Світ переживає сьогодні драматичну подію – глобальну фінансово-економічну кризу, яка охопила в тій чи іншій мірі всі країни, зокрема і Україну.
Масштабна криза охопила реальний сектор української економіки. Тільки за офіційним даними, в Україні станом на 20 березня 2009 р. у центрах зайнятості зареєстровано 892,1 тис. безробітних громадян, у порівнянні з показником на 1 листопада 2008 р. їх кількість збільшилася на 278,1 тис. Надалі ситуація буде тільки погіршуватися: 7,7 %, або близько 2 млн. чоловік (прогноз Мінпраці), до 8 % (Держслужба зайнятості) [1].
Негативний вплив світової фінансово-економічної кризи відчувається і на ринку праці Вінницької області. Регіональний ринок праці переживає кризу дещо важче, ніж країна в цілому. За рівнем працевлаштування у 2008 році область зайняла 17 місце серед регіонів України. За рівнем охоплення безробітних професійним навчанням – 22 місце.
Область залишається одним з небагатьох регіонів України, де сільське населення переважає над міським, відповідно нагальною залишається проблема зайнятості селян. Характерними для області є сезонні коливання попиту та пропозиції робочої сили. Протягом останніх років у загальній кількості безробітних, які перебувають на обліку в обласній службі зайнятості, переважає сільське населення: у 2005 році – 58,3%, 2006 – 62,2%, у 2007 – 63,6%, 2008 – 64,8%, 2009 – 61,1%. За даними головного управління статистики Вінницької області, станом на 1.01.2009 р. у цілому по області відбулося підвищення рівня зареєстрованого безробіття, порівняно з відповідною датою минулого року, з 3,3 до 4,3%, при цьому, у сільській місцевості даний показник (6,2%) був значно вищим, ніж у міській (2,7%), а у таких районах, як Іллінецький, Томашпільський, Погребищенський, Оратівський, Чернівецький, він коливався від 8 до 14%.
У січні-вересні 2008 року пропозиція робочої сили залишалася практично на рівні попереднього року, але у жовтні - листопаді вона збільшилися в середньому на 30%, в грудні – на 70%. Станом на 01.01.2010 р. чисельність шукачів роботи на обліку в службі зайнятості становила 26,8 тис. при наявності 562 вакансій. На кожну з них в середньому претендувало 48 осіб, що на чверть більше, ніж на цю дату торік і у 6 разів більше середнього показника по Україні (8). При цьому, навантаження на 1 вакансію з числа тих, що призначалися для працівників сільського господарства, становило 90 осіб.
Проявом кризи є помітне зменшення попиту на працю. Так протягом 2008 року чисельність вільних робочих місць зменшилася, порівняно з 2007 роком на 14%; у 2009 році порівняно з 2008-м – з 58,3 до 34,9 тис. або на 40%.
Поглиблює кризові явища невисока якість частини існуючих та створюваних робочих місць. Насамперед, це стосується умов та рівня оплати праці. У 2008 році 44% заявлених роботодавцями службі зайнятості вакансій пропонувалася з оплатою нижче прожиткового мінімуму, 51% мали рівень оплати праці у межах від прожиткового мінімуму до середньої по області зарплати, яка у 2008 році становила 1404 грн., і лише у 5% вакансій рівень оплати праці перевищував середньообласний. У 2009 році майже третина зі створених робочих місць пропонувала оплату на рівні мінімальної (744 грн.).
Протягом 2009 р. суб’єктами господарської діяльності створено 22,3 тис. робочих місць, що становить 68% обсягів 2008 року. При цьому, поряд зі створенням, відбулася ліквідація 20,5 тис. існуючих робочих місць (головним чином з числа тих, що були створені фізичними особами – 84% від загальної кількості ліквідованих). Реальний приріст становив лише 1,8 тис. місць (у минулому році – 11,7 тис.). У восьми районах і м. Жмеринці чисельність ліквідованих за цей період робочих місць перевищила кількість створених.
Одним із негативних проявів впливу світової фінансово-економічної кризи на економіку Вінницької області стала нестабільність роботи значної кількості підприємств, впровадження ними режиму неповної зайнятості працівників. За даними Держкомстату України, у листопаді 2009 року чисельність працівників підприємств, які перебували в адмінвідпустках, становила 3,3 тис. чол. або 1,0% до кількості штатних працівників регіону при середньому показникові по Україні – 3,0%. В режимі неповного робочого дня/тижня працювали 16,9 тис. чол. або 5,2% (по Україні в цілому – 8,8%). Слід відмітити, що чисельність працівників, які працюють у такому режимі, поступово зменшується: порівняно з січнем 2008 року кількість тих, хто перебували в адмінвідпустках, скоротилася у 6 разів, тих, що працювали неповний робочий день або тиждень – на 36%.
Для подолання кризових явищ на ринку праці необхідно здійснити ряд заходів, в першу чергу на загальнодержавному і обласному рівнях:
- проводити професійну підготовку і перепідготовку населення зважаючи на кон’юнктури регіону;
- сприяти підвищенню мобільності робочої сили шляхом поширення інформації про становище на регіональних ринках праці, стимулювати створення робочих місць на селі;
- сприяти безробітним громадянам та членам їх родин щодо переселення до трудодефіцитних регіонів, зокрема сільської місцевості, із встановленням фінансової допомоги родинам, що переїжджають;
- вживати заходи щодо пом'якшення регіональних диспропорцій ринку праці у хронічно депресивних і слаборозвинених регіонах, а також тих, які найбільш постраждали в період кризи.
- розробляти і реалізовувати директорами базових центрів зайнятості спільно з органами виконавчої влади на місцях антикризових заходів.
Список використаної літератури:
1. Тригуб Н.П. Світова фінансово-економічна криза і Україна. - Наукові праці: Науково-методичний журнал. – Т. 104. Вип. 91. Історія. – Миколаїв: Вид-во ЧДУ ім. Петра Могили, 2009. – С.6-12.
2. Статистичний щорічник Вінницької області. – Головне управління статистики у Вінницькій області. – Вінниця, 2009 р.
e-mail: tokarchyk_dina@ukr.net
|