Однією із значимих архітектурних пам’яток України, яка знаходиться у Тернопільській області, є замок у м. Скалат. Він цікавий своєю історією, перебудовами, роллю в суспільно-політичному і культурному житті українських земель XVII–ХХІ ст. Історія цього мурованого об’єкта культурної спадщини нараховує більше чотирьох століть. Під впливом історичних подій архітектурна монументальність оборонної споруди неодноразово змінювалася. Замок часто переходив від одних власників до інших, які, стараючись відбудувати його, зробити придатним для проживання і в той же час зберегти його оборонну функцію, вносили свої корективи у зовнішній вигляд будівлі. У XXI ст. Скалатський замок є пам’яткою архітектури національного значення, входить до складу національного заповідника «Замки Тернопілля», має значну туристичну привабливість і чітко окреслені перспективи актуалізації, розвитку і подальшого ефективного використання.
Нині Скалатський замок належить до замків «регулярного» типу [2, с. 378]. Архітектор В. Вечерський пише, що замок квадратний у плані. Орієнтований точно за сторонами світу. Має чотири наріжні п’ятигранні башти, виготовлені з каменя-пісковика. Всі башти ідентичні за формою і конструкцією. Вони чотириярусні, на цоколі-підвалі, покриті високими черепичними дахами. Перший і другий яруси, крім круглих і квадратних бійниць, мають також характерні для подільських замків три частинні бійниці, а третій ярус має машикулі (франц. Machicoulis, від середньовічного французького сполучення «mache-col» - «бий у шию») – оборонний елемент верхніх ярусів середньовічних фортифікацій, що прийшов на заміну гурдиціям (підсябиттям). Застосовувавалися протягом XIV–XVI т.. у фортецях Європи та Близького Сходу. Призначались для захисту т. то оборонних мурів, де утворювались мертві зони, недосяжні для обстрілу з бійниць). Бійниці четвертого ярусу – ключовидні. Вхід у льох під кожною баштою влаштовано через довгий тунель із замкового двору. Три таких входи збереглися донині [2, с. 378–379].
В останні два десятиріччя архітектурна пам’ятка у Скалаті стала предметом детального вивчення, збереження та актуалізації [5, с. 57–58]. У 2006–2008 рр. ДП «АОСУ Подільська археологія» Інституту археології НАН України на замовлення Національного заповідника «Замки Тернопілля» проводило археологічні дослідження замку [3, с. 48–49]. У результаті археологічних розкопок було виявлено і уточнено чимало фактів з історії замку періоду Середньовіччя, доведено, що територія навколо замку була заселена дуже давно . Було також доведено, що мурований замок XVII т.. побудований на місці більш раннього замку, який розташовувався на земляних насипних валах [4]. Тоді ж було прийнято рішення в одній із веж відкрити музей (на той час уже було зібрано понад 100 музейних предметів), а в іншій – готель. Постало стратегічне завдання, яке вимагало фінансів і часу: відтворення цілісного образу скалатської твердині. У науковців визріла концепція відновлення всього замкового комплексу з обов’язковим збереженням усіх відбитків історичних епох, в які функціонував та нині функціонує замок. Дослідники наголошують, що у концепції враховано практичне застосування заново відбудованих споруд під музейні експозиції, екскурсійне бюро, готель, кафе та інші елементи туристичної інфраструктури [1, с. 307].
До 500-річчя Скалата у замку було відкрито чотири експозиції та підземелля. На 2022 р. проведено низку реставраційних робіт та відкрито ще дві експозиції у вежах.
Отже, споруди оборонного типу у Середньовіччі зводили для захисту від ворожих набігів, оборони великих феодалів від народного гніву, а також для захисту від частих нападів феодів-сусідів. Потреба в обороні краю з кожною наступною епохою видозмінювала архітектурне обличчя оборонних будівель, у тому числі замків. З роками на місці давніх дерев’яно-земляних укріплень з’являлися кам’яні твердині княжих резиденцій і палаців, а згодом – укріплені династичні замки і садиби господарів того чи іншого краю. У період пізнього Середньовіччя оборонну функцію в українських землях виконували не лише замки й фортеці, а й т. то чисельні церкви і монастирі. У XVI–XVII т.. кам’яні споруди – замки і монастирі – остаточно витіснили дерев’яні оборонні будівлі попередніх епох.
Список літератури
1. Бордун О. Ю., Білоус С. В. Використання зарубіжного досвіду для розвитку замкового туризму України. Замковий туризм Тернопільської області: проблеми та перспективи розвитку: матеріали Міжнар. наук.-практ. конф., 4 травня 2012 р. / редкол.: О. В. Застаецька, І. Г. Смиронов та ін. Тернопіль : ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2012. С. 136–142.
2. Вечерський В. В. Фортеці й замки України. Київ : Науково-дослідний інститут пам’яткохоронних досліджень, 2011. 664 с.
3. Катрусяк, В. З історії фортеці в місті Скалаті: історична регіоналістика. Історія в шк. України. 2009. № 7–8. С. 47–49.
4. Звіт архітектора Юрія Вербовецького про реалізацію проекту реставрації та пристосування замку в м. Скалаті, розробленого на підставі: реставраційного завдання, архівних та іконографічних матеріалів, матеріалів архітектурно-археологічних досліджень та архітектурних обмірів оборонних споруд (башт та оборонних стін), виконаних інститутом «Укрзахідпроектреставрація», що у м. Львові, у 1988 р. та 1990 р.; матеріалів нових архітектурно-археологічних та археологічних досліджень, проведених авторами проекту та дочірнім підприємством «Подільська археологія» м. Тернопіль у 2007; архітектурних обмірів відкритих у 2007 р. нових фрагментів пам’ятки (пивниць Східної та Північної башт, фрагменту підземного ходу та ін.) та схематичних обмірів фундаментів палацу, двоповерхової будівлі офіцин; матеріалів натурних візуальних досліджень. 2012 р. 11 арк.
5. Ягодинська М., Строцень Б. Замки Тернопільщини. Харків : Фоліо, 2018. 91 с.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter