Серотоніновий синдром (СС) виникає через підвищену активність серотоніну в центральній і периферійній нервовій системі, що може призвести до серйозних наслідків для здоров’я [1]. Виникнення цього синдрому часто стає результатом терапевтичного застосування серотонінергічних препаратів або їх передозування, а також взаємодії між кількома такими засобами. Ранні симптоми СС можуть бути неочевидними, що ускладнює діагностування та лікування. Своєчасне розпізнавання СС має критичне значення для запобігання серйозним ускладненням, таким як порушення серцево-судинної та нервової діяльності, що можуть призвести до летального результату. Актуальність цієї проблеми зростає на фоні широкого застосування серотонінергічних препаратів для лікування різних захворювань, включаючи депресії, тривожні розлади та інші психічні розлади [2-4].
Оскільки СС може виникати навіть при терапевтичних дозах лікарських засобів, важливо звертати увагу на потенційні ризики, особливо при застосуванні множинних медикаментів, які можуть взаємодіяти між собою. Враховуючи зростання використання таких препаратів, діагностика та профілактика СС набувають важливості для зниження випадків важких ускладнень та підвищення безпеки лікування. Існує думка, що основними клінічними проявами СС є нейром’язова збудливість, автономна дисфункція та зміни психічного стану, які спостерігаються у пацієнтів на фоні нової або зміненої серотонінергічної терапії. Своєчасне клінічне розпізнавання і лікування є критично важливими для запобігання значній захворюваності [4]. Деякі автори стверджують, що клінічні прояви СС варіюють від легких до тяжких форм, найчастіше СС проявляється неврологічними, вегетативними та психічними симптомами, серед яких домінують гіперрефлексія, тремор, м’язові скорочення, збудження та сплутаність свідомості [2,5]. Дослідники вказують, що тяжкі випадки потребують невідкладної медичної допомоги через ризик летального наслідку [5].
Деякі науковці акцентують увагу на складності діагностики СС, оскільки його симптоми можуть нагадувати інші стани, зокрема, нейролептичний злоякісний синдром. Автори зауважують, що СС характеризується швидким розвитком симптомів після застосування тригерного препарату, що є ключовим діагностичним критерієм [6]. У токсикологічних та психіатричних центрах клінічна картина зазвичай більш виражена через передозування або отруєння серотонінергічними препаратами. В інших клінічних умовах, де СС розвивається при терапевтичних дозах ліків, його симптоматика може бути менш специфічною та мати різний ступінь вираженості [2].
Група авторів на чолі з E.J.C. Dunkley зробила аналіз даних усіх пацієнтів, які потрапили до токсикологічної лікарні “Hunter Area” і розробила клінічні критерії токсичності серотоніну по Хантеру (вегетативні ознаки, нервово-м`язові зміни та зміни психічного статусу), які є найбільш чутливими для діагностики СС. Основні симптоми СС: клонус (індукований або спонтанний), агресивна гіперрефлексія та гіпертермія в поєднанні з вживанням серотонінергічних препаратів [7].
Аналіз випадків СС показав, що своєчасне припинення вживання серотонінергічних препаратів у поєднанні з підтримувальною терапією забезпечує позитивний прогноз. Проте в тяжких випадках, коли гіпертермія перевищує 41°C, необхідне агресивне охолодження тіла та седація бензодіазепінами [3]. Симптоматика СС тісно пов’язана з фармакокінетичними та фармакодинамічними поліморфізмами, які призводять до збільшення доступного серотоніну або його сигналізації через специфічні рецептори [1].
Отже, можна стверджувати, що вивчення СС та його клінічних проявів є важливим аспектом сучасної медицини, оскільки цей синдром може виникати при застосуванні серотонінергічних препаратів навіть в терапевтичних дозах. Оскільки СС є потенційно смертельним і потребує своєчасного виявлення та лікування, підвищення обізнаності медичних працівників та пацієнтів про цю проблему є надзвичайно важливим для запобігання серйозним ускладненням. Аналіз сучасних досліджень підтверджує, що СС часто викликається взаємодією декількох серотонінергічних препаратів або їх передозуванням, тому особливо важливо виявляти симптоми на ранніх стадіях. Використання відповідних методів діагностики та лікування може значно знизити ризики для здоров'я пацієнтів. Враховуючи зростання використання таких препаратів у лікуванні різноманітних психічних захворювань, питання попередження та лікування СС набуває все більшої актуальності. Подальші дослідження щодо механізмів розвитку СС, а також удосконалення методів його діагностики та терапії, є необхідними для покращення результатів лікування та зниження рівня летальності серед пацієнтів.
Список літератури
1. L. R Poian, S. Chiavegatto. Serotonin Syndrome: The Role of Pharmacology in Understanding Its Occurrence. Cureus. 2023. Vol. 15(5), P. 1-17. DOI: 10.7759/cureus.38897
2. Sanjay Prakash, Chetsi S Shah, Anurag Prakash. Serotonin syndrome controversies: A need for consensus. World J. Crit. Care Med. 2024. Vol. 13(2). DOI: 10.5492/wjccm.v13.i2.94707
3. S. Maitland, M. Baker. Serotonin syndrome. Drug Ther. Bull. 2022. Vol. 60(6), P.88-91. DOI: 10.1136/dtb.2021.000032
4. N. Mikkelsen, P. Damkier, Sidsel Arnspang Pedersen. Serotonin syndrome-A focused review. Basic & Clinical Pharmacology & Toxicology. 2023. Vol. 133, P.124-129. DOI: 10.1111/bcpt.13912
5. Serotonin Syndrome Leslie V. Simon, Tyler J. Torrico, Michael Keenaghan. 2024. Bookshelf ID: NBK482377
6. U. Werneke, F. Jamshidi, D.M. Taylor, M.Ott. Conundrums in neurology: diagnosing serotonin syndrome - a meta-analysis of cases. BMC Neurology. 2016. Vol. 16(1). DOI: 10.1186/s12883-016-0616-1
7. E.J.C. Dunkley, G.K. Isbister, D. Sibbritt, A.H. Dawson, I.M. Whyte. The Hunter Serotonin Toxicity Criteria: simple and accurate diagnostic decision rules for serotonin toxicity. An International Journal of Medicine. 2023. Vol. 96 (9), P. 635–642. DOI: 10.1093/qjmed/hcg109
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter