Сучасність — душа будь-якого виду мистецтва, яка завжди буде актуальною також і хореографічному мистецтві, і не втратить своєї важливості з часом. Кожна епоха має свої особливості, свою унікальність та свої традиції, характеризується певною формою, змістом та стилем виконання танців. Соціальні зміни та швидкоплинність життя — все це впливає на танцювальне мистецтво, яке може бути різним – від простого до складного, від романтичного до реалістичного. Танець мусить відобразити ці проблеми й відповісти на пекучі питання сучасності. Як відомо, найкращими помічниками балетмейстеру у вирішенні цієї проблеми — музика, живопис, скульптура тощо.
Чому кожного балетмейстера хвилюють питання сучасності? Сучасність — це ми — хореографи, артисти балету, глядачі, це наше сучасне життя, наш духовний світ, наша боротьба, наше будівництво, наша творчість — це наші мрії, звершення, радощі й прикрощі — все в ній про нас! Це танцювальні твори, що відображають сучасний світ, в якому ми сьогодні живемо. Це різноманітність тем, жанрів, стилів. Кожен балетмейстер намагається зобразити сучасність у своєму виді хореографії через призму свого власного світогляду та досвіду.
У створенні сучасних творів балетмейстеру суттєво допомагає поєднання різних видів, стилів і технік у хореографії. «Результатом вмілого поєднання класичного, народного і сучасного танцю може стати цікавий, яскравий і емоційний твір, який дуже добре сприймається глядачами різного віку» [2, с. 357]. Об’єднуючи різні види хореографії, наприклад, поєднуючи класичний та народний танець, – допомагає балетмейстеру схрестити традиційне та академічне, створюючи тим самим плідний ґрунт для своєї творчості. Яскравим прикладом можуть слугувати хореографічні твори Павла Вірського на муз. І. Іващенка «Подоляночка», «Весілля в Україні», «Ой, під вишнею…» [3, с. 230], [4], та Олександра Сегаля на муз М. Лисенка в аранжуванні А. Мухи «Вербиченька», на муз. І. Іващенка «Яблуневий цвіт», «Сват і жених» тощо [1, с. 248]. «Хореографія дещо з запізненням включилась у цей процес, хоча спонтанно він відбувався упродовж усієї історії, збагачуючи народ новими художніми надбаннями [1, с. 99 ].
Таким чином, народна хореографія закладаючи основи танцю, у синтезі з іншими видами хореографії, звертається до них, трансформується під впливом розвитку подій, які відбуваються в сценічному творі. Тема любові та зради, сили та слабкості, пошуку сенсу життя та особистого призначення залишаються незмінними, проте способи їх вираження та контексти, в яких вона розглядаються у процесі створення сучасних творів, стають більш багатогранними та складними.
Сучасність у хореографічному мистецтві допомагає нам краще зрозуміти, як розвивається людська думка, які цінності залишаються незмінними у танцювальному мистецтві, а які піддаються критиці та переосмисленню у світлі нових відкритій. Але, дуже часто сучасність в хореографії сприймають лише у вигляді сучасного виду танцю. У цьому випадку, слід підкреслити, що сучасність — не тільки сучасний танець. Це будь-який хореографічний твір, прочитаний очима сучасника, витлумачений ним з позицій сьогодення, це хореографія, здатна захопити сучасного глядача і відповісти на важливі для нього питання.
У сучасних творах спостерігається тенденція рівня професіоналізації і новацій, що виявляється у підвищенні технічної складності танцювальних елементів, що виконуються, прагненні до музичності — компліментарного типу співвідношення музики та хореографії при створенні сценічного твору. Синтез одного виду хореографії з іншими його видами відкриває багатство культурної спадщини та сучасного творчого потенціалу в хореографічному мистецтві.
Загально відомо, що кожному періоду у розвитку танцювальної культури відповідає певна формула традицій та новацій, які перебувають у діалектичному взаємозв'язку. «Поняття «традиція» може видозмінюватись, трансформуватись, набуваючи нових рис» [1, 98 ]. Тож розвиток танцювальної культури відбувається таким чином, при якому поява новацій не заперечує традиційні цінності. Проблема традицій не може розглядатися поза проблемою новацій в хореографічному мистецтві. Старе та нове знаходяться у прямій корелятивній залежності. Але, на жаль, в умовах сьогодення час від часу все більше усвідомлюється в роботі балетмейстерів небезпека втрати найбагатшої спадщини народного мистецтва, традицій українського фольклору у всьому його жанровому різноманітті в контексті регіональної культури. Тож, виникає велика небезпека тотальної уніфікації культурного світу, глобалізації без урахування тенденцій самоідентифікації – етнічної, культурної, громадянської.
В процесі створення сучасних хореографічних творів основне завдання балетмейстера розкрити у старих фольклорних образах і сюжетах їхню основну сутність, побачити їхнє незмінне значення, збагатити ці образи ідеями сучасності, підняти їх на висоту великих соціально-історичних узагальнень. Національні культурні традиції, танцювальний фольклор — коріння нашої культури, а без коріння не зможе бути життєздатною крона самого дерева і його молодих паростків.
Отже, осмислення українського танцювального фольклору в історичній динаміці, у контексті регіональної культури є актуальним завданням сучасності.
Список посилань
1. Василенко К. Ю. Український танець : підручник. Київ : ІПК ПК. 1997. 282 с.
2. Гутник І.М. Стилізація у професійному народному хореографічному мистецтві сучасності. Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв № 2, 2019. 356-360-с.
3. Павло Вірський : [життєвий і творчий шлях] / упоряд. Ю. В. Вернигор, Є. І. Досенко. Вінниця : Нова книга, 2012. 320 с.
4. Народженя танцю : документальний фільм. Реж. Алла Сурикова. Київ : Кіностудія ім. О. Довженко, 1975. URL https://www.youtube.com/watch?v=O3NX8MEFUHQ
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter