Вступ. Процес старіння є природним і складним біологічним явищем, який супроводжується поступовим зниженням функціональних можливостей організму, прогресивними змінами в структурі тканин і накопиченням пошкоджень на клітинному рівні. Ці зміни супроводжуються зменшення адаптивного та енергетичного потенціалів, підвищенням ризику розвитку хронічних захворювань та ймовірності передчасної смерті. Традиційно для оцінки процесів старіння використовується хронологічний вік. Але поняття хронологічного віку - часу, що минув з моменту народження, часто не відображає реального стану здоров’я, оскільки люди однакового хронологічного віку можуть значно відрізнятися за станом здоров'я і темпами старіння.
Як продемонстрували DeFilippis та ін., багато інструментів для розрахунку ризиків серцево-судинних подій, таких як Framingham risk score, ASSIGN, PROCAM, Q-RISK і SCORE, переоцінюють ризик у деяких старших вікових групах, оскільки хронологічний вік має значну вагу в оцінці ризику, що спонукає цих пацієнтів до непотрібного лікування та зміни способу життя. Навпаки, молоде населення з багатьма факторами ризику не отримує жодних порад чи профілактичного лікування через свій хронологічний вік [1].
Відтоді, як було усвідомлено, що процес старіння відбувається нерівномірно, почали активно шукати альтернативні критерії оцінки, які б відображали стандартизовані характеристики вікових змін та давали можливість оцінити індивідуальні особливості, які формуються в процесі онтогенезу і є унікальними для кожної людини. Таким критеріям розуміння індивідуальних особливостей старіння відповідає метаболічний вік, який характеризує стан обміну речовин та ефективність енергетичних процесів в організмі. Ідея обчислення метаболічного віку виникла як спосіб виявлення осіб із підвищеним ризиком розвитку метаболічного синдрому. В основі цього припущення стало те, що дорослі люди з віком втрачають м'язову масу: від 3 до 8% кожні десять років після 30 років, причому швидкість цього процесу значно зростає після 60 років. Втрата м'язової маси знижує швидкість метаболізму, після чого м'язи є метаболічно активною тканиною, яка споживає енергію навіть у стані спокою. Це забезпечує більш ефективне спалення калорій та підтримку здорового обміну речовин, що проявляється в нижчому (більш здоровому) метаболічному віці. Натомість низька м'язова маса уповільнює метаболізм, знижує витрати енергії організму і погіршення підвищення метаболічного віку, навіть якщо хронологічний вік залишається незмінним.
Останніми роками активно вивчаються можливості оцінки метаболічного віку для глибшого розуміння процесів старіння та створення індивідуальних медичних програм, спрямованих на підтримку активного способу життя й довголіття. Метод біоімпедансу в цьому контексті набуває особливої популярності оскільки дозволяє точно виміряти склад тіла, включаючи кількість м'язової маси, рівень жирової тканини та розрахувати базальну швидкість метаболізму.
Базальна швидкість метаболізму (БШМ) підтримується як мінімальний рівень енергетичних витрат, необхідний для підтримки життєво важливих функцій у стані спокою. Ці витрати включають енергію, потрібну для роботи дихальної та серцево-судинної систем, функціонування нервової системи, а також підтримують діяльність інших органів та систем. Приблизно 70% калорій, які організм споживає щодня, використовується для забезпечення базального обміну. Крім базового енергоспоживання, організм збільшує споживання під час будь-якої фізичної активності. Чим інтенсивнішою є діяльність, тим більше калорій спалюється. Це пояснюється тим, що скелетні м'язи, які становлять приблизно 40 відсотків від загальної маси тіла, виступають основним «метаболічним двигуном». Вони активно споживають енергію навіть у стані спокою, а під час фізичного навантаження ця потреба значно зростає. Підвищення рівня фізичної активності сприяє швидкості метаболізму, що забезпечує ефективніше використання калорій. Це, у свою чергу, знижує метаболічний вік, який є одним із ключових показників здорового обміну речовин і фізіологічного стану організму.
Співвідношення енергетичного та адаптаційного потенціалів з метаболічним віком дозволяє глибше зрозуміти причини прискореного старіння або високої адаптивності організму. Обчислення цих показників та їх аналіз у контексті метаболічного віку дозволяє персоналізувати стратегії зміцнення здоров'я шляхом оптимізації фізичної активності і харчування; запобігти передчасному старінню.
Мета. Метою дослідження було оцінити рівень здоров’я лікарів-слухачів навчальних циклів кафедри реабілітації ФПДО ЛНМУ ім. Д. Галицького 2020 -2023 років на підставі показників метаболічного віку, швидкостей базального та денного метаболізмів, енергетичного та адаптаційного потенціалів.
Матеріали і методи. Для обстеження використовувалися калібровані терези-аналізатори складу тіла Tanita BC-545N (Японія), які дають точні дані щодо параметрів метаболізму. Пристрій автоматично розраховує: - швидкість базального метаболізму (БШМ) – кількість енергії, яка витрачається організмом у стані спокою; денну швидкість метаболізму (ДШМ) – загальні енергетичні витрати протягом дня; метаболічний вік – показник швидкості метаболізму конкретної особи з середнім показником для її вікової групи. Додатково, на основі отриманих даних, було виконано наступні розрахунки: енергетичний потенціал за формулою (ДШМ-БШМ) / ДШМ х 100 та адаптаційний потенціал за формулою (ДШМ-БШМ) / БШМ. Усі учасники дослідження були здоровими, у них не було діагностовано хронічних захворювань або постійно приймали ліки від цих захворювань. Оскільки метаболізм є стабільним у віці від 20 до 60 років (2) поділ за віковими групами не проводився. Для аналізу використовувалися дані лікарів-слухачів віком від 24 до 60 років, які активно не займаються спортом.
Результати. У ході проведеного дослідження було обстежено 96 лікарів-курсантів жіночої статі. Для оцінки їх рівня здоров’я були використані значення базальної та денної швидкостей метаболізму, енергетичний та адаптаційний потенціали, метаболічний вік.
Таблиця 1.
Середні значення показників здоров’я лікарів-курсантів
Середній хронологічний вік обстежуваних становив 51,2 роки, тоді як середній метаболічний вік був більшим на 6 років та становив 57,2 роки, що вказує на процеси прискореного старіння організму. Показник метаболічного віку позитивно корелював з ІМТ та відсотком жирової тканини, водночас м’язова маса продемонструвала негативну кореляцію з метаболічним віком. Проведено аналіз взаємозв'язку між метаболічним віком і показниками базальної швидкості метаболізму (БШМ) та денної швидкості метаболізму (ДШМ). Співвідношення БШМ до ДШМ становить 0,81 тобто 81% енергії ДШМ витрачається на базові життєві функції, такі як підтримання температури тіла, функціонування органів та процеси обміну речовин. При цьому лише 351,6 ккал (19% ДШМ) організм витрачає на фізичну активність протягом дня. Це є ключовим фактором, який впливає на зниження ефективності використання енергії. Організм використовує більшу частину своїх ресурсів на базові життєво необхідні функції, такі як підтримка роботи серця, дихальної системи та регуляції температури тіла. Водночас недостатнє навантаження на м'язову систему не сприяє розвитку м'язової маси, яка є основним споживачем енергії не лише під час фізичної активності.
Високий показник метаболічного віку корелює з низьким енергетичним потенціалом, який становить 23,0% (менше 60% визнано низьким рівнем), що свідчить про нездатність організму ефективно використовувати доступну енергію. Низький енергопотенціал є результатом нераціонального розподілу енергетичних ресурсів, коли базові потреби перевищують ресурси, доступні для адаптаційних і фізичних потреб. Це створює передумови для підвищення метаболічного віку, порушення обміну речовин і розвитку захворювань, пов'язаних із ожирінням та зниженням функціональної активності. Збільшення вісцерального жиру та індексу центрального ожиріння асоціюється зі зниженням енергетичного потенціалу. Це підтверджує наявність енергетичного дисбалансу, зумовленого низьким рівнем фізичної активності та підвищеного вмісту жирової тканини.
Адаптаційний потенціал 0,24 (низький менше 0,3) вказує на неспроможність організму адаптуватися до фізичних та метаболічних викликів, справлятися із зовнішніми та внутрішніми стресовими факторами. Низький адаптаційний потенціал також відображає вплив дисбалансу між базальною та денною швидкістю метаболізму . Незначна різниця між цими показниками вказує на низький рівень фізичної активності, який є ключовим фактором для підтримки адаптаційного потенціалу. Дисбаланс метаболізму через високий відсоток жирової тканини та низьку м'язову масу знижує здатність витримувати фізичні та метаболічні навантаження, що знову ж таки проявляється на адаптаційному потенціалі.
Висновки. Розрив в показниках хронологічного та метаболічного віку є свідченням прискореного старіння. Таким чином, визначення метаболічного віку є ефективним інструментом для оцінки процесів старіння, виявлення ризиків розвитку захворювань та розробки персоналізованих програм профілактики. Цей показник може бути використаний у скринінговій оцінці стану здоров'я населення, оскільки є простим, доступним і зрозумілим маркером, який більшість пацієнтів легко сприймають. Практичне значення цього параметру полягає можливості розробки індивідуальних рекомендацій щодо підвищення рівня фізичної активності та корекції раціону харчування з метою збереження здоров’я.
1. DeFilippis AP, Young R, McEvoy JW, Michos ED, Sandfort V, Kronmal RA, McClelland RL, Blaha MJ. Risk score overestimation: the impact of individual cardiovascular risk factors and preventive therapies on the performance of the American Heart Association-American College of Cardiology-Atherosclerotic Cardiovascular Disease risk score in a modern multi-ethnic cohort. Eur Heart J. 2017 Feb 21;38(8):598-608. doi: 10.1093/eurheartj/ehw301. PMID: 27436865; PMCID: PMC5837662.
2. Vásquez-Alvarez S, et al. Metabolic Age, an Index Based on Basal Metabolic Rate, Can Predict Individuals That are High Risk of Developing Metabolic Syndrome. High Blood Press Cardiovasc Prev. 2021 May;28(3):263-270. https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/33666897
|