Під тривогою в психології розуміється стан емоційного дискомфорту, пов'язаний з очікуваним неблагополуччям, передбачуваною загрозою та небезпекою [2, с. 61].
З. Фрейд розглядав тривогу як суб'єктивне переживання, неприємний емоційний стан, що супроводжується реакцією страху. Він вважав, що тривожні стани складаються з напруги, страху та невротизму, і що існує межа між «об'єктивною» тривогою та невротичною.
У його роботах можна знайти як мінімум два різновиди тривоги:
1) як результат спалаху пригніченого сексуального бажання;
2) як сигнал про виникнення небезпечної ситуації, яка потребує відповідної особистісної адаптації.
У сучасних дослідженнях тривожність трактується як психологічна особливість, що виявляється у схильності до частих інтенсивних переживань та високого ступеня чутливості до їх виникнення [1, с. 59].
Ю.Л. Ханін підрозділяє особистісну тривожність на загальну та специфічну. У першому випадку особистісна тривожність має ситуативно-незалежний характер. Це означає, що високотривожні суб'єкти відчувають високий рівень ситуативної тривожності у більшості ситуацій; у другому випадку тривожність виникає лише у конкретних ситуаціях та пов'язана зі специфікою сприйняття того чи іншого стресора. Так, людина з високим рівнем специфічної особистісної тривожності може почуватися тривожно в одних ситуаціях та дуже спокійно в інших [3, с. 57].
В останні роки тривогу найчастіше описують як хронічний страх перед незмінною загрозливою ситуацією або як поєднання трьох компонентів:
– суб'єктивне переживання неприємного передчуття;
– тілесні реакції;
– відчужуюча або уникаюча поведінка [2, с. 65].
На думку І. Ясточкиної, причиною тривоги є
– ситуації внутрішнього та особистісного конфлікту між двома суперечливими прагненнями;
– занижена самооцінка;
– надмірна відповідальність у навчальному процесі;
– індивідуальні особливості особистості;
– дезадаптивна поведінка у соціальному середовищі: соціальне неблагополуччя особистості, конфлікти [5, с. 166].
Помірна тривожність виконує захисну функцію та попереджає про небезпеку. Крім того, тривожність може мотивувати людину до дій. Адже людям доводиться витрачати багато енергії на вирішення ситуацій, що викликають тривогу. У той же час підвищена тривожність може спричинити розгубленість й почуття безвиході [2, с. 69].
Дослідники встановили залежність між підвищеною особистісною тривожністю та явним і стійким страхом особистості перед суспільством. Чим вищий рівень особистісної тривожності, тим слабші показники, що пов’язані з вольовим аспектом прийняття рішень та поведінки людини. Крім того, знижуються показники рішучості, впевненості в собі, цілеспрямованості та креативності людини, а стереотипність, імпульсивність та емоційність зростають. Така тенденція до зміни параметрів процесу прийняття рішень на основі особистісних рис оцінюється вельми негативно, оскільки підвищує ймовірність помилок та знижує правильність та ефективність прийнятих у поточній ситуації рішень [1, с. 63].
С. Чорний вивчив нейропсихофізіологічний стан тривоги у людини та довів, що особистісні риси тривожного стану пов'язані зі зниженням потужності частотних компонентів електроенцефалограми (ЕЕГ). Ці особливості пов'язані з активністю скроневої, лобової, тім'яної та центральної кори головного мозку. Характеристики викликаних та пов'язаних з дією потенціалів ЕЕГ ілюструють особливості реакцій пацієнтів із тривожними розладами: їх реакції починаються раніше, але їм потрібно більше часу для аналізу інформації [4, с. 14].
Таким чином, можна дійти висновку, що підвищення особистісної тривожності призводить до розгубленості, почуття безвиході, страху перед суспільством, зниження вольового аспекту та швидкості прийняття рішень, зниження рішучості, впевненості в собі, цілеспрямованості та креативності людини.
Список літератури:
1. Саннікова А. О. Тривожність як стан і властивість особистості. Актуальні проблеми життєвого та професійного самоздійснення особистості. 2023. № 1. С. 58-65.
2. Томчук С., Томчук М. Психологія тривоги, страху та агресії особистості в освітньому процесі : монографія. Вінниця : КВНЗ «ВАНО», 2018. 200 с.
3. Ханін Ю. Л. Міжособистісна та внутрішньогрупова тривога в умовах значної спільної діяльності. Питання психології. 1991. № 5. С. 56-64.
4. Чорний С. В. Нейро- та психофізіологічний аналіз стану тривожності у людини : автореф. дис. … канд. біолог. наук : 03.00.13. Сімферополь, 2007. 21 с.
5. Ясточкіна І. Особистісна тривожність як соціально-психологічна проблема. Вісник Львівського університету. 2020. № 6. С. 165-170.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter