований для сталого розвитку та більш широких цінностей організації.
Управління проєктами в контексті сталого розвитку є невід'ємною складовою сучасної діяльності організацій, що прагнуть не лише досягати своїх стратегічних цілей, але й сприяти формуванню стійкого майбутнього. Інтеграція екологічних, соціальних та економічних аспектів у процеси проєктного менеджменту дозволяє підвищити ефективність проєктів, знизити їхній негативний вплив на навколишнє середовище, а також забезпечити відповідність зростаючим вимогам суспільства та ринку.
Реалізація принципів сталого розвитку у проєктному менеджменті включає широкий спектр завдань, таких як формування екологічно чистих процесів, врахування соціальної справедливості та забезпечення прозорості на усіх етапах життєвого циклу проєкту. Використання сучасних фреймворків, таких як PRiSM та P5, створює чіткі орієнтири для інтеграції принципів сталості у проєктну діяльність, забезпечуючи досягнення довгострокових вигод і мінімізацію ризиків.
Дослідження підтверджують, що сталі проєкти мають позитивний вплив на громади, економіку та екологію. Організації, які впроваджують практики сталого управління, отримують конкурентні переваги, зокрема у вигляді покращеної репутації, підвищення задоволеності клієнтів і зацікавлених сторін, а також оптимізації витрат.
Таким чином, адаптація підходів управління проєктами до вимог сталого розвитку не лише відповідає глобальним викликам, але й сприяє реалізації цілей сталого розвитку, затверджених ООН. Впровадження цих принципів сприяє створенню інноваційних рішень, що задовольняють потреби нинішнього покоління, не ставлячи під загрозу здатність майбутніх поколінь задовольняти свої потреби.
Список літератури:
1. Silvius, A.J. Gilbert; Schipper, Ron P.J. Sustainability in project management: A literature review and impact analysis. Social Business, Volume 4, Number 1, Spring 2014, pp. 63-96(34) DOI: https://doi.org/10.1362/204440814X13948909253866
2. Gordon Scott. What Is ESG Investing? July 30, 2024. Режим доступу: URL: https://www.investopedia.com/terms/e/environmental-social-and-governance-esg-criteria.asp
3. Laith Adel. Sustainable Project Management Explained. October 6, 2021 Режим доступу: URL: https://pmo365.com/blog/sustainable-project-management-explained
4. David Whiteley. Sustainability in Project Management: A Complete Guide. September 11, 2023. Режим доступу: URL: https://pmo365.com/blog/sustainability-in-project-management-a-complete-guide
5. THE 17 GOALS. Department of Economic and Social Affairs. Sustainable Development United Nations. Режим доступу: URL: https://sdgs.un.org/goals
6. María Pilar de la Cruz López,Juan José Cartelle Barros ,Alfredo del Caño Gochi, Manuel Lara Coira. New Approach for Managing Sustainability in Projects. Sustainability and Project Management. 2021, 13(13), 7037 DOI: https://doi.org/10.3390/su13137037
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter