Вступ
Сьогоднішні здобувачі освіти всіх рівнів - це майбутні спеціалісти, яким належить свої знання, навички та досвід втілювати у розбудову економіки України, значна частина якої знищена в результаті воєнних дій. Оскільки науково-технічний прогрес не стоїть на місці, а постійно знаходиться в динамічному розвитку, то нові об’єкти різного призначення повинні бути розбудовані на більш високому рівні, ніж створені попередніми поколіннями, та враховувати передовий світовий досвід. Зазичай в перших рядах були і є ракетно-космічна та авіаційна галузі. В більшості випадків саме з цих галузей нові технічні ідеї та рішення розповсюджуються і на інші галузі економіки, на основі яких в майбутньому потрібне впровадження нових технологій для виробництва сучасної і наукоємної техніки, яка складається з величезного розмаїття виробів. А тому нашому поколінню належить передати молоді – здобувачам вищої освіти, майбутнім творцям наукоємних об’єктів ті знання, досвід і навички, які вже досягнуті, і закласти фундамент творчого підходу для появи та реалізації нових ідей, створення надійних нових об’єктів і технологій, розробки конструкційних матеріалів з новими властивостями, які і є джерелом їх створення. Потрібно також навчити здобувачів освіти самостійно здійснювати аналіз прочитаного або отриманих результатів досліджень, побаченого технічного рішення або почутого про нову ідею тощо, а потім її розвивати на новому більш високому рівні і розширювати їх втілення у нові проєкти. А це в першу чергу залежить від рівня отриманих і засвоєних знань, які здобувачі освіти на поточний момент отримують із різних джерел інформації.
Постановка задачі досліджень. Відомо, що будь-який об’єкт проєктується, а потім виготовляється із певного конструкційного матеріалу, що характеризується відповідними технічними властивостями, яких на поточний момент для виробів машинобудування відомо чотири групи: фізичні, хімічні, механічні та технологічні [1]. Саме вказані технічні властивості конструкційного матеріалу і впливають на експлуатаційні властивості того чи іншого об’єкта, виготовленого та відпрацьованого із конкретного матеріалу для певних умов експлуатації. Експлуатаційні властивості виробу в залежності від його призначення можуть також впливати на основні технічні характеристики об’єкта в цілому, який, як правило, містить величезну кількість виробів, виготовлених із різних конструкційних матеріалів з різними технічними властивостями. Очевидно, що експлуатаційні характеристики кінцевого виробу будуть найвищими, якщо всі складальні одиниці в ньому будуть надійно забезпечувати максимальну надійність та роботоздатність в умовах експлуатації з відповідним коефіцієнтом запасу. А поєднуючи в одному виробі різні конструкційні матеріали з різними властивостями, можна отримати унікальні конструкції, які сприяють надати кінцевому виробу високі тактико-технічні і експлуатаційні характеристики.
Здобувачі освіти поки що не мають відповідних та достатніх знань і навичок. Вони їх запозичують із різних джерел інформації: підручників, словників, стандартів, монографій, науково-технічної літератури, включаючи дисертації, статей журналів, інтернету, лекцій викладачів тощо. І якщо рівень будь-яких джерел інформації низький, то аналіз правильного твердження або висновку зробити нелегко навіть особі з вищою освітою, в тому числі і за своїм фахом, що може призвести до прийняття помилкового рішення. В даній статті автором здійснена спроба показати найбільш типові саме технічні помилки в науково-технічних друкованих виданнях, в тому числі в технічній термінології, що може призвести до прийняття неправильних організаційно-технічних, конструкторсько-технологічних та економічних рішень, в тому числі до викривляння української мови. В першу чергу це стосується здобувачів освіти, які черпають знання від своїх педагогів, що читають лекції, видають підручники та публікують статті у фахових журналах. Саме їм прийдеться відбудовувати зруйновану економіку України, а тому вони повинні мати гарні знання і досвід.
Рішення задачі
Доречно навести деякі приклади, в тому числі і із досвіду автора, який у нього складає близько 50 років практичної науково-дослідної та дослідно-конструкторської роботи з розробки і впровадження в об’єктах ракетно-космічної, авіаційної і військової техніки понад 17 тисяч різноманітних пристроїв з високим гарантійним терміном експлуатації, включаючи екстремальні умови. І щоб відпрацювати конструкцію і технологію деталей і складальних одиниць для їх виготовлення автор з колегами створювали тисячі найменувань технологічного оснащення різного призначення.
На жаль, в багатьох виданнях науково-технічної літератури, наукових журналах, навчальних посібниках, монографіях можна зустріти помилкові переклади та твердження не лише у термінологічному, а і у науковому плані. Доцільно навести конкретні приклади, які будуть корисними як для здобувачів освіти, для фахівців навчальних закладів, так і редакцій журналів і видавництв.
Так, у 2008 році вийшов у світ підручник українською мовою «Технологічна оснастка» Тернопільського державного технічного університету імені Івана Пулюя [2] з рекомендацією Міністерства освіти і науки України (лист№1.4/18-Г-1211 від 30.05.08) використовувати його «як навчальний посібник для студентів машинобудівних спеціальностей технічних вищих закладів освіти» з дисципліни «Технологічна оснастка» під авторством М.Г. Дичковського. Але на першій і останній обкладинках підручника на відміну від внутрішніх його сторінок прізвище зазначене без м’якого знаку з тією ж назвою підручника, що протирічить правопису української мови, так як в українській мові суфікси «ськ», «зьк» та «цьк» пишуться з м’яким знаком. Підручник підготовлено у Херсоні «Олді-плюс», а видано накладом 500 примірників видавництвом «Кондор» (Київ). У підручнику зазначено двох рецензентів: П.П. Мельничук, доктор техн. наук, професор (зав. кафедри технології машинобудування та конструювання технічних систем Житомирського державного технологічного університету) та Б.М. Гевко, доктор техн. наук, професор (зав. кафедри технології машинобудування ТДТУ імені Івана Пулюя). Цікаво б знати, чи рецензенти читали текст зазначеного підручника, якому дали «зелене світло»?...
Звертає на себе увагу величезна кількість граматичних помилок і неправильного вживання перекладених з російської мови технічних термінів. В підручнику схематично надана класифікація верстатних пристроїв, але вони чомусь названі пристосуваннями (останній термін означає дію), а в тексті з роз’ясненнями надається інша термінологія, яка не відповідає схемній. При цьому термін «пристосування» використовується як з двома літерами «н», так і з однією. І багато інших термінів використовується помилково. Наприклад, замість терміну «засіб вимірювальної техніки», визначений Законом України «Про метрологію та метрологічну діяльність» вживаються різноманітні терміни такі як «вимірювальна устава», «вимірний прилад», «засіб вимірювання», «вимірний перетворювач» і ін.
Технологічних пристроїв в машинобудуванні з метою підвищення точності виготовлення окремих деталей та складальних одиниць, контролю якості виготовлення, включаючи геометричні параметри, допуски на них, шорсткість поверхні, забезпечення взаємозамінності та охорони праці, піднімання і транспортування тощо використовується величезна кількість. Особливо їх багато на машинобудівних підприємствах ракетно-космічної, авіаційної та військової галузей і мають загальну назву українською мовою технологічне «оснащення» замість російського терміну «оснастка».
Опорні точки фіксації пристроїв названі крапками і навіть придумано «правило шести крапок», що стосується ступеню вільності у просторі при проєктуванні технологічних пристроїв і багато інших невідповідностей. Але ці невідповідності, на думку автора, зумовлені в основному неправильним перекладом автором підручника російськомовних джерел інформації – із 34 наведених в кінці підручника, 31 – російськомовні, з яких 29 джерел інформації ще радянського періоду. І на такі неякісні джерела інформації, на жаль, роблять посилання у своїх наукових публікаціях здобувачі освіти.
Достатньо було б уважно подивитися у фаховий російсько-український словник Інституту мовознавства імені О.О. Потебні Академії наук УРСР державного видавництва технічної літератури УРСР 1961 року, (наприклад, на с. 568 чітко вказано «точка опори») і таких би помилок не було.
І все це рекомендується Міністерством освіти і науки як навчальний посібник для студентів машинобудівних спеціальностей, хоча автор підручника в списку літератури, в тому числі і під своїм авторством, в багатьох місцях називає їх як «навчальні/навч. пвісібники».
Слід зазначити ще один аспект помилкового (на переконання автора) вживання термінології, який пов’язаний не лише з неправильним перекладом, а і із функціональним призначенням виробу і його складових. Для його розуміння спочатку доцільно навести цитату із російськомовного довідково-методичного джерела інформації [3, с. 386] і потім зробити його аналіз (цитата виділена курсивом). «Резиновые подшипники представляют собой металлические втулки, облицованные натуральными или синтетическими каучуками (хлор- и фторкаучуки).
Твердость и эластичность каучуков можно менять в широких пределах изменением состава и технологии изготовления. Резиновые подшипники применяют почти исключительно с водяной смазкой. Их применяют в гидравлических машинах, для подводного механизированного инструмента, в концевых установках гребных валов (дейдвудные подшипники). Металлические корпуса подшипников выполняют из коррозионно-стойких сталей или защищают от коррозии нанесением полимерных пленок.
Для удаления грязи на рабочей поверхности подшипников предусматривают сквозные канавки».
На перший погляд нібито нічого помилкового не видно і здобувач освіти технічних помилок в наведеному фрагменті можливо не побачить. Але це лише на перший погляд, поки не буде зроблено аналіз з наданням пояснень. В зазначеному фрагменті має місце зразу декілька технічних помилок.
По перше, описаний виріб названо «резиновий підшипник», але це не «резиновий підшипник», адже він містить для надання жорсткості металеву втулку. В той же час підшипник не може представляти металеву втулку, з’єднану з каучуком, так як каучук до металу не кріпиться, а каучук як пластична речовина не є зносостійким матеріалом в умовах абразивного зносу при впливі силових навантажень. З металом може з’єднуватися лише гума на основі відповідного каучуку. Метал і гума абсолютно різні конструкційні матеріали, які суттєво відрізняються між собою за всіма групами технічних властивостей. Наприклад, всі метали мають два види деформації (пружну і пластичну), а всі гуми – три види деформації (пружну, пластичну і високоеластичну – завдяки останньому гума і набула широкої популярності як конструкційний матеріал). Гума має нижчий модуль пружності порівняно з металом приблизно на чотири порядки, показники міцності у гуми менші від металу на два порядки тощо. Характер зносу в умовах гідроабразивного впливу робочого середовища у них різний. Тому, на думку автора, вказаний виріб повинен називатися як гумометалевий підшипник (ГМП), так як властивості різних конструкційних матеріалів в даному виробі проявляються одночасно і впливають на його роботоздатність комплексно. Тим більше, що гума за відповідними технологіями може мати високу міцність зв’язку гуми з металом.
В статті також зазначено, що металеві втулки облицьовуються натуральними і синтетичними каучуками, твердість і еластичність яких можна змінювати в широких межах їх вмістом і технологією виготовлення. Кожний вид каучуку, що виробляється методом синтезу, має строгу формулу і змінюватися вмістом не може. Крім того, каучук як еластомер з пластичними властивостями - є основою створення цілого класу конструкційних матеріалів, таких як гуми, клеї, герметики і ін. Наприклад, добавляючи в каучук різні хімічні інгредієнти з відповідними властивостями і рівномірно їх розподіляючи в масі каучука, тобто змішуючи їх з каучуком, можна після вулканізації отримати конструкційний матеріал з високоеластичними властивостями, тобто, гуму. А це уже зовсім різні матеріали. При цьому гума за відповідною технологією може з певною міцністю з’єднуватися з металом і створювати складальну одиницю як єдине ціле – гумометалевий виріб. Але англійською мовою слова каучук і гума перекладаються однаково – одним словом rubber. Тому, на переконання автора, вказаний фрагмент тексту у російськомовному довідково-методичному джерелі інформації [3, с. 386] запозичено з англомовного джерела інформації з помилковим перекладом слова rubber, яке в українському і російському перекладі має два значення: каучук і гума. В російськомовному джерелі інформації використано переклад слова rubber як каучук, який є помилковим, замість правильного перекладу - гума. Адже каучук є пластичним матеріалом і, як зазначалося раніше, не кріпиться до металу, а при навантаженні буде видавлений у зазор та зруйнований. В зазначеному ГМП жорсткість придає саме метал, а зносостійкість забезпечує гума відповідної твердості, а не каучук.
На вказаний висновок наштовхує ще одна фраза із наведеного фрагмента про те, що на робочій поверхні має місце канавка для видалення «грязі», маючи на увазі тверді частинки, які потрапили разом з водою як робочим середовищем в зазор між гумою і валом. Справа в тому, що гума має твердість на декілька порядків меншу, ніж тверді частинки, наприклад, піску, А в таких умовах піщинка не дряпає метал, а вдавлюється в гуму ГМП, перекочується разом з валом по значно м’якшій гумі саме до тієї спеціально передбаченої конструкцією канавки у гумі і вимивається водою із канавки вздовж осі. Тому гума у виробі залишається майже не ушкодженою. Все зазначене свідчить про те, що ГМП і інші гумометалеві вироби в умовах гідроабразивного зносу мають більш високу роботоздатність порівняно з металевими за умови їх правильного проєктування і виготовлення.
Автор цих строк сам приймав участь у розробці аналогічних виробів та керував розробкою і виготовленням ГМП ковзання, так і виготовленням для потреб різних галузей України багатьох їх видів для валів турбін з широким діапазоном потужності, гребних гвинтів різних суден, циркуляційних насосів для перекачування гідроабразивних середовищ тощо. ГМП в умовах гідроабразивного зносу зарекомендували себе значно краще металевих за умови, що буде застосована спеціальна технологія їх виготовлення з використанням відповідних гумової суміші та оснащення (прес-форми). Виготовлену арматуру з кінцевими розмірами, яка має технологічну базу, з попередньо підготовленою поверхнею для кріплення гуми закладають у нижню плиту прес-форми. Прес-форма має бути попередньо розігрітою до температури вулканізації. На підготовлену до кріплення гуми поверхню арматури закладають заготовку пластичної гумової суміші відповідної маси, а зверху по направляючим елементам розміщують верхню плиту з формоутворюючими поверхнями. В такому стані прес-форму направляють у вулканізаційний прес між плитами, що нагріті до температури вулканізації і створюють відповідний тиск на плити прес-форми. При змиканні нижньої з арматурою і верхньої плит прес-форми між ними створюється замкнутий об’єм, в якому гумова суміш під тиском повністю заповнює формоутворюючий об’єм з забезпеченням відповідної геометричної форми виробу і одночасно під впливом тиску та заданої температури в процесі вулканізації (за рахунок створення вулканізаційної сітки) перетворюється із пластичної гумової суміші у висоекоеластичну гуму, прикріплену з допомогою адгезиву до металевої арматури. Таким чином показано, що до металевої арматури підшипника буде прикріплена за спеціальними технологіями саме гума з відповідними властивостями, а не каучук. У ГМП одночасно проявляються технічні властивості металевої арматури (жорсткість і точність центрування) і гуми (зносостійкість і компенсація вібраційних навантажень на підшипник).
Переглядаючи фахові наукові журнали завжди слід звертати увагу на технічну термінологію, яка іноді викликає подив через нерозуміння деякими авторами довгого і кропіткого шляху від розробки конструкційного матеріалу до використання його у конкретному виробі. Так, у десятому випуску за 2017 рік Вісника Українського матеріалознавчого товариства ім. Францевича [4], членом якого є і автор, на с.35 у Вступі статті фахівців Інституту проблем матеріалознавства НАН України читаємо «Невід’ємною частиною розвитку сучасної техніки є використання нових матеріалів, що мають високий рівень фізико-механічних та експлуатаційних властивостей при роботі в умовах інтенсивного зносу та дії корозійно-агресивних середовищ в діапазоні підвищених температур». Зі словами вказаного твердження можна б було погодитися за виключенням слів, виділених автором курсивом. Але про це згодом. В тому ж журналі у статті фахівців Інституту чорної металургії ім. З.І. Некрасова та Магнітогорського держаного технічного університету ім. Г.І. Носова на с. 62 стверджується «Ввод микролегирующих добавок бора в сталь открывает новые возможности для получения экономнолегированных марок сталей, эксплуатационные характеристики которых не только не уступают, а в некоторых случаях и превосходят комплекс свойств сталей, получаемых с использованием обычных систем легирования» [5]. В обох цитатах на думку автора цих строк є намагання підвищити статус своїх досліджень, але в обох випадках мають місце однакові помилкові технічні висновки.
На переконання автора, жоден конструкційний матеріал по суті взагалі не має експлуатаційних властивостей, так як експлуатується не матеріал, а виготовлені із нього конкретні вироби. Як вже зазначалося раніше, будь-який конструкційний матеріал має технічні властивості, які визначаються, як правило, на стандартизованих зразках для їх порівняння між собою. І ці стандартизовані зразки суттєво відрізняються від конкретних виробів за формою і габаритними розмірами, масою, структурою, конструкторсько-технологічними особливостями виготовлення, концентраторами напружень, напружено-деформованим станом, твердістю тощо. Технічні властивості конструкційних матеріалів зазначаються у відповідних нормативних документах на матеріал або на напівфабрикат, в яких відсутні показники експлуатаційних властивостей матеріалів. Для виробу потрібно вибрати конструкційний матеріал для конкретних умов експлуатації, розробити комплекти конструкторських і технологічних документів, здійснити відпрацювання оптимального технологічного процесу виготовлення виробу та якісно його забезпечити для отримання у матеріалі виробу стабільних показників, які в найбільшій мірі будуть відповідати призначенню виробу та забезпечення експлуатаційних вимог до нього. На вироби розробляються свої нормативні документи, саме в них і зазначені експлуатаційні властивості готових виробів із перевірених конструкційних матеріалів методом випробувань за відповідними програмами. Але розробці нормативного документа на виріб передує кропітка робота з відпрацювання кожного етапу великого обсягу робіт: наприклад, від розробки технічного завдання на виріб до його багатоетапного випробування в умовах експлуатації за відповідною програмою з заданим коефіцієнтом запасу. А це далеко не одне і теж, що потрібно враховувати конструкторам, технологам, фахівцям з матеріалознавства та передавати знання і досвід здобувачам освіти.
Слід також звернути увагу і на інші технічні терміни, що вживаються в деяких джерелах інформації. Наприклад, у підручнику «Металознавство» видавництва «Політехніка» (Київ, 2002), допущеного Міністерством освіти і науки України як підручник для студентів вищих навчальних закладів авторів О.М. Бяліка, В.С. Черненка, В.М. Писаренка, Ю.Н. Москаленка, розділ 12 [6, с. 370], присвячено «підчіпниковим сплавам» для «підчіпників ковзання». Термін «підчіпник» автор цієї статті ніколи не чув і не знайшов у жодному із переглянутих декількох десятків словників і нормативних документів на підшипники хоча, як зазначалося раніше, сам створив і впровадив у виробництво декілька видів гумометалевих підшипників ковзання для забезпечення роботоздатності турбін в умовах гідроабразивного зносу, підшипників для циркуляційних насосів, ходових гвинтів для суден тощо, та не допускає думки, що це було здійснено навмисно з метою ввести в обіг новий термін. Скоріше за все це неуважність авторів і видавництва, що допустили вказану помилку на такий широко відомий термін як підшипник. Зазначена у наведеному підручнику «Металознавство» термінологія протирічить прийнятим в Україні нормативним документам на підшипники, зокрема ДСТУ ГОСТ 520:2014 [7], ДСТУ ISO 4383:2015 [8] та багато інших нормативних документів саме з терміном «підшипник». І здобувачі освіти, прочитавши вказане джерело інформації, більше повірять друкованому виданню та будуть його неправомірно вживати у своїх рефератах. Це неприпустимо і вказані недоліки потрібно негайно виправляти.
І якщо в деяких публікаціях невідповідності мають місце в тексті публікації, то в журналі Вісник № 4, т.33, 2024 професор Б.П. Середа зі своїм аспірантом – керівником наукової організації ДК «Укроборонпром» А.М. Удодом опублікували свою роботу, (її на думку автора неможливо назвати науковою), що видно уже із самої назви «Формування хоромованих покриттів на пресовому оснащені при виробництві гумо-технічних виробів для рокетно-космічної техніки». Автор невідповідності у назві виділив курсивом. Що стосується тексту, який наданий англійською мовою, то в ньому лише набір недоказаних тверджень з невідповідностями на рисунках і в тексті. Що, такі спеціалісти відбудують економіку України [9, 48-54]?...
Висновки: 1 В статті наведені деякі результати аналізу різних джерел інформації, які часто використовуються здобувачами освіти вищих навчальних закладів з помилковим тлумаченням багатьох технічних термінів для висвітлення різних процесів і явищ, не розуміння яких стримує подальший розвиток економіки і суспільства України. За вказані помилки практично ніхто не несе відповідальності, а страждають здобувачі освіти і суспільство в цілому. На підставі аналізу автором зроблені критичні зауваження і надані обгрунтовані рекомендації щодо вживання правильної технічної термінології.
2 Автор сподівається, що надана інформація дійде або буде доведена до відповідних посадових осіб Міністерства освіти і науки, від яких залежить майбутнє здобувачів освіти та їх результативність щодо відбудови України, а також подальшому розвитку економіки і науки, та будуть вжиті заходи на законодавчому рівні, щодо збереження чистоти української мови, зокрема, в технічній термінології.
Список використаних джерел:
1 Конструкционные материалы в самолетостроении./ А.Г. Моляр, А.А. Коцюба, А.С. Бычков, О.Ю. Нечипоренко.- К.: КВИЦ, 2015.- 400 с.
2 Технологічна оснастка. Курс лекцій.: Навчальний посібник. / Дичковський М.Г. – Херсон: Олді-плюс, 2008. - 328 с.
3 Орлов П.И. Основы конструирования. Справочно-методическое пособие. Кн.2. Изд. 2-е, перераб. и доп. М., Машиностроение, 1977. - 574 с.
4 В.К. Медюх, І.В. Кудь, І.В. Уварова, Р.М. Медюх. Одержання та дослідження покриттів на основі тугоплавких сполук хрому з підвищеними фізико-механічними та експлуатаційними властивостями. 1. Електрофоретичні покриттяна основі CrSi2 I Cr3C2 // Вісник Українського матеріалознавчого товариства ім. І.М. Францевича..2017, № 1 (10), Київ, С. 35-45.
5 Э.В. Парусов, А.Б. Сычков, И.Н. Чуйко,Л.В. Сагура, А.И. Сивак, Т.Н. Голубенко. Влияние химического состава стали на образование бейнито-мартенситных участков в структуре бунтового проката сварочного назначения // Вісник Українського матеріалознавчого товариства ім. І.М. Францевича..2017, № 1 (10), Київ, С. 60-66;
6 Металознавство: Підручник / О.М. Бялік,, В.С. Черненко, В.М. Писаренко, Ю.Н. Москаленко. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: ІВЦ «Видавництво «Політехніка», 2002. – 384 с.
7 ДСТУ ГОСТ 520:2014. Підшипники кочення. Загальні технічні умови. Київ, ДП «УкрНДНЦ». - 2015.
8 ДСТУ ISO 4383:2015. Підшипники ковзання. Багатошарові матеріали для тонкостінних підшипників ковзання, (ISO 4383:2012, IDT). Київ, ДП «УкрНДНЦ». - 2016.
9 B. Sereda, A. Udod Formation of chromated coatings on a press tooling in the production of rubber products for rocket and space technolodgy // Вісник Дніпровського університету. № 4. Т. 33. 2024. Серія: Ракетно-космічна техніка. Випуск 27. С. 48-54.- с. 140.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter