Актуальність вивчення взаємодії між дітьми та батьками як ключового чинника впливу на вибір стратегій харчової поведінки підлітків обумовлюється сучасними тенденціями зростання порушень харчових звичок у молодіжному середовищі. Як показують дослідження, підлітковий період є важливим етапом формування харчових установок, де сімейна атмосфера, зокрема стилі виховання батьків, відіграють важливу роль у становленні як здорових, так і девіантних моделей харчування.
На території України, як і в багатьох інших державах, спостерігається зростання кількості підлітків із проблемами харчової поведінки та надмірною масою тіла. Психологічні, соціальні та біологічні аспекти разом так само як і стосунки у сім’ї значно впливають на харчові звички підлітків. Наприклад, надмірна опіка або недостатній інтерес з боку батьків можуть спровокувати харчові розлади, зокрема переїдання чи такі серйозні захворювання, як анорексія. Дослідження цих аспектів необхідне для створення дієвих програм профілактики та корекції.
Харчову поведінку визначають як цілісну систему звичок людини, які пов’язані з прийомом їжі [3, с. 152]. Л. Абсалямова визначає харчову поведінку як систему специфічних взаємодій особистості з оточенням, спрямовану на задоволення потреби в їжі, та звертає увагу на зумовленість харчової поведінки людини поєднанням біологічних, психологічних та соціокультурних факторів. Таким чином, харчова поведінка є міжфункціональною психологічною системою, в якій суттєве значення має не тільки факт задоволення потреби, а й сам процес харчування, що зумовлює зворотній вплив процесу приймання їжі на харчування як вітальну потребу людини [1, с. 32].
В. Шебанова за результатами теоретичного аналізу виділяє наступні чинники формування проблемної харчової поведінки, особливо її клінічних варіантів: приховані мотиви, специфіка стосунків з іншими, смисложиттєві орієнтири та символічні, екзистенціальні сенси, морально-етичні та естетичні аспекти, індивідуальні психологічні чинники тощо [5, с. 15].
Таким чином, специфіка стосунків у сім’ї може бути одним з чинників виникнення проблемної харчової поведінки.
Нами було проведене дослідження щодо зв’язку сімейної взаємодії та ризику появи порушення харчової поведінки. Вибірку дослідження склали 110 підлітків у віці від 12 до 17 років, з них 80,9% (89 осіб) дівчат та 19,1% (21 особа) хлопців.
У дослідженні використано наступні психодіагностичні методики: Тест ставлення до прийому їжі (Eating Attitudes Test, EAT-26) та Шкала сімейної згуртованості та адаптації (Family Adaptability and Cohesion Evaluation Scales, FACES- III).
Тест ставлення до прийому їжі або тест харчових установок було розроблено Д. М. Гарнер та колегами в Інституті психіатрії м. Торонто та містить 26 питань [2; 7]. Тест складається з 26 питань, на кожне з яких пропонується 6 варіантів відповідей. За результами відповідей обчислюється загальний бал, який характеризує вірогідність наявності порушення харчової поведінки [2].
Для оцінки взаємодії між підлітками та їхніми батьками, а також для дослідження сімейної взаємодії було використано Шкалу сімейної згуртованості та адаптації (Family Adaptability and Cohesion Evaluation Scales, FACES- III). Опитувальник був створений у 1985 році Д. X. Олсоном та колегами. В його основі – так звана кругова чи циркулярна модель сімейних стосунків [4; 6]. Опитувальник складається з 20 питань, відповіді на які оцінюються за п’ятибальною шкалою.
За результатами відповідей формуються значення за двома шкалами:
1) шкала згуртованості (значення за шкалою формується з відповідей на непарні питання). Згуртованість сім’ї визначається як емоційний зв’язок членів сім’ї один з одним [6];
2) шкала адаптації (значення за шкалою формується з відповідей на парні питання). Адаптивність сім’ї визначається як здатність сімейної системи змінювати структуру влади, рольові відносини та правила стосунків у відповідь на ситуаційний стрес та стрес розвитку [8].
