Формування національної свідомості та ідентичності у здобувачів вищої освіти є аспектом освітнього процесу в Україні. В умовах глобалізації та інтеграції країни у міжнародні спільноти збереження та розвиток національної ідентичності набуває ще більшої важливості. Виховання патріотизму, шанування традицій, культури, мови та історії своєї країни є основою для становлення зрілих громадян, які усвідомлюють своє у розвитку держави та готові брати на себе відповідальність за її роль у майбутньому.
1. Роль історії та культури у формуванні національної свідомості
Історія та культура є основними компонентами, через які формується національна свідомість. Знання про важливі історичні події, національних героїв, боротьбу за незалежність, а також культурна спадщина створюють у здобувачах освіти своє почуття гордості за народ. Вивчення історії України має включати не лише традиційні етапи розвитку країни, але й аналіз конкретних історичних постатей, явищ і процесів, які формували національну свідомість у різні періоди кожному, для сучасних здобувачів освіти важливо розуміти значення таких подій, як помаранчева революція, Революція гідності, а також агресія росії в Україні. Такі теми формують у молоді здатність до критичного мислення.
Крім історичних аспектів, випускається і закладена культурна традиція. Вивчення народних пісень, обрядів, свят та звичаїв дозволяє здобувачам вищої освіти глибше усвідомити своє культурне коріння та значення української культури у світі. Залучення здобувачів освіти до національних свят, таких як День Незалежності, День Конституції, свята, пов’язані з релігійними та народними традиціями, допомагають студентам формувати позитивне ставлення до свого національного спадку.
2. Мова як основа національної ідентичності
Мова є не тільки засобом комунікації. Особливу увагу слід приділяти літературі рідною мовою, що є не тільки предметом навчання, але й потужним виховним інструментом. Вивчення творів українських класиків – Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, Василя Стефаника, а також сучасних письменників – сприяють формуванню в учнів почуття національної гордості. Літературні твори, що розкривають українські національні мотиви, є засобом передачі важливих моральних та етичних цінностей, що укріплюють національну ідентичність.
3. Патріотичне виховання через практичну діяльність
Актуальні проблеми національно-патріотичного виховання в закладах вищої освіти. Мета виховного процесу розкрити сутність патріотизму. Акцентувати формування цінного ставлення особистості до Батьківщини, держави, нації, готовності до захисту національних інтересів, незалежності України, здійснення патріотично-формуючого підходу в навчальний та позаурочний час, а також організацію громадянської діяльності студентів у вищих закладах та громадах.
Становлення системи патріотичного виховання особистості відбувається в умовах розвитку і переосмислення щодо розуміння основних категорій навчання, виховання, розвитку шляхом впровадження принципів патріотично-формуючого підходу у процесі виховання. Патріотичне виховання включає у себе соціальні, цільові, функціональні, організаційні та інші аспекти. Головною складовою патріотичного виховання є формування у молоді любові до рідної країни, що здійснюється в першу чергу сім’єю, безпосереднім соціальним оточенням через передавання певних культурних традицій.
Патріотичне виховання повинно включати не тільки теоретичні знання, але й активну практичну діяльність. Важливим елементом є залучення студентів до громадської роботи, участь у благодійних акціях, волонтерстві, екологічних ініціативах.
Завдання навчальних закладів полягає в тому, щоб формувати в учнів готовність до дій на благо своєї Батьківщини, а також поважати і підтримувати культурні та громадські традиції. Проведення патріотичних акцій, участь у відзначенні важливих національних свят, організація культурних та спортивних заходів дозволяє учасникам активно долучатися до свого життя. Важливою особливістю сучасного етапу є розвиток та реалізація патріотичних компетентностей учнівської молоді, насамперед на місцевому рівні, у місцевій громаді. Це передбачає залучення до справи патріотичного виховання та здійснення відповідних програм різних учасників, представників різних соціальних верств. Такий виховний процес набуває якісно нових ознак і виходить за межі традиційного розвитку відокремлення виховного процесу від суспільства, місцевої спільноти та обмеження виховання винятково вищим закладом. Таким чином, патріотичне виховання повинно акумулювати соціалізацію молодих людей у процесі їх міжособистісної взаємодії, у навчально-виховному процесі, здійснення патріотично-формувального підходу в навчальний та позаурочний час, а також організацію громадянської діяльності студентів у вищих закладах та громадах.
4. Глобальний контекст і роль міжнародної діяльності
У формуванні національної ідентичності важливо не забувати про взаємодію з іншими культурами та народами. В умовах глобалізації та інтеграції України в міжнародні організації, учні повинні розуміти, що бути патріотом своєї країни не означає відмову від відкритості до світу. Повага до іншої культури, знання іноземних мов та участь у міжнародних проєктах розвитку у здобувачах освіти толерантності та здатності
Отже, формування національної свідомості та ідентичності здобувачів освіти є не лише педагогічним завданням, але й кроком у забезпеченні майбутнього країни, де молодь буде готова до активної, відповідальної та громадянської діяльності, спрямованої на розвиток і процвітання держави. Це завдання потребує комплексного підходу та взаємодії всіх учасників освітнього процесу від викладача до родини та громади, що в результаті сприятиме формуванню зрілих, патріотичних і відповідальних громадян. Лише через цільне виховання на основі вимог національних цінностей та глобальної сучасності можна створити покоління, яке може гідно представити свою країну на міжнародній арені, зберігаючи при цьому свою самобутність.
Список використаних джерел:
1. Бондарець Б. Б. Молодь як об’єкт і суб’єкт соціокультурних процесів у сучасному українському суспільстві: аксіологічний аспект. Наукові праці. Соціологія. 2013. Вип. 213. Т. 225. С. 31–34.
2. Гаженко О. Система цінностей і життєвий стиль студентської молоді. Практична психологія та соціальна робота. 2008. № 12. С. 54–58.
3. Грінченко М. Феномен соціалізації молоді в умовах інформаційного суспільства. Збірник наукових праць Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка. 2016. Вип. 1. C. 70–79.
4. Зоська Я., Матюхін Д., Стадник А. Особливості та процес соціалізації як умова конструювання соціальних практик сучасної молоді Соціальні технології: актуальні проблеми теорії та практики, 2021, Вип. 89.
5. Каретна О. О. Сучасні підходи до визначення поняття «молодь». Актуальні проблеми політики: зб. наук. пр. / редкол.: С. В. Ківалов (кер. авт. кол.), Л. І. Кормич (ред.), М. А. Польовий (відп. секр.) та ін.; ОНЮА, Південноукр. центр гендер. проблем. Одеса, 2009. Вип. 37. С. 287–291.
6. Кожекіна Л. Ю. Особливості трактування поняття «соціалізація» у соціально-гуманітарних науках Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Соціологія. К. : Видавничополіграфічний центр «Київський університет», 2010. Вип.1-2.-2010.-112 с. 64
7. Коростіль Л. А. Покоління Z: пошук способів педагогічної взаємодії // Народна освіти. Електронне фахове електронне видання. Випуск №1 (34), 2018. Електр. ресурс. [Режим доступу]: https://www.narodnaosvita.kiev.ua/?page_id=5229.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter