Пріоритетною метою вищої освіти на сучасному етапі є формування соціально активної особистості, яка вміє проявити свої здібності, реалізувати суспільну спрямованість і творчий потенціал, ефективно адаптуватися в довкіллі, встановлювати і підтримувати соціальні контакти та взаємодію в цілому. Особливого значення при цьому набуває розвиток соціального інтелекту студентів як необхідної умови підвищення рівня ефективності соціальних взаємодій.
Аналіз наукової літератури показує, що термін «соціальний інтелект» у психології вперше використав Е. Торндайк в 1920 році. Він трактував його як здатність розуміти людей, вчиняти розважливо щодо інших членів суспільства. Це специфічна пізнавальна здатність, яка забезпечує успішну взаємодію з людьми, основна функція якої – прогнозування соціальної поведінки [2].
Уявлення про природу соціального інтелекту розроблені в межах різних підходів вітчизняних та зарубіжних вчених: поведінкового (Г. Айзенк, П. Балтес, Г. Олпорт, Е. Торндайк); когнітивно-вербального (Дж. Гілфорд, Н. Кентор, Д. Кітінг, М. Саллівен, М. Тісак, М. Форд); інтегративного (К. Космітський, О. Джон); системного (В. Панок, Н. Чепелєва) та ін. [1].
Соціальний інтелект виступає важливою якістю такої професії, як психолог, що належить до типу «людина – людина». Соціальний інтелект особистості – це спеціальна гетерогенна здібність, яка полягає в розумінні самого себе, інших людей, їхніх взаємин, а також у прогнозуванні перебігу міжособистісних подій на основі індивідуальних мисленнєвих процесів, ефективного реагування на особистісний і соціально-психологічний контекст ситуацій взаємодії та соціального досвіду.
Детальний аналіз науково-психологічної літератури показує, що в роботах зарубіжних і вітчизняних авторів накопичено значущий теоретичний і практичний матеріал з проблем соціального інтелекту та умов його розвитку. Більшістю з них вказаний феномен розглядається як інтегральна інтелектуальна здібність, яка визначає успішність спілкування і соціальної адаптації. Соціальний інтелект об’єднує і регулює пізнавальні процеси, пов’язані з відображенням соціальних об’єктів (людини як партнера по спілкуванню, групи людей). До процесів, які його утворюють, належить соціальна сенситивність, соціальна перцепція, соціальна пам’ять і соціальне мислення [1].
Соціальний інтелект обумовлює процеси соціального пізнання, допомагає прогнозувати розвиток особистісних стосунків, загострює інтуїцію, передбачливість і забезпечує психологічну витривалість; допомагає долати раптові кризи, тривалі стреси, ситуації, що загрожують самоповазі і самооцінці особистості. Соціальний інтелект асоціюють з комунікативною, емпатійною здатністю ефективно взаємодіяти з навколишнім середовищем, здатністю до взаємодії та соціальної адаптації. Ця здатність є надзвичайно важливою і необхідною для майбутнього фахівця психологічної сфери, оскільки виступає передумовою ефективності його професійної діяльності.
Список літератури:
1. Матеюк О., Суходоля Ю. Соціальний інтелект: психологічний феномен та теоретична проблема. Вісник Львівського університету. Серія «Психологічні науки». 2021. Вип.11. С. 113-123.
2. Шпортун А.М Генеза психологічної сутності феномена «соціальний інтелеки. Габітус. 2024. Вип.59. С. 244-248.
_______________________
Науковий керівник: Свідерська Галина Мирославівна, кандидат психологічних наук, доцент, Тернопільський національний педагогічний університет ім.В.Гнатюка
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter