|
|
|
СПРОЩЕНА СИСТЕМА ОПОДАТКУВАННЯ СУБ’ЄКТА МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА
| |
| 11.03.2010 09:55 |
|
Автор: Костюк Олена Володимирівна, студентка обліково-економічного факультету Національного університету державної податкової служби України
|
|
[Облік і аудит. Бухгалтерський облік. Управлінський облік. Податковий облік. Контроль і ревізія] |
Україна належить до країн, що стимулюють розвиток національного малого підприємництва через запровадження різних методів оподаткування, тобто на сьогодні застосовують дві системи оподаткування: загальну (традиційну) та спрощену (альтернативну). Кожна із цих систем має свої переваги та недоліки для суб'єктів малого підприємництва. Вибір системи оподаткування й побудова оптимальної податкової моделі малого підприємства неможливі без податкового планування власної господарської діяльності [4].
Чинне податкове законодавство передбачає такі альтернативні режими оподаткування: система оподатковування, основана на застосуванні єдиного податку; фіксований податок для підприємців-фізичних осіб (шляхом придбання патенту); фіксований сільськогосподарський податок.
Єдиний податок сплачується суб'єктами малого підприємництва за рахунок власних коштів і включається в ціну товару на стадії виробництва у виробників незалежно від фінансового й майнового стану платників [1]. Оскільки єдиний податок справляється саме в момент виникнення доходу, а не при його використанні, то за економічним змістом об'єкта оподаткування він належить до податків на доходи. Він поєднує ознаки прямого і непрямого оподаткування. Крім того, він має синтетичний характер, поєднуючи в собі характеристики податків і зборів, які він замінює [5].
Указом № 727 [1] визначено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва: - фізичних осіб, які провадять підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в трудових відносинах з якими, включаючи членів їхніх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виторгу яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. грн; - юридичних осіб – суб'єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виторгу яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн грн [6].
Перед платником податку, що обирає, спрощену систему оподаткування, постає проблема вибору ставки єдиного податку. Статтею 3 Указу № 727 [1] передбачено дві ставки цього податку: 6% з окремою реєстрацією сплати ПДВ і 10% без сплати ПДВ [4].
З метою вирішення поставленої проблеми проаналізуємо чинники, що впливають на можливість переходу малим підприємством на спрощену систему оподаткування поетапно.
Згідно з Указом № 727 [1] застосовувати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності можуть лише суб'єкти малого підприємництва.
Етап І – визначення кола малих підприємств, що належать до суб'єктів малого підприємництва (критерії групи І): - середньооблікова чисельність працюючих за звітний календарний рік не перевищує 50 осіб; - обсяг річного валового доходу не перевищує 500 тис євро, відповідно до Закону [2].
Етап II – систематизація критеріїв щодо можливості застосування суб'єктами малого підприємництва – малими підприємствами спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності (критерії групи II) згідно з Указом № 727 [1]: - середньооблікова чисельність працюючих за звітний календарний рік не перевищує 50 осіб; - обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн грн.
Порівнявши критерії груп І та II, можна дійти висновку, що різна методика визначення основних термінів «валовий дохід» (критерій групи І) і «виручка від реалізації» (критерій групи II) безумовно вплине на можливість застосування малими підприємствами спрощеної системи оподаткування. Відповідно до чинного законодавства база обчислення валового доходу (критерій І) є більш місткою, ніж виручка від реалізації, адже крім виручки від реалізації за касовим методом вона включає в себе обсяги продукції (товарів, робіт, послуг), що відвантажена, за першою подією, а також «віртуальні» складові об'єкта оподаткування прибутку підприємств – прострочену кредиторську заборгованість, умовні відсотки по операціях з фінансовою допомогою, яку не повернуто на кінець звітного податкового періоду, безоплатне передавання товарів (робіт, послуг) чи безоплатне їх отримання тощо.
Водночас виручка від реалізації (критерій II) визначається виключно за масою отриманих грошей, тобто за касовим методом. Саме розбіжності у методиці визначення баз оподаткування на практиці обумовлюють проблему щодо правомірності застосування чи перебування малими підприємствами на спрощеній системі оподаткування. Адже в разі перебування на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності мале підприємство має одночасно дотримуватися обох критеріїв (груп І і II). На цьому етапі доцільно врахувати законодавчо визначені обмеження щодо застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності (заборона бартерних і прирівняних до них операцій: взаємозаліки, в окремих випадках – операції з векселями) [4].
Етап III – прогнозування економічного ефекту в умовах застосування різних систем оподаткування. В основу оцінки ефективності застосування системи оподаткування покладено розрахунок зменшення (збільшення) відповідного податкового навантаження в умовах незмінності обсягів продажу, асортименту товарів (робіт, послуг), цінової політики, витрат виробництва й обігу, інших техніко-економічних параметрів роботи малого підприємства. У процесі розрахунку оцінюють вплив основних податків, що сплачуються в рамках кожної із систем оподаткування. Адже саме зміна сумарних податкових зобов'язань малого підприємства значною мірою визначає економічний ефект від вибору системи оподаткування.
Розрахунок абсолютної величини зменшення (збільшення) податкового навантаження при переході підприємства із загальної системи оподаткування на спрощену зі сплатою єдиного податку за ставкою 6 чи 10% має вигляд:
ΔЕ єп6%[ΔЕ еп10%] = ([ПДВ] + Пп + Пз + Пк + Зпр + ВПФУ + ВФССТВП + ВФССБ + Зторг + ВТП + ШФІ) - Δ єп6%[Δ єп10%] (1)
де ΔЕ єп6%[ΔЕ еп10%] – економія від переходу на спрощену систему оподаткування за ставкою 6 чи 10%;
ПДВ – сума ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету в оціночному періоді (приймається до розрахунку при переході на сплату єдиного податку за ставкою 10%);
Пп – податкове зобов'язання по податку на прибуток;
Пз – податкове зобов'язання з податку на землю;
Пк – комунальний податок;
Зпр – податкове зобов'язання зі збору за спеціальне використання природних ресурсів;
ВПФУ – внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (утримання);
ВФССТВП – внески на загальнообов'язкове державне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності (утримання);
ВФССБ – внески на загальнообов'язкове державне страхування на випадок безробіття (утримання);
Зторг – збір за розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;
ВТП – вартість торгових патентів (у частині перевищення податкових зобов'язань по податку на прибуток від патентованого виду діяльності);
ШФІ – штраф за не створення робочих місць для інвалідів (поширюється на підприємства з чисельністю працюючих більш як 8 чоловік);
Δ єп6% – сума податкових зобов'язань по єдиному податку за ставкою 6%;
Δ єп10% – сума податкових зобов'язань по єдиному податку за ставкою 10%.
Якщо внаслідок проведеного розрахунку отримують результат, який можна подати за формулою ΔЕ єп (6% чи 10%) > Езаг, перехід на сплату єдиного податку є економічно мотивованим, оскільки дає позитивний економічний ефект за рахунок зменшення податкового навантаження [4].
Етап IV – вибір ставки єдиного податку, який доцільно проводити за кількома критеріями: прямий економічний ефект, статус контрагентів-покупців, динаміка частки звільнених від сплати ПДВ господарських операцій і таких операцій, що не є об'єктом обкладання ПДВ в загальному обсязі господарських операцій малого підприємства за період дослідження.
Відмінність у сплаті єдиного податку за ставкою 6 чи 10% полягає ще й у тому, що в першому випадку підприємство сплачує ПДВ із суми доданої вартості, а в другому – ще 4% (10-6) виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Тому співвідношення сум податку визначає вигідність вибору тієї чи іншої ставки єдиного податку [4]. Таким чином, доцільність переходу на спрощену систему оподаткування визначається сумою несплачених платежів до бюджету, які для різних категорій платників визначатимуться по-різному [6].
Спрощену систему доцільно застосовувати підприємствам, які виконують роботи, надають послуги чи реалізують товари кінцевому споживачу для власного споживання, доцільно обирати ставку податку – 10% (без сплати – ПДВ). Підприємствам роздрібної торгівлі дає змогу вирішити проблеми з відображення тих чи інших витрат, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, особливо подвійного призначення, уникнути проблем з бюджетним відшкодуванням чи заліками по ПДВ. Підприємствам, робота яких спрямована на продаж товарів юридичним чи фізичним особам для подальшого перепродажу, краще обирати ставку 6% із сплатою ПДВ [6].
Однією з найбільш складних проблем застосування альтернативних систем оподаткування в державі залишається неузгодженість їх з іншими податковими законами, а також наявність численних внутрішніх суперечностей законодавчої та нормативної бази цих систем. Тому, першочергове завдання на сьогодні – підготовка і затвердження Податкового кодексу України, який буде єдиним законодавчим актом, що врегулює всі податкові відносини.
Необґрунтованим також є визначення граничного обсягу виручки від реалізації товарів (робіт, послуг), при якому може застосовуватися до суб'єктів малого підприємництва спрощена система оподаткування (500 тис. грн. – для фізичних осіб; 1 млн. грн. – для юридичних осіб). Такі обмеження встановлені в Указі №727 [1]. Проте, з 1998 року значно зріс рівень цін, і встановлений граничний обсяг вже не відповідає діючому рівню цін, оскільки не враховує рівень інфляції. Тому, слід встановити межі застосування спрощеної системи оподаткування (а саме – щодо обсягу реалізації) у «валюті», адже на валютний курс рівень інфляції не впливає [5].
Реалізація викладених пропозицій сприятиме використанню спрощеної системи оподаткування та збільшенню кількості суб'єктів малого підприємництва, що сприятиме підвищенню податкових надходжень до державного бюджету.
Список використаної літератури:
1. Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 №727/98 (з наступними змінами від 28.06.1999 р. № 746/99): [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:zakon1.rada.gov.ua/cgibin/laws/main.cgi.
2. Закон України «Про державну підтримку малого підприємництва» від 19.10.2000 року №2063-ІІІ: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:zakon1.rada.gov.ua/cgibin/laws/main.cgi.
3. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про систему оподаткування» від 18.02.1997 №77/97-8Р (зі змінами і доповненнями): [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:zakon1.rada.gov.ua/cgibin/laws/main.cgi.
4. Габрук О. Економічна мотивація вибору системи оподаткування підприємством – суб’єктом малого підприємництва / Габрук О. // Бухгалтерський облік і аудит. – 2008. – №6. – С.62-65.
5. Михайленко С., Дейніс Л. Альтернативні системи оподаткування малого підприємства / Михайленко С., Дейніс Л. // Економіст. – 2008. – №11. – С.47-49.
6. Матейко С. Спрощена система обліку для суб’єктів малого підприємництва / Матейко С. // Держава та регіони (Серія «Економіка та підприємство»). – 2008. – №2. – С.145-149.
e-mail: jaqueline@bigmir.net |
|
 Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|
Голосування 
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter