Військові конфлікти, природні катастрофи, політичні переслідування та інші форми насильства змушують мільйони людей по всьому світу покидати свої домівки та шукати прихистку в інших регіонах або країнах. Внутрішньо переміщені особи (ВПО) стикаються з численними викликами, які суттєво впливають на їхнє фізичне, соціальне та психологічне благополуччя.
Психологічні наслідки переміщення є надзвичайно різноманітними і можуть включати посттравматичний стресовий розлад, депресію, тривожні розлади, соціальну ізоляцію та інші форми психологічного дистресу. Ці проблеми можуть бути посилені відсутністю соціальної підтримки, економічними труднощами та культурними бар'єрами.
Основна мета психологічної реабілітації - це допомогти внутрішньо переміщеним особам пристосуватися до змінених умов життя та впоратися з негативними наслідками, що виникли в результаті пережитих психологічних травм.
Психологічна підтримка є ключовим елементом реабілітації, оскільки вона спрямована на осіб, які, незважаючи на наявні у них симптоми психологічного травмування (наприклад, низька самооцінка, відчуття соціальної ізоляції, відчуженість, тривожність, проблеми зі сном) в зв’язку з вимушеною міграцією, зберігають потребу в ефективної діяльності, підтримці соціальних контактів, прагненні знайти своє місце за нових умов життєдіяльності. Таким людям потрібна обмежена, але своєчасна допомога кваліфікованого психолога.[1, с. 312]
Психологічна допомога та реабілітація внутрішньо переміщеним особам (ВПО) вимагає не тільки застосування різноманітних психологічних підходів, які враховують індивідуальні потреби та специфічні виклики, з якими ті стикаються. Такими підходами, що підтвердили свою ефективність для вирішення проблем психологічної реабілітації населення, можуть забезпечити такі сучасні практики, як когнітивно-поведінкова терапія, екзистенційна терапія, терапія, орієнтована на травму, арт-терапія). Важливо також забезпечити комплексний підхід, що включає індивідуальні, групові, сімейні та громадські інтервенції. [2, с. 416].
Але не менш важливим є визначення тих особистісних чинників, які найбільш суттєво впливають на процес адаптації переміщених осіб до нових умов життєдіяльності. Було сформульовано припущення, що в якості такого чинника можуть виступати показники особистісної і ситуативної тривожності особистості та особливості сприйняття нею стресових ситуацій.
Для перевірки цього припущення було використано:
а) методику «Шкала ситуативної та особистісної тривожності Ч. Д. Спілбергера - Ю. Л. Ханіна» яка дозволяє диференційовано вимірювати тривожність і як властивість особистості, і як певний стан;
б) методику “Шкала сприйманого стресу (PSS-10)”, яка може служити засобом оцінки сприйняття стресу людиною, допомагає зрозуміти, як різноманітні життєві ситуації впливають на почуття та сприйняття стресу, а також виявити, наскільки непередбачуваним, неконтрольованим і надмірним сприймається життя респондентом. За даними методиками на формувальному етапі експерименту було виміряно рівні стресу та тривожності респондентів, в якості яких виступили 15 жінок, які є внутрішньо переміщені особи, та отримали офіційний статус. Учасниці, які увійшли до вибірки, проживали при прифронтових областях (Донецька, Запорізька, Миколаївська, Херсонська, Харківська, Сумська) стали свідками бойових дій, знаходилися під окупацією та мали травмівний досвід, втрати житла, рідних тощо, та отримали прихисток у Зазимській сільській територіальній громаді, у Броварському районі Київської області.
Результати емпіричного дослідження виявили, що всім респондентам дійсно притаманні високі рівні тривожності та стресу учасників експерименту. Отримані дані стали основою для розробити та впровадити тренінгову програму орієнтовану на внутрішньо переміщених осіб, для покращення емоційного балансу: підвищення стесостійкості, зниження тривожності респондентів.
Програма реабілітації передбачає тренінгову форму роботи під час якої учасники матимуть можливість через взаємодію в групі опрацьовувати техніки психологічної адаптації, вправи на збільшення стресостійкості, відновлення почуття безпеки з метою покращення емоційного балансу. В рамках проведення дослідження було реалізовано програму з трьох тренінгових сесій по три години. Групова робота доповнювалась здійсненням адресного психокорекційного впливу. З боку учасників було отримано позитивні оцінки наданої психологічної допомоги, її сприяння психологічній реабілітації до нових умов життедіяльності.
Ключові слова : внутрішньо переміщені особи, стрес, тривожність, соціальна ізоляція, психологічна реабілітація, психологічна підтримка.
Список використаних джерел:
1. Герман Дж. Психологічна травма та шлях до одужання: наслідки насильства – від знущань у сім’ї до політичного терору. Львів: Видавництво Старого Лева, 2015. 416 с
2. Луценко О.Л. Втрачена та нова адаптивність: сучасні психологічні особливості, що пов’язані з еволюційним минулим. Харків: ХНУ ім. В.М. Каразіна, 2018. 312 с.
_________________________
Науковий керівник: Косенчук Ольга Геннадіївна, доктор психологічних наук, доцент, Державний університет «Київський авіаційний інститут»
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter