Соціально-психологічна підтримка вразливих категорій сімей з дітьми є одним із ключових завдань сучасного суспільства, особливо в умовах соціально-економічних і політичних трансформацій, які переживає Україна. Посилення кризових явищ, таких як збройний конфлікт, вимушене переселення осіб, зростання бідності та безробіття, призвели до збільшення кількості сімей, які потребують особливої уваги та допомоги. У таких умовах діти стають найбільш вразливою групою, чий добробут безпосередньо залежить від рівня підтримки сім'ї.
Відповідно до Закону України «Про соціальні послуги» від 17.01.2019 №2671-VIII, вразливі групи населення – особи/сім’ї, які мають найвищий ризик потрапляння у складні життєві обставини (СЖО) через вплив несприятливих зовнішніх та/або внутрішніх чинників (вразливі категорії населення): ВПО, неповнолітні одинокі матері, малозабезпечені сім’ї з дітьми, які втратили можливість виконувати свій виховний вплив через певні обставини, сім'ї, де зафіксовані випадки насильства або залежності, тощо [1].
Станом на 22 жовтня 2024 року в Україні офіційно зареєстровано 4 646 735 внутрішньо переміщених осіб. Серед них 59,9% – це жінки (2 782 325), 40,1% – чоловіки (1 864 410 осіб). Окрім цього, серед внутрішніх переселенців близько 906 тисяч дітей [2].
Вимушено переміщені сім'ї/біженці – ті, хто втратив житло і був змушений переїхати через військові дії. Основними проблемами з якими стикається така сім’я є: втрата дому, роботи, звичного соціального середовища. Сім'ї стикаються з необхідністю адаптації до нових умов життя, часто в інших регіонах або країнах, де відсутня підтримка з боку родичів або знайомих. Це супроводжується фінансовими труднощами, стресом, відчуттям невпевненості в майбутньому.
Психологічними наслідками для дітей стає страх, тривожність, порушення сну, складнощі в адаптації. Особливо гостро це проявляється у підлітків, які втрачають соціальні зв'язки і стикаються з проблемами самоідентифікації.
Соціальні послуги мають ціль мінімізувати негативні наслідку СЖО та намагатись подолати СЖО у осіб, які звертаються за допомогою до служб.
Психологічна підтримка, яка може бути проведена для сімей це консультації для батьків і дітей, створення кризових центрів для роботи з травматичними наслідками. Фахівці працюють із сім'ями індивідуально і в групах, допомагаючи справлятися з тривожністю, страхами і посттравматичним стресовим розладом. Для дітей часто організовуються арт-терапія, групові заняття та тренінги із соціальної адаптації. Юридично надається допомога в оформленні статусу ВПО, у відновленні загублених документів, підтримка в питаннях отримання соціальних виплат і компенсацій. Соціальні працівники допомагають сім'ям та супроводжують їх під час звернення в державні органи, консультують з правових питань і надають допомогу в захисті їхніх прав[3].
Малозабезпечені сім'ї – сім'ї з низьким рівнем доходу, які зазнають труднощів у задоволенні базових потреб. Основною проблемою в такій сім’ї є брак коштів на харчування, одяг, освіту та медичне обслуговування. Такі сім'ї часто живуть в умовах хронічного стресу, що негативно позначається на їхньому психоемоційному стані..
Багатодітні сім'ї – батьки, які виховують трьох і більше дітей, часто стикаються з фінансовими та організаційними проблемами. Основні труднощі з якими стикається родина це забезпечення всіх дітей якісним харчуванням, освітою та медичною допомогою. Батьки часто зазнають емоційне та фізичне вигорання , оскільки навантаження значно перевищує їхні ресурси. Діти в таких сім'ях можуть відчувати брак індивідуальної уваги, що впливає на їхню самооцінку та емоційний розвиток. Тому надається допомога у розв'язанні конфліктів, що виникають через перевантаженість батьків, і підтримка дітей, які можуть почуватися «забутими» у великій родині.
Сім'ї, які постраждали від насильства або залежності – потребують реабілітації та роботи з професійними психологами. Основною проблемою є травматичні наслідки для всіх членів сім'ї, особливо для дітей, які можуть розвивати порушення прив'язаності, тривожні розлади і навіть посттравматичний стресовий розлад (ПТСР). Такі сім'ї часто уникають звернення по допомогу через страх стигматизації або погроз з боку агресора.
Роль соціальних служб в такому випадку включає в себе: створення центрів для жертв насильства; проведення програм реабілітації для дітей і дорослих; робота з агресорами, спрямована на запобігання повторенню насильства.
Ефективна робота соціальних служб допомагає не тільки розв'язувати поточні проблеми цих сімей, а й запобігати їхньому посиленню в майбутньому. Для цього необхідне посилення координації між різними структурами, розвиток спеціалізованих програм, а також підвищення обізнаності суспільства про потреби вразливих категорій. Інвестуючи в підтримку сімей та дітей сьогодні, держава створює міцний фундамент для соціального та економічного розвитку України в майбутньому.
Список використаних джерел
1. Про соціальні послуги: Закон України від 17.01.2019 № 2671-VIII. Відомості Верховної Ради України. 2019. № 20. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2671-19#Text (дата звернення: 15.12.2024)
2. Скільки в Україні ВПО і де найбільше ВПО: статистика за областями [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://bahmut1571.com.ua/news/skilky-v-ukrayini-vpo-i-de-najbilshe-vpo-statystyka
3. Мельник Л.А., Волинець Л.С. Психосоціальна допомога внутрішньо переміщеним дітям, їхнім батькам та сім’ям з дітьми зі Сходу України : посіб. для практиків соціальної сфери / Мельник Л.А. та ін. ; за ред. Волинець Л.С. – К. : ТОВ «Видавничий дім «Калита», 2015. – 68 с.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter