Концепція "штучного інтелекту" не є новою, хоча масову популярність вона здобула лише нещодавно. Ще на етапі зародження ідеї створення штучного інтелекту вчені бачили великий потенціал для застосування в різних галузях науки та життєдіяльності людини. У цій тезі розглянуто наукові статті як вітчизняних, так і зарубіжних дослідників які висвітлюють історію та особливості використання ШІ в навчанні.
Науковці з “University of British Columbia, Vancouver, BC, Canada” Ідо Ролл та Рут Вілі провели ретроспективний аналіз статей присвячених еволюції штучного інтелекту в освіті які були опубліковані в період з 1994 до 2014 року. Вони наголошують на важливості паралельного використання та поєднання класичної (еволюційної) моделі навчання (робота в класі, взаємодія з викладачем/вчителем) та революційної модели впровадження технологій в процес навчання щоденно. Автори зазначають, що еволюційний прогрес у використанні технологій штучного інтелекту у процесі навчання за останні 20 років вражаючий [1].
Наука у закладах вищої освіти невпинно йде пліч о пліч із технологіями, багато з яких власне і беруть початок в них. Питання використання штучного інтелекту в закладах вищої освіти є контроверсійним, адже перевірити авторство роботи майже неможливо. Штучний інтелект продукує контент (текст, малюнки, діаграми) який мало відрізняються, або зовсім не відрізняються від контенту зробленого людиною.
ЗВО, які продукують освітні послуги, повинні здійснювати адаптацію власної стратегії розвитку та зосереджуватися на пропагуванні відповідального, якісного, етичного й прозорого використання інструментів ШІ своїми співробітниками й студентами відповідно до чинного законодавства з подальшим нівелюванням негативних наслідків його впливу на суспільство, культуру та економіку.
ШІ в освіті – це революційний спосіб допомоги студентам у навчанні та наукових дослідженнях, який змінює процес отримання ними знань, доступу до інформації та навчальних ресурсів, допомагає раціонально використовувати час і долати простір, дозволяє навчатися у власному темпі, надає можливість отримання зауважень щодо слабких сторін, але водночас має чимало невивчених проблемних аспектів. Відповідно, варто зупинитися на виокремленні та детальному аналізі ключових переваг і негативних сторін використання ШІ в освіті й наукових пошуках здобувачів вищої школи. До основних переваг застосування технологій штучного Олена Панчук відносить:
1. Системи штучного інтелекту вміють адаптовуватися до навчальних потреб кожного здобувача та цілей відповідно до їх сильних і слабких сторін, успішності й поведінки, продукуючи тим самим персоналізоване навчання на варіативній основі.
2. Технології штучного інтелекту можуть аналізувати та спостерігати за поточним стилем навчання і наявними здібностями студента, а також надавати налаштований шаблон вмісту їх підтримки.
3. Системи штучного інтелекту дозволяють оцінювати не лише закриті відповіді у тестовому форматі, але й описові.
4. Завдяки штучному інтелекту здобувачі освіти не соромляться робити помилки, що є невіддільною частиною їхнього навчання, оскільки потім отримують зворотний зв’язок у реальному часі для внесення необхідних виправлень.
5. Штучний інтелект може надавати студентам доступ до освіти відповідно до їхніх потреб, наприклад, шляхом читання змісту особі з вадами зору або ж використовуючи голосовий зв’язок для глухих і слабочуючих студентів. 6. Технології штучного інтелекту можуть підтримувати оцифрування контенту, полегшуючи тим самим вилучення і використання потрібної інформації.
7. Делегування ШІ рутини (створення чернеток лекцій, завдань, систем для автоматизації оцінювання робіт, експрес-відповіді на поширені запитання, загальні відповіді на питання щодо написання, наприклад, курсового проєкту), надає змогу пришвидшити й розвантажити роботу викладачів. 8. Використання викладачами ЗВО переваг штучного інтелекту сприяє розширенню аудиторії для отримання знань без географічних обмежень і створенню нового іміджу освітянина [2, 206].
Технології ШІ, орієнтовані на викладачів університетів, використовуються для підтримки викладачів та зменшення їх навантаження шляхом автоматизації таких завдань, як адміністрування, оцінювання, зворотній зв'язок, виявлення плагіату тощо. Використання штучного інтелекту в роботі викладача можна розділяється на два нерівнозначні але взаємопов’язані напрями. Перший пов'язаний з використанням ШІ для організації освітнього процесу, другий – з самим освітнім процесом, зі зміною взаємовідносин між викладачем та студентом. Перший напрямок значно легший для використання алгоритмів штучного інтелекту і аналогічний його застосуванню сферах, що пов’язані з автоматизацією шаблонних дій та процесів. Другий напрямок розвивається та впроваджується набагато повільніше, оскільки має імітувати живе креативне спілкування між студентами та викладачами. При цьому розвиток та впровадження першого напрямку позитивно впливає на другий.
Проаналізувавши системи штучного інтелекту можна сказати, вже зараз вони можуть досить ефективно використовуватись для:
1) забезпечення зворотного зв'язку викладачів та студентів;
2) моніторингу успішності кожного студента;
3) оцінювання знань та вмінь студентів, що дозволяє педагогу «підлаштувати» процес навчання під їх рівень підготовки;
4) використання інтелектуальних наставників для надання освітнього контенту;
5) спеціалізованої підтримки та підвищення обізнаності про прогалини в знаннях, що дозволить викладачам більш результативно навчати за допомогою персоналізованого та адаптивного навчання;
6) аналізу динаміки аудиторії та залучення студентів, що, допомагає виявляти студентів групи ризику в режимі реального часу, дозволяючи своєчасно втручатися.
Аналізуючи системи штучного інтелекту для навчання, можна сказати, що вже зараз вони можуть використовуватись як особистий помічник при написанні та аналізі текстів, вивчення іноземних мов, організації робочого часу тощо. На даний час досить активно студенти використовують сервіси для роботи з текстом, що дозволяють створювати контент на основі штучного інтелекту [3, 253].
Підсумовуючи проаналізовані дослідження можна сказати, що ідея штучного інтелекту не нова, проте його реалізація, яка стала доступна масовому користувачу виникла нещодавно. Ресурси які дає штучний інтелект можуть і повинні застосовуватись на практиці, в тому числі у закладах вищої освіти. Технології штучного інтелекту дозволяють автоматизувати рутинні дії, підібрати матеріал який підходить відповідно до знань кожного студента. Використання нейромереж відкриває нові можливості як для студентів так і для викладачів, якими не потрібно нехтувати.
Зважаючи на контроверсійну сутність використання штучного інтелекту в науці та навчанні вважаю необхідним виробити кодекс використання технологій штучного інтелекту.
Список літератури:
1. Roll, I., Wylie, R. Evolution and Revolution in Artificial Intelligence in Education. Int J Artif Intell Educ 26, 582–599 (2016). https://doi.org/10.1007/s40593-016-0110-3
2. Панухник О., “Штучний інтелект в освітньому процесі та наукових дослідженнях здобувачів вищої освіти: відповідальні межі вмісту ШІ”, Галицький економічний вісник, №4, c. 202 - 211, 2023 р.
3. Яценко, О. І. (2023) Технології штучного інтелекту: основні напрямки впровадження в освітній процес закладу вищої освіти. In: The 11th International scientific and practical conference “Scientific research in the modern world”, August 24-26, 2023, Toronto, Canada.
__________________________
Науковий керівник: Головацька Юлія Богданівна, кандидат педагогічних наук, доцент, Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter