Сучасні демографічні трансформації стають серйозними викликами для фінансової безпеки багатьох держав сьогодення. Ці тенденції змінюють структуру суспільства, зменшуючи частку працездатного населення та збільшуючи навантаження на соціальні й пенсійні системи. Демографічні зміни, такі як старіння населення, зниження народжуваності, активізація міграційних процесів, загрожують стійкості державного бюджету, збільшуючи ризики його дефіциту.
Це питання стає особливо актуальним для країн, які одночасно стикаються з проблемами в економіці та демографічними кризами. Через зменшення надходжень до податкової бази, держави змушені шукати нові джерела фінансування соціальних витрат, що часто призводить до збільшення фіскального навантаження. Це сповільнює економічне зростання, сприяє загостренню економічної нерівності в суспільстві і негативно впливає на демографічні тенденції, що лише закріплює наявні проблеми.
Існуючі фінансові моделі в багатьох країнах не адаптовані до сучасних демографічних реалій, що створює потенціал для економічних криз у майбутньому. Тому важливо знайти баланс між потребами населення та фінансовою стійкістю держави. Необхідність розробки довгострокових стратегій, які враховують специфіку демографічних процесів, обумовлює актуальність дослідження цієї тематики.
Демографічні трансформації впливають не лише на соціальну структуру суспільства, а й на ключові економічні механізми. Податкова база та соціальні витрати постійно змінюються з оглядом на тенденції у демографії. У цьому контексті важливо розуміти, яким чином ці зміни створюють виклики для фінансової стабільності держави та які ризики вони несуть у довгостроковій перспективі.
Зі збільшенням кількості осіб пенсійного віку та зменшенням частки працездатного населення зростає навантаження на державні пенсійні фонди. У багатьох країнах діє розподільча пенсійна система, де пенсійні виплати фінансуються за рахунок внесків працюючих громадян. Однак демографічні зміни призводять до дефіциту фондів, оскільки кількість працюючих людей зменшується, тоді як кількість пенсіонерів зростає. Це викликає необхідність пошуку додаткових джерел фінансування або перегляду існуючої пенсійної системи, зокрема щодо, або підвищення пенсійного віку, або скорочення розміру виплат, що в свою чергу призводить до негативного сприйняття населення та підриву довіри до влади. Відповідно до даних дослідження Центру Разумкова, станом на 5 листопада 2024 року в Україні 57,2% населення виступають за надання соціальних пільг вразливим верствам, з яких 27,6% вважають, що держава має захищати усіх людей з низьким доходом [1].
Розмір податкових надходжень напряму залежить від кількості працездатного населення. Зменшення кількості платників податків означає, що держава має менше коштів для фінансування соціальних програм. Держава може бути змушена компенсувати нестачу доходів через підвищення податків, що негативно вплине на добробут населення та сповільнить розвиток економіки.
Фінансування медичних послуг, соціальна допомога, освіта потребують залучення значних коштів від держави. Так за 2024 рік майже 17% бюджету України було відведено на ці потреби [2]. Однак з часом цього може стати недостатньо, оскільки збільшення чисельності пенсіонерів при низькому рівні народжуваності і як наслідок зменшення частки населення працездатного віку вимагає розширення соціальних програм підтримки, що спричиняє додатковий тиск на державний бюджет. У довгостроковій перспективі це може призвести до збільшення бюджетного дефіциту та необхідності скорочення витрат на інші важливі сфери, такі як громадська безпека чи забезпечення якісного функціонування комунальної інфраструктури.
Одним із рішень проблеми нестачі ресурсної бази пенсійних фондів є запровадження накопичувальної пенсійної системи, яка дає змогу громадянам самостійно накопичувати пенсійні кошти через спеціальні фінансові інструменти: індивідуальні накопичувальні рахунки, на які поступають пенсійні внески, що сплачуються з заробітної плати громадян.
Зниження народжуваності є однією з основних причин скорочення кількості працездатного населення. Державні програми, спрямовані на підтримку сімей з дітьми, можуть допомогти у вирішенні цієї проблеми. Зокрема, ефективними є заходи, які включають податкові пільги для багатодітних родин, підтримку молодих сімей та забезпечення доступу до якісної освіти й охорони здоров'я, фінансування яких є довгостроковою стратегією стабілізації демографічної ситуації.
Одним з інструментів вирішення проблеми дефіциту робочої сили також є контроль міграційних процесів через залучення кваліфікованих мігрантів, що може не лише компенсувати втрати від скорочення кількості працездатного населення, але й стимулювати економічний розвиток країни в цілому. Державний сектор управління повинен створювати програми залучення трудових мігрантів у сфери економіки, що відчувають дефіцит кадрів. Ці програми повинні базуватись на умовах забезпечення ефективної інтеграції мігрантів у суспільство через мовний та кваліфікаційний компоненти, і соціальний захист для уникнення суспільного напруження чи культурного розмиття населення.
Під час розробки нової стратегії дуже важливо здійснити перегляд пріоритетів державної політики та розробити або модифікувати вже існуючи засоби її запровадження з урахуванням сучасних технологій діджиталізації та штучного інтелекту. Використання цифрових технологій і систем моніторингу сприяє підвищенню ефективності відстеження витрат, запобіганню зловживанням і корупції, та виявленню непродуктивних витрат.
В умовах демографічних змін органи державного управління повинні зосередитися на підвищенні продуктивності праці та розвитку нових секторів економіки. Так, інвестування в автоматизацію, роботизацію підприємств та впровадження інноваційних технологій в виробничі процеси можуть стати компенсаторним механізмом та балансу робочої сили. Крім того, розвиток секторів економіки, таких як IT, наука, креативні індустрії, сприятиме створенню високодохідних робочих місць. Також держава повинна стимулювати підприємництво, створюючи сприятливе податкове середовище та надаючи підтримку стартапам для залучення інвестицій та підвищення конкурентоспроможності економіки на світовому ринку.
Таким чином, демографічні зміни мають прямий вплив на загальний економічний клімат держави, нестача робочої сили сповільнює економічне зростання та знижує конкурентоспроможність економіки на глобальному ринку, що, в свою чергу, впливає на рівень інвестицій, валютний курс та загальну фінансову стійкість країни. В умовах демографічних трансформацій органи державного управління повинні формувати нові стратегії розвитку для забезпечення фінансової безпеки.
Список використаних джерел:
1. Разумков Центр, Оцінки громадянами соціально-економічної ситуації та соціально-економічної політики влади, соціальне самопочуття громадян (вересень 2024р.). Режим доступу - https://razumkov.org.ua/napriamky/sotsiologichni-doslidzhennia/otsinky-gromadianamy-sotsialnoekonomichnoi-sytuatsii-ta-sotsialnoekonomichnoi-polityky-vlady-sotsialne-samopochuttia-gromadian-veresen-2024r
2. Міністерство фінансів України, Видатки державного бюджету України в 2024 р. Режим доступу - https://index.minfin.com.ua/ua/finance/budget/gov/expense/
________________________
Науковий керівник: Мащенко Ольга Вікторівна, доктор економічних наук, професор, Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут»
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter