У своїй праці «Політична економія» М.І. Туган-Барановський приділяє багато уваги взаєминам між капіталістами та найманими робітниками. Взаємодія двох сторін виробничого процесу на той час мала яскраво виражений антагоністичний характер. Можливо, це до певної міри пояснює популярність соціалізму в той період. Вчений наголошував на важливій ролі матеріальних стимулів праці, зокрема вказував на залежність продуктивності праці від рівня заробітної плати. М.І. Туган-Барановський стверджував, що «всяка зміна продуктивності праці за інших рівних умов відбивається на рівні заробітної плати» [1, с.90]. А також наголошував на тому, що «збільшення зарплати, поліпшуючи умови існування робітника, збільшує його працездатність та успішність його роботи» [2, с.91]. У своїй праці «Політична економія» науковець підкреслює важливість достатньої оплати праці. Менше уваги приділяється висвітленню інших стимулів, звичних для нас, оскільки на той час саме зарплата була основним мотивом трудової діяльності. І говорити про інші стимули, окрім заробітної плати, часто не доводилося. Щоправда, якщо розглядати сучасні розвиткові країни, то тут у багатьох випадках оплата праці залишається найважливішим стимулом.
Захист трудових прав у той період здійснювався за допомогою робітничих союзів, які виконували дві основні функції – матеріальна підтримка робітників у кризові періоди та організація страйків. Причому останні, на думку дослідника, були двосічним інструментом взаємодії між капіталовласниками та працівниками, оскільки приносили як користь, так і шкоду обом сторонам. Цікаво, що робітничі союзи забезпечували робітникам матеріальну підтримку під час проведення страйків. Туган-Барановський писав, що «серед робітників поширюється думка, що остаточною метою робітничих організацій повинно бути утворення такого ладу, за якого дана організація могла б керувати господарським підприємством відповідного роду – інакше кажучи, щоб вона могла стати власником засобів виробництва» [1, с.112]. Взагалі, ідея передачі прав власності на засоби виробництва робітникам була популярною на той час. Зокрема дослідник описує діяльність тогочасних пайових та акціонерних товариств, які частково дозволяли реалізувати цю ідею. Складається враження, що Туган-Барановський дещо недооцінював роль капіталовласників у господарському процесі, сприймаючи їх як нетрудових учасників ринку. Хоча саме власники підприємств здійснювали початкову організацію процесу і вкладали туди матеріальні та нематеріальні ресурси. Схоже, науковець також обстоював ідею суспільної власності на засоби виробництва, яка на сьогодні не настільки популярна, проте має своїх прихильників. До певної міри тогочасна поширеність соціалістичних ідей була відповіддю на незадовільні, а інколи й нестерпні умови праці. Туган-Барановський характеризував основні етапи розвитку робітничих союзів та наголошував на тому, що вони поступово втрачали радикальність та ставали менш згуртованими.
Загалом, можна виділити два основні тогочасні стимули праці, які висвітлив у своїй праці Туган-Барановський, - це заробітна плата та відчуття належності до колективу. Причому колективом тут можна вважати робітничі союзи, які могли охоплювати робітників різних підприємств. Дослідник зазначає, що «інтереси окремого робітника захищаються спільними силами більш-менш численної робітничої групи» [1, с.114]. Відчуття підтримки колег дозволяло робітникам бути більш упевненими в обстоюванні власних прав. Цікаво, що наявність до певної міри схожих об’єднань не втратила своєї актуальності й сьогодні. Захист трудових прав здійснюється, зокрема і через профспілковий рух. Для України це менш характерно, проте в інших країнах діяльність профспілок істотно впливає на учасників господарського процесу.
Гірняк О.М., досліджуючи науковий доробок М.І. Туган-Барановського, зокрема питання трудової мотивації, пише, що «підвищення продуктивності праці, зазначає Туган-Барановський, сприяє зростанню зарплати і прибутків, створює тотожність інтересів. І, навпаки, рівень зарплати впливає на рівень продуктивності праці робітників. Отже, ми з достовірністю можемо стверджувати, що доктрина зарплати М.І. Туган-Барановського є складовою його теорії мотивації» [2, с.198]. Варто зазначити, що досягнувши певного рівня, продуктивність праці за інших рівних умов не зростатиме, незважаючи на підвищення заробітної плати. Тому на допомогу сучасному роботодавцю приходять інші матеріальні та нематеріальні стимули. Проте період, описаний Туган-Барановським, характеризувався такими соціально-економічними умовами, що заробітна плата справді була основним мотивом діяльності, хоч і не єдиним. Для тогочасних робітників, як і для багатьох сучасників, важливою була належність до колективу. Сьогодні це може бути приналежність до певної компанії чи установи, а тоді важливим було бути частиною робітничого союзу.
Список літератури:
1. Туган-Барановський М.І. Політична економія. Прага : Український громадський видавничий фонд, 1927. 185 с.
2. Гірняк О.М. Мотивація праці у спадщині М. Туган-Барановського, її сучасний розвиток і практичне застосування. Наукові записки. 2016. № 2 (53). С. 198 – 204.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter