Для осушувальних систем півночі Волинської області, які побудовані 50-70 років тому, в сучасних умовах важливо визначитись із напрямком їх використання із метою оптимізації користування цими ресурсами та уникнення поширення негативних екологічних деградаційних явищ.
Об’єкт досліджень - осушувані угіддя Ковельського району Волинської області. Предметом дослідження було виявлення кількісної та якісної оцінки сучасного агроекологічного стану осушуваних земель регіону та шляхи покращення ситуації.
Мета роботи - встановлення сучасного стану ґрунтів меліоративних систем в умовах Ковельського району Волинської області з метою визначення напрямку їх подальшого використання.
Завдання досліджень передбачало дослідити особливості сучасного стану ґрунтів меліоративних систем Ковельського району Волинської області; провести агроекологічну індексацію гідроморфних ґрунтів досліджуваного регіону та проаналізувати можливі способи оптимізації поводження із осушеними масивами на основі проведеної оцінки.
Загальна площа земель Волинської області складає 2014,4 тис.га, в тому числі сільськогосподарські угіддя займають 1067,2 тис.га, або 53% усіх земель. Значна частка серед них – осушені масиви. Найбільше таких земель в складі Ковельського району у заплавах річок Прип’яті, Стоходу, Стиру, Турії та інших [3, c.69].
На рівень 2001 року, коли фактично меліоративні роботи повністю завершились, в області було осушено 416,6 тис.га, причому найбільшими площами осушуваних земель володіє Ковельський район - 210,6 тис.га [1, c.259]. Питома вага осушуваних земель у сільському господарстві району складає у середньому 40-60%.
В процесі дослідження спостереження здійснювались на основних еталонних осушувальних системах, які розташовані у межах сучасного Ковельського району, а саме Верхньо-Прип`ятській та Копаївській. Крім того, для порівняння порівнювались характеристики ґрунтів у межах Горківської, Коростенської і Цирської системи розташованих у Камінь-Каширському районі області.
В кінці 90-х рр. з метою проведення еколого-агрохімічної паспортизації полів та земельних ділянок була розроблена і впроваджена методика еколого-агрохімічної оцінки ґрунтів. Однак, певним недоліком методу є те, що бальна оцінка ґрунту не несе інформації про те, що саме є причиною низької оцінки – природні властивості ґрунту, низький рівень окультуреності чи певний антропогенний вплив.
В процесі дослідження було проведено порівняння середніх значень індексів за основними осушеними ґрунтами Ковельського району Волинської області. Відсоток різниці між агрохімічним та еколого-агрохімічним балом коливається для різних типів ґрунтів в досить широких межах – від 0 до 10,25 %., а найвищими значеннями агрохімічного балу характеризуються осушені дернові глейові карбонатні ґрунти [2, c.104].
У практиці експлуатації осушувальних систем для нормального їх функціонування необхідно регулярно проводити ряд робіт, які дозволяють підтримувати їх працездатність. Низька ефективність використання меліорованих земель спричинена деградацією ґрунтового покриву і частини прилеглих до них земель, а також перетворенням окремих осушуваних територій в перелогові масиви, які заростають дикорослою трав’яною рослинністю і кущами.
Якщо із меліоративним фондом, який відносяться до міжгосподарських меліоративних систем, ще за допомогою державного фінансування поки що в-основному вдається утримувати об’єкти осушувальних систем у відносно задовільному стані, то для внутрішньогосподарських осушуваних систем, які б мали утримуватись за рахунок землевласників, за останні десятиріччя практично нічого не робилось.
Досвід багатьох країн світу свідчить про те, що в країнах, які мають значні площі осушуваних земель, постійно проводиться оцінка меліоративного фонду. При цьому доцільно використовувати методику і алгоритм вирішення послідовності дій щодо можливого використання осушуваних земель – чи проводити ремонтні та експлуатаційні роботи і в подальшому ефективно використовувати осушені землі за їх призначенням, чи проводити заходи із ренатуралізації, тобто відновлення боліт. Після встановлення напрямку подальшого використання осушуваних масивів вирішуються методи досягнення бажаного результату.
ЛІТЕРАТУРА
1. Бондарчук С.П.., Бондарчук Л.Ф. Агроекологічна характеристика та оцінка сучасного стану осушуваних торфових ґрунтів Поліської частини Волинської області // Зб. наук. праць Подільського державного аграрно-технічного університету. – Спецвипуск. – Кам’янець-Подільський: ПДАТУ, 2010. – С. 258-260
2. Бондарчук С.П, Бондарчук Л.Ф., Матюк М. М. Способи оптимізації агроекологічного стану осушуваних земель в умовах Ковельського району Волинської області/ Збірник Міжнародної науково-практичної конференції «Моніторинг ґрунтів: пріоритети досліджень для сприяння відновленню України». Київ, 2023. с. 103-104.
3. Ґрунти Волинської області [Текст]: Монографія/ [М.Й. Шевчук, М.І.Зінчук, П.Й.Зіньчук та ін.]; за ред.д.с.-г.н., професора М.Й.Шевчука. – 2-ге вид., переробл. і доповн. –Луцьк: Вежа-Друк, 2016. – с. 69-70.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter