Глобалізаційні процеси в освіті, євроінтеграційне спрямування розвитку української системи освіти, перманентна модернізація освітніх процесів потребують нової генерації педагогів. здатних постійно оновлювати свої фахові знання, удосконалювати професійні якості, набувати соціальний досвід, тобто діяти в системі неперервної освіти. Тому одним із можливих шляхів вирішення проблеми у контексті становлення педагога нового типу – фахівця, який не обмежується власним досвідом, а здатний швидко реагувати на суспільні зміни, коригувати власну професійну діяльність, є використання засобів неперервної освіти. Традиційна формальна освіта в умовах сьогодення не спроможна задовольнити професійні потреби педагогів. Цю функцію виконує самоосвіта й неформальна освіта, які є додатковими засобами для педагога в його як особистісно-професійному розвитку, так і в його професійній самореалізації.
Одним з інноваційних підходів до професійного розвитку педагогів є коучинговий. Коучинг як технологія професійного розвитку активізує процеси, які дають можливість учителям усвідомлювати свої життєві та професійні цілі, розвивати уявлення про себе як суб’єкта професійної діяльності й орієнтований на самотворення і саморозвиток [1]. Педагогічний коучинг має в своїй основі механізм спрямованого саморозвитку і базується на принципі «навчання через дію» [2, с. 6].
Коучинг дає можливість розкрити потенціал педагога, виявити нереалізовані його ресурси. Як слушно зауважує О. Відлацька, «коучинг вивчає закономірності, механізми та способи створення передумов для максимального саморозкриття потенціалу особистості чи колективу, включно із професійним самоусвідомленням чи лідерством, самовдосконаленням і саморегуляцією» [2, c. 5-6].
У науковій літературі поняття «коучинг» визначається як особливий вид взаємодії, діалогу, в якому фахівець допомагає людині самостійно визначити і сформулювати свої життєві і професійні цілі й устремління, зосередити увагу на саморозвитку. «Коучинг – це – «Хочу!» – «Можу!» – «Вірю!» – «Роблю!» – «Маю результат!»» [3, c. 85]. Адже методологія коучингу базується на постулаті, що людина володіє величезним потенціалом, який не реалізується повною мірою. Коучинг допомагає в педагогічній діяльності наблизитися до своїх потенційних можливостей і досягнути у ній вершин професіоналізму.
Коучинг є ефективним методом науково-методичного супроводу професійного розвитку педагогів, мистецтвом сприяння їхньому навчанню і розвитку, підвищенню результативності професійної діяльності. Виокремлюють різні види педагогічного коучингу: адміністративний, життєвий, індивідуальний, ситуативний, транзитивний і коучинг проєктів. В освітній практиці використовують такі методи педагогічного коучингу: метод емоційного стимулювання, метод проєктів, метод конкретних ситуацій, метод створення ситуацій пізнавальної дискусії, «Мозаїка».
Коучинг орієнтований на розвиток умінь самоаналізу власної професійної діяльності, рівня сформованості професійно значущих рис і якостей. Цьому допомагають спостереження, використання діагностичних методик і опитувальників.
Завдання коуча полягає у створенні особливого акмеологічного середовища, творчої атмосфери довіри та готовності педагога прийняти себе, розкрити свій потенціал і прийняти виклики для самозмінювання задля досягнення життєвого/професійного успіху. Для реалізації означеного коучу важливо виявити сильні і слабкі аспекти особистості педагогів, допомогти кожному сформулювати свою проблему, самостійно визначити оптимальний шлях досягнення поставленої мети з урахуванням професійних труднощів чи бар’єрів. Цьому сприяють технології фокусування уваги, активного слухання, цілеспрямованого альянсу та ін.
Коучин не пропонує набір готових рішень чи інструментальних технологій, а допомагає педагогу чітко структурувати алгоритм планування прийняття рішення з використанням технологій моделювання, сформулювати і вибрати стратегію самозмін з орієнтацією на розкриття творчого потенціалу і самоактуалізаційні трансформації. Завдання коуча не намагатися змінити педагога, а розкрити його життєвий потенціал, не давати готових порад, а допомогти знайти оптимальні власні рішення важливих життєвих і професійних проблем, визначити власну індивідуальну траєкторію особистісно-професійного зростання, взяти на себе відповідальність за досягнення успіху в житті і педагогічній діяльності, сприяти формуванню акмесинергетичної позиції.
Отже, коучинг є важливим інструментом, що сприяє розвитку мотивації, стимулюванню мислення, мобілізації внутрішніх ресурсів і розкриттю внутрішнього потенціалу педагога в координатах його життєвої і професійної успішності, самотворення і саморозвитку.
Список літератури:
1. Мешко Г.М, Мешко О.І. Управління професійним розвитком учителів у закладі загальної середньої освіти. Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: «Педагогіка. Соціальна робота». Ужгород: Ужгородський нац. університет, 2023. Вип. 1(52). С. 110-114.
2. Відлацька О. Педагогічний коучинг як технологія професійного розвитку керівника гуртка в системі позашкільної освіти: методичний посібник. Кам’янець-Подільський, 2018. 54 с.
3. Сидоренко В.В. Положення «Про педагогічний коучинг в системі післядипломної освіти». Донецьк: Витоки, 2018. 63 с.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter