Створення у наш час нових творів зарубіжних та вітчизняних авторів, численність постановок і їх популярність свідчать про те, що в умовах сучасної соціокультурної ситуації мюзикл, рок-опера та похідні від них жанри не лише не вичерпали свій потенціал як синтетичні поліжанрові твори, а й демонструють великі перспективи розвитку, що підкреслює актуальність заявленої теми.
Підтвердженням інтересу до цих жанрів стала прем'єрна вистава в Одесі (у лютому 2024 року) знаменитої рок-опери «Ісус Христос – Суперзірка», яка й досі залишається значущим культурним і музичним явищем XX–XXI століть. У процесі «інтегративних» взаємодій, що відобразили характерний жанрово-стилістичний синтез епохи постмодерну, починаючи з творчих досягнень Ендрю Ллойда Веббера (кінець 1960-х – 1980-ті рр.), сучасні українські композитори розглядають зазначені жанри як форми для передачі серйозного змісту. Досліджуючи особливості розвитку вітчизняного мюзиклу, С. Б. Манько зауважує, що «українські автори створюють оригінальні цікаві твори на національну тематику» [1, с. 269].
Схоже завдання перед собою поставили одеські автори (режисер Д. Рудий, композитор Д. Аксьонов), які, реалізували ідею відтворення важливого періоду історії Київської Русі, акцентуючи увагу на постаті легендарної княгині, що повертається до нас через віки у мюзиклі «Княгиня Ольга» (2024), тим самим визначивши жанр мюзиклу як сучасну та ефективну форму популяризації української культури та важливий інструмент збереження і просування культурних цінностей у сучасному світі.
У продовження цього наративу у листопаді 2024 року відбудеться прем’єра музичного спектаклю «Сукня» (режисер-постановник Денис Рудий), який відкриває перед глядачем світ людських пристрастей, протиріч і відчайдушного прагнення знайти рівновагу між спокусою і моральною відповідальністю. Кожний образ, кожен рух на сцені є метафоричним, а сукня стає символом, що розкриває різні аспекти людської душі: слабкості, спокуси, пошук істини [2].
Сучасні українські постановки за масштабністю сценографії та яскравістю впевнено конкурують з американськими та європейськими. Особливого шарму їм додає стилістика оформлення, яка органічно поєднує традиції української національної культури: національний мелос, використання колористичних рішень, ретельна деталізації костюмів. Глибокий психологізм персонажів створює ефект повного занурення у дію, що наближає ці вистави до рівня драматичних постановок. Враження від побаченого залишає потужний емоційний відгук, який спонукає глядачів до переосмислення, обговорення та надихає повертатися до театру знову.
Слід позначити, що до недавнього часу зарубіжні та вітчизняні автори мюзикли часто недооцінювали як легке розважальне мистецтво ХХ століття. Цитуючи у перекладі Wollman Elizabeth L.: «мюзикли списували як розвагу для людей середнього інтелекту, що не варта серйозного розгляду. “Високолобий” (high-brow), “низьколобий” (low-brow) і “середньолобий” (middle-brow) — терміни, що одночасно відображають культурні рівні з класовими конотаціями. “Високолобий” відноситься до передбачуваних смаків інтелектуальної та культурної еліти, таких як опера, симфонічна музика або твори класичної літератури. “Низьколобий” стосується культурних продуктів, асоційованих із робітничими класами, які споживають комікси та таблоїди. “Середньолоба” культура заповнює проміжок між ними. Останні два терміни, як правило, вважаються принизливими. Термін “середньолобий” виник у середині XX століття як посилання на культурні продукти, що здобули широку популярність, наприклад, мюзикли та концептуальні рок-альбоми» [3, с. 252].
Однак на початку XXI століття ситуація кардинально змінилася: у наукових і освітніх сферах, включаючи музикознавство, театрознавство, теорію вокального виконавства і хореографії, з’являються монографії, статті, навчальні посібники, присвячені сучасним формам музичного театру; активно впроваджуються нові навчальні програми, зростає запит на підготовку фахівців із синтетичним виконавством – сучасною хореографією, естрадним і академічним вокалом, знаннями музичної та театральної драматургії; сучасна українська музично-театральна сфера стає ареною активних режисерських експериментів, демонструючи жанрове різноманіття та народження нових форм музичного театру.
Список літератури:
1. Манько С. Б. Мюзикл і рок-опера в українському соціокультурному просторі. Культура України. 2012. Вип. 39. С. 268–276. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ku_2012_39_35 (Дата звернення: 07.11.2024).
2. «Сукня». Танцювальна вистава. Вилучено з: URL: https://kontramarka.ua/uk/sukna-tancuvalna-vistava-96905.html (Дата звернення: 15.11.2024).
3. Wollman Elizabeth L. A critical companion to the American stage musical. USA, NY, Bloomsbury Methuen Drama, 2017. 496 p. (In Engl.)
|