Актуальність. Реформування медичної галузі в Україні зумовлене підвищенням вимог до професіоналізації особистості медичного працівника. У цьому контексті постає проблема впровадження у сучасну вищу освіту компетентнісного підходу та формування професійної компетентності майбутніх фахівців, що є найвищим показником якості отриманої освіти. У сучасній теорії і методиці професійної освіти нагальною є проблема підготовки фахівців нового типу, здатних оволодіти сучасними методиками здійснення професійної діяльності та реалізувати їх упродовж свого професійного життя.
Мета - розкрити сутність поняття «професійна компетентність» та умови його реалізації в підготовці майбутніх фахівців медичної галузі.
Методика й організація дослідження. Для досягнення мети статті були використані теоретичні методи дослідження: аналіз психолого-педагогічної літератури та наукових досліджень з проблеми підготовки майбутніх фахівців медичної галузі; формулювання висновків.
Результати дослідження. Розглянемо дефініції «професійна підготовка» та «професійна компетентність». Так, «професійна підготовка» визначається як «сукупність спеціальних знань, умінь і навичок, що дозволяють виконувати роботу в певній галузі діяльності» [2].
Проблеми професійної підготовки майбутніх лікарів знайшли відображення у працях багатьох вітчизняних учених. Так, О. Неловкіна-Берналь у своєму дослідженні здійснила порівняння європейських та американських підходів до професійну підготовку сучасного лікаря [4]. І. Денисюк, вирішував проблеми розвитку творчості та вдосконалення у майбутніх медичних працівників клінічного мислення [3]. Натомість, А. Варданян [1] досліджував процес професійної підготовки, зокрема, формування професійно-мовленнєвої компетентності майбутніх лікарів.
Професійна компетентність розглядалась як: характеристика якості підготовки спеціаліста, певний потенціал ефективності трудової діяльності (Ю. Вороненко), компонент єдності професійної та суспільної культури (О. Гуменюк), певний рівень освіченості спеціаліста (О. Руда). Структура, змістовне наповнення, різноманітні підходи до тлумачення «професійної компетентності» пояснюється динамічністю та багатоаспектністю цього поняття.
Розвиток професійної компетентності – складний і багатофакторний процес, основою якого є деякі суперечності між професійним та індивідуальним у структурі особистості. Її розвиток виступає результатом взаємодії зовнішніх, внутрішніх, індивідуальних, соціальних та інших чинників, які опосередковані умовами соціуму [5].
Саме поняття «професійна компетентність» у тлумачних словниках трактується як «оволодіння особистістю знаннями та досвідом у певній галузі»[11]. Низка дослідників (О. Волошенко, О. Дубасенюк, В. Денисюк, М. Кушик) під професійною компетентністю розуміють певну інтегральну якість, що визначає здатність особистості вирішувати професійні проблеми, які виникають в процесі професійної діяльності використовуючи при цьому свої знання та здібності пов’язані з прийняттям певних професійних рішень.
Науковці у трактуванні поняття “професійна компетентність” виділяють два підходи: функціональний, який базується на описі певних завдань та реально очікуваних результатів та особистісний, що враховує певні якості людини, які забезпечують успішну трудову діяльність.
Слід зазначити, що структура професійної компетентності відображається через певні професійні вміння. При цьому професійна компетентність виступає вищим структурним компонентом особистості. Ми вважаємо, що професійна компетентність ґрунтується на: професійних якостях фахівця, соціально-комунікативних та індивідуальних здібностях, які забезпечують самостійність професійної діяльності.
Висновки. Отже, формування професійної компетентності майбутнього фахівця медичної галузі здійснюється через зміст освіти, що містить у собі набуття професійних якостей, знань, навичок й умінь, які формуються в процесі навчання та необхідні для вирішення професійних проблем.
Зміст підготовки майбутніх фахівців медичної галузі має бути орієнтованим на набуття майбутнім фахівцем здатності самостійно й ефективно діяти в різноманітних організаційних, соціальних, інформаційних умовах, створювати довірливі, комфортні та позитивні стосунки з пацієнтом, виявляти стійке бажання до самовдосконалення, тобто формування їх професійної компетентності.
Література
1. Варданян А. О. Формування професійно-мовленнєвої компетентності майбутніх лікарів : автореф. дис. канд. пед. наук: 13.00.04. Хмельницький, 2017.
2. Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. К. ; Ірпінь : ВТФ “Перун”, 2004. 1440 с.
3. Денисюк В.І. Доказова внутрішня медицина: підручник / В.І. Денисюк, О.В. Денисюк. Вінниця: ДП «Державна картографічна фабрика», 2011. 928 с.
4. Неловкіна-Берналь О. А. Формування комунікативної компетентності іноземних студентів-медиків на заняттях з мови спеціальності. Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка. Педагогічні науки. 2012. № 15(1). С. 96-10.
5. Теоретичні та методичні засади соціально-педагогічної підготовки вчителя: зб. наук. праць / Ред. кол. Дубасенюк О.А. та ін. К.: ІЗМН. Житомир: Вид-во Житомир. держ. пед. інституту. 1999. 188 с.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter