Люди часто використовують цифрові технології для таких речей, як спілкування, обмін інформацією, навчання, здійснення покупок, робота, віддалена робота. У цей період цифрові пристрої стали більш інтенсивно використовуватися студентами та викладачами.
Через умови пандемії багато країн почали надавати дистанційну освіту, тим самим розширюючи використання цифрових технологій. За даними Юнеско (2020р.) пандемія COVID-19 змусила закрити школи в 191 країні та вплинула на щонайменше 1,5 мільярда учнів і 63 мільйон вчителів початкової та середньої школи [3].
За роки незалежності України питання дистанційної форми навчання ніколи не було настільки актуальним, як зараз. Раніше необхідність тимчасового переведення на дистанційне навчання виникало лише у виняткових випадках, таких як епідемії (наприклад, свинячого грипу), і сприймалася виключно як вимушений захід, спрямований на запобігання поширенню захворювань.
В умовах воєнного стану в країні студенти вимушені вже тривалий час знаходитись в дистанційному форматі навчання. Цифрові технології, безумовно, стали важливим інструментом, що дає змогу продовжувати освітній процес, незважаючи на всі складнощі. Вони відкривають безліч можливостей, а саме це: можливість швидкого пошуку та обробки корисної інформації; це доступність до освітніх платформ та онлайн-курсів, а також можливість пошуку нових друзів, спілкування через соцмережі тощо.
Але разом із тим, цифрове середовище несе і серйозні ризики. Тривале перебування в онлайн-просторі не тільки понижує рівень живого спілкування, а й створює тиск на психіку. У результаті у студентів дедалі частіше проявляються ознаки емоційного вигорання, такі як відчуття виснаження, зниження мотивації та навіть погіршення психічного здоров'я.
Емоційне вигорання – це серйозний стан, який проявляється у фізичному та психічному виснаженні внаслідок стресу та перевтоми [2].
Основними чинниками, що проявляються у студентів під час дистанційного навчання та сприяють емоційному вигоранню, є: відсутність живого спілкування та брак взаємодії з однокурсниками та викладачами, що призводить в свою чергу до відчуття ізоляції та самотності у студентів. Ізоляція і «спілкування через екран» через деякий час може призвести до виникнення причини погіршення комунікативних навичок, коли у молоді виникають проблеми вести діалог зі своїми одногрупниками, справлятися з конфліктами або демонструвати свої емоції. Бо, в більшості випадків в них вже є залежність від месенджерів, де відсутня здатність показу своїх реальних емоцій, жестів, міміки.
Ще одним чинником емоційного вигорання є розмиття меж між навчанням і відпочинком. В процесі домашнього навчання виникає одне й те саме середовище де відбувається: процес навчання, відпочинок та сон у студента.
Тиск виконати всі завдання «в будь який час» через доступність онлайн платформ збільшує тривогу у студента, і як наслідок відбувається перевтома, зниження продуктивності та емоційне виснаження через думки про те, що відпочинок удома не сприймається студентом повноцінно, бо це є простором навчання. До прикладу студент, що може одночасно знаходитись на онлайн-лекції, сидячи на ліжку, і робити лабораторну на кухонному столі – демонструє зниження його концентрації і збільшує втому. У молоді виникає низький рівень мотивації щодо навчання, через онлайн формат, який обмежує різноманітність у навчальній діяльності. Заняття перетворюються на механічне прослуховування лекцій або виконання завдань, що знижує інтерес. Студенти зазначають, що прослуховування онлайн лекції без увімкненої камери або обов'язкової участі стає «фоном», а інформація не запам'ятовується.
Таким чином, вигорання є поширеною проблемою сучасності, яка суттєво погіршує якість життя. Університети, розуміючи важливість профілактики емоційного вигорання, активно працюють над поверненням студентів в освітній процес і займаються відновленням втраченого зв'язку через комбінування онлайн форми зі змішаною формою навчання. Таким чином, у студентів з’являється можливість не тільки відвідувати пари, відновити живе спілкування з групою та викладачами, а й більшої взаємодії з навчальним матеріалом, який можна застосувати на практиці. Це, своєю чергою, сприяє поліпшенню їхнього емоційного стану, зниженню почуття ізоляції та підвищенню мотивації до навчання.
Сам студент повинен також усвідомити те, що він може допомагати собі покращити емоційний стан, через практику «цифрового детоксу», коли на кілька годин обмежить користування гаджетами та присвятить час на медитацію, спортивні вправи, інтелектуальні ігри або навіть просто спілкування з друзями на свіжому повітрі[1].
Список літератури
1. Вправи та техніки для подолання синдрому вигорання [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://cusu.edu.ua/ua/psykholohichna-dopomoha/14721-emotsiine-vyhorannia-u-studentiv-iak-vchasno-pomityty-ta-poperedyty
2. Від болю в м’язах до перепадів настрою: 4 ознаки емоційного вигорання вигорання [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://mentoly.com.ua/blog/burnout
3. Journal of Learning and Teaching in Digital Age, 2022, Vol 7(1),P. 90-98. DOI: 10.53850/ joltida.958039 Режим доступу https://files.eric.ed.gov/fulltext/EJ1330919.pdf
|