Гіпотезою дослідження є наявність зв'язків між сімейною згуртованістю, адаптацією та вірогідністю порушень харчової поведінки підлітків. Оскільки розподіл показників не відповідає нормальному для встановлення наявності або відсутності кореляційних зв’язків між показниками, що досліджуються, використано коефіцієнт кореляції Спірмена. Значущі кореляційні зв'язки між показниками, що досліджуються, наведені у таблиці 1.
Таблиця 1.
Значущі кореляційні зв’язки між показниками сімейної взаємодії та ризиком порушень харчової поведінки
Значущий від’ємний кореляційний зв’язок між показником згуртованості та показником, який оцінює ризик порушення харчової поведінки демонструє, що зі зростанням рівня згуртованості (наприклад, у сімейному чи соціальному середовищі) ризик виникнення порушень харчової поведінки знижується. Це означає, що підлітки, які відчувають сильніші зв’язки з оточенням, менше використовують їжу як спосіб регуляції емоцій та менше схильні до прояву порушень харчової поведінки.
Таким чином, сімейна взаємодія, зокрема рівень згуртованості у родині, є вагомим фактором у формуванні харчової поведінки підлітків. Високий рівень емоційного зв’язку між членами сім’ї знижує ризик розвитку порушень харчових звичок, зниження ж рівня згуртованості у сімейному середовищі пов’язане з підвищенням ризику використання їжі як способу регуляції емоційного стану.
Отримані результати підкреслюють необхідність врахування сімейного контексту при розробці профілактичних та корекційних програм для підлітків із порушеннями харчової поведінки. Подальші дослідження повинні бути спрямовані на детальніше вивчення впливу конкретних аспектів сімейної взаємодії на розвиток харчової поведінки, а також розробку індивідуалізованих підходів до психологічної допомоги підліткам.
Список літератури:
1. Абсалямова Л. М. Психологія харчової поведінки жінок: розлади та корекція : дис. … д-ра психол. наук : 19.00.01 – загальна психологія, історія психології. Київ, 2019. 398 с.
2. Капталан Н. М. Психологічні особливості порушення харчової поведінки : дис. … д-ра філософії / Одеський нац. ун-т ім. І. І. Мечникова. Одеса, 2022. 186 с.
3. Кульчицька А. В. Соціально-психологічні особливості поведінки споживача. Психологічні перспективи. 2017. Вип. 29. С. 151—161.
4. Сак Л. Сучасні підходи до обстеження пацієнтів з нервовою анорексією. Психосоматична медицина та загальна практика. 2020. Т. 5, № 4. URL: https://doi.org/10.26766/pmgp.v5i4.270 (дата звернення: 20.10.2024).
5. Шебанова В. І. Психологія харчової поведінки : автореф. дис. … д-ра психол. наук : 19.00.01 – загальна психологія, історія психології / Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. Київ, 2017. 45 с.
6. Яблонська Т. М. Психологічні засади розвитку ідентичності дитини в системі сімейних взаємин : дис. … д-ра психол. наук : 19.00.07 – педагогічна та вікова психологія. Київ, 2014.
7. Garner D. M., Olmsted M. P., Bohr Y., Garfinkel P. E. The eating attitudes test: Psychometric features and clinical correlates. Psychological Medicine. 1982. Vol. 12, No. 4. P. 871–878. URL: https://doi.org/10.1017/S0033291700049163 (дата звернення: 20.10.2024).
8. Olson D. H., Russell C. S., Sprenkle D. H. (Eds.). Circumplex Model: Systemic Assessment and Treatment of Families. Routledge, 2014.
______________________
Науковий керівник: Булатевич Наталія Миколаївна, кандидат психологічних наук, доцент, Київський національний університет імені Тараса Шевченка
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter